Постанова № 57258160, 24.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м.Житомир справа № 2а-2490/10/0670

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Черниш А.В.,

за участю: представника позивача Яриновського Р.Л.,

представника відповідача Коршак Л.А.,

прокурора Вихристюк О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Командитного товариства "Гермес" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області, за участі Прокуратури Житомирської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2010 №0001612301/0, №0001602301/0,

встановив:

У квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, з урахуванням уточнень від 22.09.2010, просив визнати нечинним і скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0001612301/0 та №0001602301/0 від 29 березня 2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог КТ "Гермес" указувало на те, що впродовж перевіряємого періоду не допускало порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.4 п.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. На думку позивача, висновки Новоград-Волинської ОДПІ є надуманими, безпідставними та такими, що грубо протирічять засадам податкового законодавства. У зв'язку з цим, а також ураховуючи те, що господарські операції Підприємства з контрагентами щодо придбання, транспортування та реалізація дизпалива мали реальний характер, позивач вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в справі № 2а-2490/10/0670, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишена без змін, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано прийняті Новоград - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 року № 0001602301/0 та від 29.03.2010 року № 0001612301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2015 року касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому в ухвалі суду вказано, що при новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, витребувати у контролюючого органу відповідний розрахунок здійснених донарахувань за кожним окремим епізодом, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В ході нового розгляду справи первинного відповідача - Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби замінено належним відповідачем - Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

Представник позивача в засіданні суду під час нового розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав наведених у письмових запереченнях.

Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, з урахуванням висновків і мотивів, наведених в ухвалі суду касаційної інстанції від 02.07.2015, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що у період з 16.02.2010 по 01.03.2010 посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Командитного товариства «Гермес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, про що складено акт від 12.03.2010 № 368/05-53/23-20/32183446.

У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення КТ «Гермес», зокрема:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.4 п. 8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 968181 грн, у тому числі за 2008 рік у сумі 255729 грн, за 2009 рік у сумі 712452 грн та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 50626 грн;

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховується податок на додану вартість всього у сумі 776590 грн, в т.ч.: за вересень 2008 року - 6391 грн, за жовтень 2008 року - 1986 грн, за грудень 2008 року - 193722 грн, за січень 2009 року - 51842 грн, за лютий 2009 року - 16380 грн, за березень 2009 року - 64350 грн, за квітень 2009 року - 70234 грн, за травень 2009 року - 20404 грн, за червень 2009 року - 27111 грн, за липень 2009 року - 70053 грн, за серпень 2009 року - 63757 грн, за листопад 2009 року - 150650 грн, за грудень 2009 року - 39710 грн.

Не погодившись із висновками акту позивачем подані заперечення до Новоград - Волинської ОДПІ, проте вони не були враховані контролюючим органом. Наведене підтверджено копією відповіді на заперечення до акту перевірки від 24.03.2010 № 14471/23-20.

29 березня 2010 року Новоград - Волинською ОДПІ на підставі акту перевірки № 368/05-53/23-20/32183446 від 12.03.2010 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001602301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 1936362,00 грн (за основним платежем - 968181,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 968181,00 грн);

- № 0001612301/0 про визначення Командитному товариству "Гермес" податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1553180,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 776590,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 776590,00 грн.

Суд, перевіряючи оспорювані податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, з урахуванням висновків і мотивів, наведених в ухвалі суду касаційної інстанції від 02.07.2015, які в силу приписів ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для суду при новому розгляді справи, виходив із такого.

Беззаперечно встановлено, що КТ "Гермес" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Новоград - Волинської міської ради Житомирської області, основним видом господарської діяльності якого, в тому числі і в перевіряємий період, була оптова та роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Із наданого до суду розрахунку видно, що донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням - рішенням від 29.03.2010 № 0001612301/0 за основним платежем у розмірі 776590 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 776590,00 грн пов'язані із господарськими операціями позивача з контрагентами:

- ТОВ "Стамір", внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 2900 грн і застосовано штрафні санкції - 2900 грн;

- ТОВ "Синтез", внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 7241 грн і застосовано штрафні санкції - 7241 грн;

- ТОВ "Ойл Трейдінг", які спричинили заниження КТ "Гермес" податку на додану вартість на суму 766448 грн і застосування штрафу в розмірі 766448 грн.

