Постанова № 57258324, 15.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/360/1611год. 31хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,

за участю:

представника позивача Андрєєва Д.В.,

представника відповідача Кутової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Херсон"

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Агроленд Херсон" (надалі - позивач або ТОВ "Агроленд Херсон") з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (надалі - відповідач або Херсонська ОДПІ), в якому просить:

- скасувати рішення про розгляд заяви про розстрочення сум грошових зобов'язань, що викладене в листі від 11.03.2016 № 3684/9/21-03-17-02 Херсонської ОДПІ;

- зобов'язати Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у м. Херсоні прийняти рішення про розстрочення грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в сумі 273240 грн. на підставі заяви щодо надання розстрочення грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Агроленд Херсон», поданої 22.02.16.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність та безпідставність відмови відповідача у наданні ТОВ "Агроленд Херсон" розстрочення сум грошових зобов'язань за поданою заявою від 22.02.2016, що оформлено листом від 11.03.2016 № 3684/9/21-03-17-02, оскільки, на думку позивача, подана ним заява цілком відповідала встановленій формі та містила всі необхідні документи, в тому числі графік погашення розстрочених сум. Таким чином, допущене ОДПІ порушення порядку розгляду заяви позивача та безпідставна відмова в її задоволенні порушує право ТОВ "Агроленд Херсон" на розстрочення грошових зобов'язань та суперечить нормам ст. 100 Податкового кодексу України і положенням Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574.

Представник позивача прибув в судове засідання, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність відмови ОДПІ у задоволенні заяви позивача від 22.02.2016, з посиланням на те, що підставою для складання та направлення на адресу платника податків листа від 11.03.2016 № 3684/9/21-03-17-02 стало порушення позивачем порядку звернення до контролюючих органів щодо відстрочення грошових зобов'язань, а саме: ненадання повного пакету документів. Крім того, звертає увагу суду на те, що договір від 21.08.2015 між ТОВ «Літагро» та ТОВ «Агроленд Херсон», відповідно до якої позивач надав безпроцентну позику з терміном повернення 21.08.16, свідчить про створення штучних умов загрози виникнення та накопичення податкового боргу. Відповідач вважає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку надання розстрочення на вимогу платника податків, це є правом Державної фіскальної служби та її територіальних підрозділів, суд не повинен втручатись у ці повноваження відповідача.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Листом від 22.02.2016 ТОВ «Агроленд Херсон» звернулося на адресу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області із заявою про надання розстрочення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 273240 грн., строк сплати якого не настав, на строк 10 місяців з періодами сплати з березня 2016 року по грудень 2016 року. До заяви було додано наступні документи: економічне обґрунтування надання розстрочення грошового зобов'язання, фінансові звіти станом на 31.12.15 та 31.01.16, індивідуальна угода про надання овердрафту № 669-0 від 17.12.15, лист АТ «Укрсиббанку» про зменшення ліміту овердрафту, договір безпроцентної цільової позики № 21/08 фд від 21.08.15.

Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області листом №3684/9/21-03-17-02 (за підписом заступника начальника Чухраєва А.О.) повідомила позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов'язань, причиною відмови зазначено не дотримання вимог пункту 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.13 № 574, в частині зазначення строку сплати та складанням графіку погашення розстрочених сум.

Вважаючи таку відмову відповідача у наданні розстрочення безпідставною і протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Нормою пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

За змістом норм ст. 32 ПК України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк і здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань визначені ст. 100 Податкового кодексу України, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.13 № 574, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин". У розумінні норми п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.100.6 ст.100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1853/24385 (надалі - Порядок), для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Згідно пункту 3.2 Розділу ІІІ Порядку, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;

відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань контролюючим органом з'ясовується існування обставин, що є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється оцінка фінансово-господарського стану підприємства.

Положеннями п. 2.1 Розділу ІІ Порядку встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: зокрема; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.

Суд вважає, що рішення відповідача про відмову в наданні розстрочення грошових зобов'язань з податку на прибуток прийнято з порушенням вказаних приписів ПКУ та Порядку № 574, оскільки в економічному обґрунтуванні, яке було додано до заяви позивача від 22.02.16, містилась таблиця 7 «Основні економічні показники підприємства на період дії розстрочки», в якій зазначено щомісячні суми погашення зобов'язань (27300 грн.) та місяці, в яких позивач зазначив можливе погашення грошового зобов'язання, а саме березень-грудень 2016 року ( рядок 8).

Інших підстав для відмови в наданні розстрочення відповідач в листі від 11.03.16 не зазначив. Таким чином відповідачем не були виконані вимоги Порядку № 574 щодо з'ясування існування обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань, та не здійснено аналізу фінансово-господарського стану підприємства, що є обов'язковим при розгляді заяви платника податків про надання розстрочення. Рішення про відмову в наданні розстрочення прийнято за формальними підставами, суперечить положенням статті 100 ПК України та пунктам 3.1, 3.2 Порядку № 574, фактичним обставинам, у зв'язку з чим суд визнає його протиправним.

Посилання відповідача на те, що договір від 21.08.2015 між ТОВ «Літагро» та ТОВ «Агроленд Херсон», відповідно до якої позивач надав безпроцентну позику з терміном повернення 21.08.16, свідчить про створення штучних умов загрози виникнення та накопичення податкового боргу, суд не приймає до уваги, оскільки наявність даного договору не вплинула на прийняття рішення про відмову у наданні позивачу розстрочки.

Щодо решти позовних вимог, які полягають у зобов'язанні ОДПІ прийняти рішення про розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає про наступне. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не може втручатися у дискреційні повноваження відповідних органів та перебирати на себе їх функції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/9991/19540/11.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності виходить за межі компетенції адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

В даному випадку, як вбачається з вищенаведених правових норм, прийняття рішення про розстрочення грошових зобов'язань приймається за певною процедурою, яка включає у себе, перевірку та оцінку доказів, які представляє платник податків для підтвердження обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, фінансового стану платника, перевірку та аналіз прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Разом з тим, правила ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010 року, ЄДРСР № 9341137).

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи недодержання ОПДІ порядку розгляду заяви ТОВ "Агроленд Херсон" про надання розстрочення грошового зобов'язання, суд з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів дійшов висновку про зобов'язання ОДПІ повторно розглянути заяву ТОВ "Агроленд Херсон» від 22.02.16.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з податкового органу підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Херсон" задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "Агроленд Херсон" розстрочки грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 273240 грн. листом від 11.03.16 за № 3684/9/21-03-17-02.

Зобов'язати Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву ТОВ "Агроленд Херсон" від 22 лютого 2016 року про надання розстрочки грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 273240 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Херсон" (код ЄДРПОУ 39173654) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 квітня 2016 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.1