Постанова № 57257837, 19.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2016 р. № 820/1498/16

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови йому у проведені розрахунку та виплаті вихідної допомоги при звільненні у відставку та зобов'язати відповідача поновити його порушене право.

Так, він посилається на те, що оскаржувані дії відповідача, є такими що вчинені всупереч вимог діючого законодавства України, що порушує його законні права, свободи та інтереси і потребує судового захисту.

В судове засідання позивач не прибув, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи - Державної судової адміністрації України у судове засідання не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, при цьому надавши заперечення проти позову, в яких зазначили, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на час звільнення позивача з посади судді були відсутні правові підстави для нарахування та виплати йому такої допомоги.

Представник третьої особи - Державної казначейської служби України, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув без повідомлення про причини неприбуття, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів, у порядку письмового провадження, згідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці.

Постановою Верховної Ради України № 2815-ХП від 21 листопада 1992 року ОСОБА_1 був обраний суддею Харківського обласного суду, а в період роботи на посаді судді Апеляційного суду Харківської області, постановою Верховної Ради України № 570 - 1У від 20 лютого 2003 року, обраний суддею безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення віку 65 років і за наявності стажу роботи на посаді судді більш 20 років, позивач звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної Ради України із заявами про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-У111 він був звільнений у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року № 04-02/119-ос, у відповідності до п. 9 частини 5 статті 126 Конституції України, статті 38 КЗпП України, відрахований зі штату апеляційного суду Харківської області.

У зв'язку з тим, що в зазначеному наказі голови Апеляційного суду Харківської області від 29.12.2014 року не було вказано про виплату належної позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат і такої вихідної допомоги він не отримував, 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Харківської області з заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги, згідно з вимогою частини 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р.

Листом Апеляційного суду Харківської області № 03-54/6039 від 25.03.2016 року у здійсненні розрахунку та виплаті вихідної допомоги позивачу було відмовлено з посиланням втрату чинності ст. 136 Закону № 2453, згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-УП, на припинення з 1 квітня 2014 р. відповідних нарахувань Державною судовою адміністрацією України, на відсутність зареєстрованої в ГУ Державної казначейської служби України в Харківській області кредиторської заборгованості Апеляційного суду за 2014 рік та на те, що кредиторська заборгованість може бути погашена лише за рішенням суду, при цьому у листі не оспорюється факт набуття позивачем права на отримання вихідної допомоги.

Із зазначеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору, враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, правовий статус судді, у тому числі судді у відставці, врегульовано спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХП, з наступними змінами, була введена норма, згідно з якою суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, а цьому праву кореспондує обов"язок держави призначити і виплачувати судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання та вихідну допомогу.

Таке положення до 1 квітня 2014 року зберігалося і у Законі № 2453, а саме, в частині 1 статті 136 цього Закону зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137 підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту З, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надав визначення відставки та зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуття прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (пункт 3.1).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( частина 3 статті 22 Конституції України).

За змістом статті 58 Конституції України закон, який звужує зміст та обсяг існуючих прав зворотної сили не має.

За таких обставин, Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-УІІ, яким виключено статтю 136 Закону № 2453, щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, на мене не поширюється, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє уже набутого мною права на отримання вихідної допомоги у вказаному розмірі.

У зазначеному вище рішенні Конституційний Суд України визначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків (пункт 3.2).

Право на вихід у відставку з набуттям права на виплату вихідної допомоги було суттєвою умовою роботи позивача на посаді судді, яка не могла бути змінена без його згоди, оскільки саме на таких умовах ОСОБА_1 був працевлаштований і довгостроково, більш ніж 22 роки, працював на посаді судді.

При цьому, згідно з доданим до позову відповідним розрахунком, стаж судді ОСОБА_1., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 36 років 8 місяців 10 днів.

Відповідно до пункту 9 частини п"ятої статті 126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно з частиною першою чинної на ІНФОРМАЦІЯ_1 статті 109 Закону №2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, зокрема, заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 20 Регламенту Верховної Ради України, затвердженому Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI з подальшими змінами, питання щодо прийняття присяги, призначення, обрання на посаду, звільнення з посад, до порядку денного сесії Верховної Ради України вносяться позачергово і без голосування.

Так, на підставі заяви позивача про відставку від ІНФОРМАЦІЯ_1, Вища рада юстиції ухвалила рішення "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Харківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку" № 1020/0/15-13 від 15 жовтня 2013 року.

Підготовлений Комітетом Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя проект Постанови Верховної Ради України від 17 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_1, зареєстрований за № 3516 від З0 жовтня 2013 року, було внесено на розгляд пленарного засідання Верховної Ради України 5 листопада 2013 року, але ніякого рішення по проекту зазначеної Постанови прийнято не було.

У подальшому, протягом 2014 року, подання про звільнення позивача неодноразово вносилось на розгляд Верховної Ради України, але по суті не вирішувалось, відкладалося на наступні пленарні засідання і було позитивно вирішене Верховною Радою України лише 25 грудня 2014 року, тобто більш ніж через рік.

Саме така бездіяльність Верховної Ради України постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року була визнана протиправною (справа № 21-195а15 за позовом судді, заява про відставку якого не розглядалась Верховною Радою України понад 10 місяців, з 11.02.2014 року до 25.12.2014 року).

Подаючи заяву про відставку, ОСОБА_1 мав усі підстави розраховувати на приписи частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, на законних підставах позивач правомірно очікував своєчасного звільнення та нарахування відповідних грошових виплат, у тому числі й вихідної допомоги, згідно з вимогами діючої на той час статті 136 Закону № 2453.

Отже, звільнення ОСОБА_1 мало відбутися 5 листопада 2013 року, тобто в день, коли дане питання уперше було внесено на розгляд пленарного засідання Верховної Ради України, або в інший розумний для даної процедури термін, у відповідності з Законом, несвоєчасне звільнення у відставку (більш ніж через рік) відбулося з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, відмову Апеляційного суду Харківської області у проведенні розрахунку та виплаті позивачеві вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, з посиланням на припинення дії статті 136 Закону України № 2453, суд вважає неправомірною, а право позивача на отримання вихідної допомоги - порушеним, оскільки своє право на відставку з отриманням вихідної допомоги ОСОБА_1 реалізував ще ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто більш ніж за півроку до втрати чинності зазначеної норми закону (1 квітня 2014 року).

Згідно з копією довідки Апеляційного суду Харківської області від 30.12.2014 року № 03-51/227 заробітна плата позивача за останньою посадою складала 24 116 грн. 40 коп., у тому числі: оклад - 13 398 грн.; надбавка за вислугу років - 10 718 грн. 40 коп.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-У111 з подальшими змінами, фінансування всіх суддів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

За змістом частини 2 статті 145 вказаного закону функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення суддів загальної юрисдикції, до яких належить і Апеляційний суд Харківської області, здійснює Державна судова адміністрація.

Таким чином, оскільки право на відставку позивач реалізував до набрання чинності Законом № 1166, яким було виключено ст. 136 Закону № 2453, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та зобов'язання відповідача, відповідно до ст. 136 Закону №2453, вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачеві вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно до ст. 94 КАСУ, позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Харківської області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку.

Зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453 - VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній до 01.04.2014 р.).

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (61098, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 (п'ятсот п"ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.