Визначення податковим повідомленням - рішенням від 29.03.2010 № 0001602301/0 позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 25352 грн (за основним платежем - 12676 грн, за штрафними санкціями - 12676 грн) зумовлено господарськими відносинами позивача з ТОВ "Синтез", а у розмірі 1911010 грн, у т.ч. за основним платежем - 955505 грн та за штрафними санкціями - 955505 грн, пов'язано контролюючим органом з операціями КТ "Гермес" і ТОВ "Ойл Трейдінг", разом донараховано за основним платежем - 968181 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 968181 грн.

Зі змісту акту перевірки від 12.03.2010 № 368/05-53/23-20/32183446 слідує, що донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 968181 грн та податку на додану вартість в сумі 776589 грн контролюючим органом обґрунтовано безпідставним включенням КТ "Гермес" до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток витрат по придбанню ПММ та автопослуг у ТОВ "Синтез", ТОВ "Стамір" і ТОВ "Ойл Трейдінг" на загальну суму 3882947 грн та безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості ПММ та автопослуг, отриманих від цих контрагентів, у розмірі 776589 грн.

Вважаючи, що КТ "Гермес" безпідставно віднесено витрати по придбанню ПММ від ТОВ "Ойл Трейдінг" на загальну суму 3832242 грн, в т.ч. за 4 квартал 2008 року на суму 968611 грн, за 1 квартал 2009 року на суму 662862 грн, за 2 квартал 2009 року на суму 579924 грн, за 3 квартал 2009 року на суму 669045 грн, за 4 квартал 2009 року на суму 951800 грн, а також завищено податковий кредит сум ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Ойл Трейдінг" ПММ на загальну суму 766448 грн, в т.ч. за грудень 2008 року - 193722 грн, за січень 2009 року - 51842 грн, за лютий 2009 року - 16380 грн, за березень 2009 року - 64350 грн, за квітень 2009 року - 68753 грн, за травень 2009 року - 20120 грн, за червень 2009 року - 27111 грн, за липень 2009 року - 70052 грн, за серпень 2009 року - 63757 грн, за листопад 2009 року - 1506502 грн, за грудень 2009 року - 39710 грн, відповідач указував на те, що поставка ПММ мала нетоварний характер. Так як поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення у відповідних умовах, необхідних для борошна та його прийому - передачі. При цьому в акті зафіксовано, що перевіркою не встановлено товарно - транспортних накладних на поставку та передачу ПММ від ТОВ "Ойл Трейдінг" Командитному товариству "Гермес". Акти приймання - передачі продукції, товарно - транспортні накладні з відмітками про передачу ТОВ "Ойл Трейдінг" Командитному товариству "Гермес" для перевірки не надані.

Заперечуючи правомірність включення позивачем до валових витрат оплату автопослуг від ТОВ "Синтез" та ТОВ "Стамір" на загальну суму 50705 грн, в т.ч. за 3 квартал 2008 року на суму 31958 грн, за 4 квартал 2008 року на суму 9933 грн, за 2 квартал 2009 року на суму 8816 грн, і формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у вартості цих послуг, у розмірі 10142 грн, в т.ч. за вересень 2008 р. - 6392 грн, за жовтень 2008 р. - 1987 грн, за квітень 2009 р. - 1480 грн, за травень 2009 р. - 283 грн, відповідач посилався на те, що дані послуги не були використані для господарської діяльності КТ "Гермес" та не були реалізовані покупцям, тобто не пов'язані з веденням господарської діяльності КТ "Гермес".

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, який був чинний на момент здійснення господарської діяльності (далі - Закон № 168/97-ВР), та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 N 334/94-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР).

У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), згідно зі п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно зі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 вказаної статті Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У абзаці 1 пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом абз. 1 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових і формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат 3832242 грн і формування податкового кредиту в розмірі 766448 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Ойл Трейдінг" у відповідних частинах, які покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд урахував слідуюче.

