Ухвала суду № 57257337, 14.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р.Справа № 816/4671/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі № 816/4671/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, прохав суд визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області № 625 о/с від 06.11.2015 р. в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р. було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою направленою на адресу ОСОБА_1, який не є вручений адресату з незалежних від суду причин, в зв'язку з чим відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що вказана повістка є врученою.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.04.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 майора міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України з 06 листопада 2015 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби у зв'язку із скороченням штату, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин діяло спеціальне законодавство, зокрема Закон України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Разом з цим, 02.07.2015 Верховною Радою України було прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України", 06.08.2015 №141-142, набув чинності 07.11.2015. Проте, враховуючи приписи пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 у справі за позовом Особи до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах питання попередження працівників органів внутрішніх справ про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів урегульовано пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який є спеціальним законом по відношенню до Кодексу законів про працю України.

Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону, а положення статті 492 Кодексу законів про працю України до спірних відносин не застосовуються.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто законодавець визначив, що працівник міліції може реалізувати своє право на проходження служби в поліції за умови виявлення такого бажання в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто, починаючи з 06.08.2015р. по 06.11.2015 р. включно. Визначальною умовою для проходження служби в поліції є згода на це самого працівника.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 06.11.2015 р. жодних рапортів чи заяв про бажання проходити службу в поліції не надавав, про що свідчить довідка від 15.12.2015 р. № 1/3-156 (а.с. 30).

Отже, судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що станом на 06.11.2015 р., тобто на день прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідача не було інформації про бажання позивача проходити службу в поліції.

Таким чином, позивач у визначений Законом № 580-VIІI строк не виявив бажання проходити службу в поліції у спосіб подання відповідної заяви, що в силу даного Закону вважається відмовою від проходження служби в поліції.

Посилання апелянта на те, що він мав намір проходити службу в поліції, про що подав відповідну заяву (рапорт), колегія судів не бере до уваги, оскільки дане твердження не знайшло своє підтвердження ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції.

Щодо посилання позивача про неврахування відповідачами його права на переважне залишення на службі, слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" передбачено ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України в Полтавській області /а.с. 31/, звільнено абсолютно всіх працівників, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.

Згідно із підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У відповідності до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с майора міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 правомірно звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - у запас через скорочення штатів.

Щодо позовних вимог позивача про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що вона є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі № 816/4671/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.04.2016 р.