Як видно із матеріалів справи 02 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Трейдінг" (Постачальник) та Командитним товариством "Гермес" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1341208.

За умовами вказаного договору, Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором поставити Покупцю нафтопродукти (товар), а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його.

Найменування, асортимент, кількість, ціна товару на кожну окрему партію вказуються в видаткових накладних та/або товаротранспортних накладних, які являються невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору № 1341208 від 02.12.08, з урахуванням змін унесених додатком від 02.12.2008).

У пункті 1.3 цього договору зазначено, що, враховуючи безперервний та ритмічний характер поставок дизпалива в рамках виконання даного договору та підтримання постійних зв'язків між Покупцем та Постачальником, на Постачальника покладається обов'язок виписувати зведену податкову накладну по кожній поставці дизпалива, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього місяця. При цьому Постачальник зобов'язаний надавати до зведеної податкової накладної реєстр відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку дизпалива.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки нафтопродуктів № 1341208 від 02.12.2008, розрахунок за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах визначених додатками.

Згідно зі п.3.1 договору від 02.12.2008, приймання - передача товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої наказом від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.08 за № 805/15496.

Пунктом 3.2 указаного договору визначено, що перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент передачі товару.

Передача (приймання-здача) товару і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України та підтверджується підписаним Сторонами актом приймання - передачі товару та/або видатковою накладною на товар (п.3.3 договору).

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджено виписаними ТОВ "Ойл Трейдінг" на користь КТ "Гермес" податковими накладними, складеними видатковими накладними, товарно - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), товарно - транспортними накладними, витягами із журналів реєстрації на КПП автотранспортну та накладних на відпуск нафтопродуктів через АСН.

Оплата придбаного товару проведена позивачем у безготівковій формі розрахунку, про що свідчить виписка по рахунку позивача та копії платіжних доручень, якими перераховано на користь контрагента грошові кошти.

У подальшому придбані позивачем у вищевказаного контрагента товари (дизпаливо) були реалізовані іншим суб`єктам підприємницької діяльності. Дані обставини підтверджуються копіями договорів поставки нафтопродуктів, укладених КТ "Гермес" з ВАТ "Рокитнівський скляний завод", СТОВ "Птахівник", ПП ОСОБА_3, ВАТ "Рокитнівський спецкар"єр", ВАТ "Полонський гірничий комбінат", ТОВ Анко-Союз", СПД ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ТОВ "Калина", ПП "Мега-Оліс", видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, та свідчать про реальний рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичного отримання товарів позивачем від вказаного контрагента є формальними і необ'єктивними.

При цьому суд ураховує, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02 липня 2015 року в даній справі погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в спірній ситуації правових підстав для виключення з податкового обліку, сформованих позивачем за здійсненими з ТОВ "Ойл Трейдінг" господарськими операціями даних.

У відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що КТ "Гермес" не було допущено порушення вимог податкового законодавства у частині формування витрат і податкового кредиту за результатами вчинення спірних господарських операцій з ТОВ "Ойл Трейдінг".

Отже, податкові повідомлення - рішення від 29.03.2010 № 0001612301/0 в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1532898 грн (за основним платежем - 766448 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 766448 грн) та № 0001602301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1911010 грн (за основним платежем - 955505 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 955505 грн) є протиправними, тому їх необхідно скасувати, а позовні вимоги КТ "Гермес" у цій частині - задовольнити.

Стосовно віднесення позивачем до валових витрат 50705 грн і формування податкового кредиту в розмірі 10142 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез", які, на думку відповідача, не пов'язані з веденням господарської діяльності та як наслідок спричини донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12676 грн і податку на додану вартість за основним платежем на 10141 грн, спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Судом з'ясовано, що КТ "Гермес" було укладено ряд договорів, у тому числі і усних, з ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез".

Так, позивачем у вересні - жовтні 2008 року досягнуто домовленості з ТОВ "Стамір" щодо надання послуг з перевезення, про що ТОВ "Стамір" виписано КТ "Гермес" рахунок - фактуру № СФ-0000300 від 26.09.08 на загальну суму 2600,00 грн (у т.ч. ПДВ - 433,33 грн), № СФ-0000299 від 25.09.08 на загальну суму 2800,00 грн (у т.ч. ПДВ - 466,67 грн), № СФ-0000297 від 24.09.08 на загальну суму 2800,00 грн (у т.ч. ПДВ - 466,67 грн), № СФ-0000321 від 07.10.08 на загальну суму 3200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 533,33 грн).

За результатами господарських операцій по наданню вказаних послуг у вересні та жовтні 2008 року позивачем та його контрагентом підписано акти здачі - приймання робіт (надання послуг) (т. 7 а.с. 38, 40, 44), у яких вартість виконаних послуг перевезення визначена в розмірі 11400 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 1900,00 грн; ТОВ "Стамір" видано на користь позивача податкові накладні (т. 7 а.с. 39, 42, 45, 48), а саме: № 321 від 07.10.08 на загальну суму 3200,00 грн (в т.ч. ПДВ - 533,33 грн); № 297 від 24.09.08 на загальну суму 2800,00 грн (в т.ч. ПДВ - 466,67 грн); № 299 від 25.09.08 на загальну суму 2800,00 грн (в т.ч. ПДВ - 466,67 грн); № 300 від 26.09.08 на загальну суму 2600,00 грн (в т.ч. ПДВ - 433,33 грн).

01 квітня 2009 року Командитним товариством "Гермес" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стамір" (Перевізник) укладено договорів про надання транспортних послуг № ГМС-09-1-Д (т. 7 а.с. 209-210), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання за плату доставити з місця відправлення до місця призначення визначений Замовником вантаж (або товар) та передати його особі, яка має відповідні повноваження, що надані Замовником (одержувач), а Замовник зобов'язується сплатити за таке перевезення Перевізникові встановлену цим договором плату.

Згідно зі п. 1.2 договору, укладення цього договору та передача вантажу до транспортування, а також його видача підтверджується видатковими документами на перевезення вантажу (товарно - транспортними накладними та актами приймання - передачі вантажу від Замовника до Перевізника, та від Перевізника до Одержувача вантажу).

У пункті 2.1 договору № ГМС-09-1-Д визначено, що перевезення вантажу здійснюється із дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.08 за № 805/15496, а також умов цього договору.

Після здійснення перевезення вантажу, або його певної партії, між сторонами складається акт приймання - передачі виконаних послуг. Приймання вантажу від Перевізника здійснюється силами та за рахунок Одержувача (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 4.1 договору № ГМС-09-1-Д від 01.04.2009 передбачено, що за перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) Замовник сплачує Перевізникові плату у розмірі вартості перевезення, що відображена у актах приймання - передачі виконаних послуг та на підставі наданих рахунків на оплату, шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок Перевізника, протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту надання надання вищевказаних документів Замовнику. Вартість перевезень формується на підставі діючих на момент перевезення тарифів та домовленостей між сторонами. Транспортно - експедиторські послуги, що надаються Перевізником під час здійснення перевезення вантажу включаються до вартості перевезення. Вартість простою транспорту Перевізника, що пов'язана з неналежним виконанням зобов'язань Замовника по своєчасній передачі вантажу для перевезення та своєчасному прийманні вантажу Вантажоодержувачем додатково обумовлюється в тарифах на перевезення вантажу.

Факт виконання даного договору підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг), складеними сторонами (т. 7 а.с. 50, 53), у яких вартість виконаних послуг перевезення визначено в розмірі 6000 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 1000,00 грн; рахунками - фактурами; податковими накладними (т.7 а.с. 51, 54), виписаними ТОВ "Стамір" на користь позивача № 161 від 29.04.09 на загальну суму 3000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 500,00 грн); № 163 від 30.04.09 на загальну суму 3000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 500,00 грн).

Крім цього, позивачем було досягнуто домовленості про надання послуг з автоперевезення у вересні - жовтні 2008 року з ТОВ "Синтез", внаслідок чого останнім виписано ряд рахунків від 08, 10, 11 та 15 вересня 2008 року, 02 і 29 жовтня 2008 року на загальну суму 35170,00 грн.

Також у жовтні 2008 року між сторонами укладено разовий договір - заявку на пред'явлення автотранспорту по маршруту м. Новоград - Волинський - м.Житомир із вартістю послуг - 3700 грн; постачальником - ТОВ "Синтез"складено рахунок - фактуру № СФА-000851 від 29.10.2008.

На підтвердження фактичного виконання цих договорів у вересні - жовтні 2008 року ТОВ "Синтез" надано позивачу послуги з автоперевезення загальною вартістю 38870 грн, у т.ч. ПДВ - 6478,36 грн, про що свідчать копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т. 7 а.с. 55-63, 74, 78, 81), податкових накладних, виписаних ТОВ "Синтез" на користь КТ "Гермес" (т. 7 а.с. 64-72, 75, 79, 82), а саме: № 1.160902 від 16.09.08 на загальну суму 4489,00 грн (в т.ч. ПДВ - 748,17 грн); № 1.150902 від 15.09.08 на загальну суму 4489,00 грн (в т.ч. ПДВ - 748,17 грн); № 1.120904 від 12.09.08 на загальну суму 3819,00 грн (в т.ч. ПДВ - 636,50 грн); № 1.110904 від 11.09.08 на загальну суму 1474,00 грн (в т.ч. ПДВ - 245,67 грн); № 1.120903 від 12.09.08 на загальну суму 2680,00 грн (в т.ч. ПДВ - 446,67 грн); № 1.110903 від 11.09.08 на загальну суму 2680,00 грн (в т.ч. ПДВ - 446,67 грн); № 1.100904 від 10.09.08 на загальну суму 3350,00 грн (в т.ч. ПДВ - 558,33 грн); № 1.100905 від 10.09.08 на загальну суму 2680,00 грн (в т.ч. ПДВ - 446,67 грн); № 1.090904 від 09.09.08 на загальну суму 4489,00 грн (в т.ч. ПДВ - 748,17 грн); № 1.301002 від 30.10.08 на загальну суму 3700,00 грн (в т.ч. ПДВ - 616,67 грн); № 1.031003 від 03.10.08 на загальну суму 2680,00 грн (в т.ч. ПДВ - 446,67 грн); № 1.301003 від 30.10.08 на загальну суму 2340,00 грн (в т.ч. ПДВ - 390,00 грн).

У квітні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез" (Перевізник) та КТ "Гермес" (Замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29 від 01 квітня 2009 року (т. 7 а.с. 207-208).

Пунктом 1.1 цього договору визначено, що Замовник зобов'язується надавати для перевезення паливно - мастильних матеріалів (вантаж), а Перевізник приймати вантаж для перевезення та виконувати для Замовника перевезення вантажу.

Згідно зі п. 2.1 договору № 29 від 01.04.2009, перевезення вантажу виконується Перевізником власним автомобільним транспортом лише на підставі заявок на перевезення вантажу за формою, яка встановлена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що подає Замовник за 24 години до початку завантаження та здійснення оплати останнім за перевезення вантажу згідно виставленого рахунку - фактури. У разі термінового перевезення вантажу за згодою Перевізника Замовник подає заявку в той самий день. За погодженням із Перевізником Заявка на перевезення вантажу може бути подана телефонограмою або факсом, у цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та інші необхідні відомості.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно - транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п. 2.8 указаного договору).

За змістом п. п. 5.1 та 5.4 договору від 01.04.09, розмір оплати за перевезення вантажу по кожній заявці про перевезення вантажу визначається у відповідному рахунку - фактурі та здійснюється по 100% передоплаті у національній валюті безготівковими розрахунками. Обмін актами та документами, що необхідні для їх узгодження, можливий із застосуванням засобів електронного факсимільного зв'язку. Документи, отримані таким чином, приймаються до розгляду і зберігаються до дати надходження до бухгалтерії їх оригіналів.

На виконання умов цього договору у квітні - травні 2009 року Перевізником виписано рахунки - фактури, сторонами складені акти здачі - приймання робіт (надання послуг) (т. 7 а.с. 84, 87), у яких вартість виконаних послуг (автоперевезення) визначено в розмірі 4580 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 763,33 грн; ТОВ "Синтез" виписано КТ "Гермес" податкові накладні (т. 7 а.с. 85, 88), а саме: № 1.010504 від 01.05.09 на загальну суму 1700,00 грн (в т.ч. ПДВ - 283,33 грн); № 1.300404 від 30.04.09 на загальну суму 2880,00 грн (в т.ч. ПДВ - 480,00 грн).

Судом установлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані податкові накладні, виписані ТОВ "Стамір" та ТОВ "Синтез", сформовані відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної (чинних на день їх складання), містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі. Вказані обставини ані в акті перевірки, ані представником відповідача під час розгляду справи в суді не заперечувалися.

Разом з цим, суд відзначає, що права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568.

При цьому вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку.

У відповідності до абз. 1 п. 11.1 розд. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна, згідно зі абз. 22 розд. 1 Правил, - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. (п.п. 11.5, 11.8 розд. 11 Правил).

Командитним товариством "Гермес", на підтвердження надання ТОВ "Синтез" та ТОВ "Стамір" у спірний період послуг з перевезення, долучено до матеріалів справи копії товарно - транспортних накладних, виписаних у вересні - жовтні 2008 року та квітні 2009 року (т. 7 а.с. 206, т. 8 а.с. 1, 3, 5, 6, 9,11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29). Указані товарно - транспортні накладні містять інформацію про автопідприємство, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, маршрут перевезення вантажу, реєстраційні номери транспортних засобів, якими здійснювались перевезення вантажу, відомості про вантаж (найменування, кількість, маса, тощо).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до суду всі необхідні документи в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, та які є належними та допустимими доказами, відповідно до приписів ст. 70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про те, що придбання автопослуг не пов'язано із веденням господарської діяльності КТ "Гермес", оскільки не були використані для господарської діяльності Товариства і не були реалізовані покупцем.

Наведені твердження контролюючого органу спростовуються слідуючим.

У відповідності до Установчого договору про створення Командитного товариства "Гермес", затвердженого рішенням загальних зборів учасників КТ "Гермес" від 01.01.03 і зареєстрованого розпорядженням міського голови № 113 від 19.03.03, одним із видів діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Під час судового розгляду справи з'ясовано, що придбання послуг з перевезення у ТОВ "Синтез" та ТОВ "Стамір" було зумовлено необхідністю реалізації товару (дизпалива) контрагентам - покупцям, а саме ПП "Мега-Оліс", СВК "Лабунський", ПП "Айслаг", ТОВ "Анко-Союз", ПП "Мега Оіл". Про наведене свідчать копії видаткових і податкових накладних, виписаних позивачем на користь контрагентів - покупців, товарно - транспортних накладних, а також виписки по рахунках позивача за спірний період.

Суд вважає, що стосовно правочинів між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Синтез" і ТОВ "Стамір" доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як "дохід (прибуток)" - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).

При цьому витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Також варто звернути увагу, що податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

У контексті наведеного суд ураховує, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем послуг по організації перевезення вантажів є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу від реалізації дизпалива контрагентам - покупцям, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Окремо суд указує на те, що надання контролюючому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даному випадку, податковим органом і не встановлено і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

При цьому суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач до суду не подав.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення витрат по придбанню послуг від ТОВ "Синтез" і ТОВ "Стамір" та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є хибними, а відтак не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 29.03.2010 № 0001612301/0 та № 0001602301/0 у відповідних частинах.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийняті податкові повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої на даний час є Новоград - Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, від 29 березня 2010 року №0001612301/0 та №0001602301/0 в повному обсязі є протиправними, тому їх необхідно скасувати.

З огляду на все зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Командитного товариства "Гермес" є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 227, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 29 березня 2010 року №0001612301/0 та №0001602301/0.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 31 березня 2016 р.