Постанова № 57256478, 17.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р. Справа № 804/8083/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Сидоренко Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 року № 0034451701.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичні обставини справи обєктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Пенталіт» та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із вказаним контгаентом за січень 2014 року, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року зупинено провадження у справі №804/8083/15 до набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. у справі №804/172/15 та відповідно ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 року поновлено провадження в адміністративній справі №804/8083/15, та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року допущено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направляв заперечення на адміністративний позов. В запереченнях на адміністративний позов зазначив, що що не підтверджено реальність здійснення послуг ТОВ «Пенталіт» на адресу ФОП ОСОБА_1 та повноти їх відображення в обліку. Надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять місця склдання актів; адреси та площі території, за якою виконувалися послуги по розчищенню від льоду і снігу, посипання шляхів засобами проти обледеніння та ковзання; у наданих актах не вказано з яких складових вирахована вартість послуг: матеріальні затрати, виплати на оплату праці, амортизація основних фондів та інші витрати. Тобто у наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкрито зміст господарської операції (надання послуг) та не обґрунтована вартість робіт.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.6 зазначеної норми.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 14.06.2010р. зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3.

15.06.2010р. ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 19954, а саме - в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В період з 17.11.2014р. по 11.11.2014р. згідно з п.п.20.1.1, 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 1623 від 05.11.2014р., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Старостенко Тетяною Сергіївною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2) з питання не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Пенталіт» (код ЄДРПОУ 38931204) за січень 2014 року по формуванню податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки 08.11.2014 року складено акт №9360/04-63-17-01/НОМЕР_2, у висновку якого зазначено про встановлення порушення:

- вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання послуг з контрагентом - постачальником ТОВ «Пенталіт» (код ЄДРПОУ 38931204) за січень 2014 року;

- п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 19443,00 грн.

23.12.2014 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0034451701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 19443 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9721,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «б» п.185.1 ст..185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 01 листопада 2011 року №1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах, далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно листа інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися субєктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Пенталіт» (виконавець) в особі директора шаповалові О.М., що діє на підставі статуту, 25.12.2013р. було укладено договір №25/12-13, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату наступні послуги у ТЦ «Biennale» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Космічна, 53А: розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання.

На виконання п.2.3 договору №25/12-13 контрагентом ТОВ «Пенталіт» були предявлені до погодження та підписання Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- Акт № ОУ-00003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.01.2014р. на суму 49050 грн. (без ПДВ);

- Акт № ОУ-00004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2014р. на суму 48166,67 грн. (без ПДВ).

Також ТОВ «Пенталіт» виписані податкові накладні № 203 від 29.01.2014р. та № 202 від 28.01.2014р. на загальну суму 116660 грн., в тому числі ПДВ - 19443,33 грн.

На виконання п.3 договору №25/12-13 щодо оплати послуг, ФОП ОСОБА_1 перерахувало ТОВ «Пенталіт» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками: від 29.12.2014р. та від 30.01.2014р..

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або третіми особами.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

В ході розгляду справи позивачем не надано документального обґрунтування виконання послуг у ТЦ «Biennale» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Космічна, 53А, зокрема, субпідрядний договір, укладений із кінцевим отримувачем послуг з розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p.N996-XIV та вимог Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-ХІІ: не містять інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, не деталізують за який саме період вони складені, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Також вказані акти здачі-прийняття робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана та надана ТОВ «Пенталіт», не відображено форму та вираз наданих послуг з розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання із врахуванням об'єму опадів, - відсутні звіти, калькуляція наданих послуг, також акти здачі-прийняття робіт не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг (площа території на якій виконувались послуги) та характер, наявність залучених до роботи машин і механізмів, іншого устаткування на об'єктах, наявність понесених контрагентом матеріальних витрат, що виключає можливість оцінки використання наведених послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, послуги з посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання передбачають використання спеціальних засобів (реагентів), інформація про використання яких (кількісний та вартісний показник з урахуванням опадів) не відображена у актах здачі-прийняття робіт.

Суд зазначає, що у податковому обліку формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ мають бути підтверджені відповідними документами первинного та бухгалтерського обліку, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, розкривають її зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

З наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача, судом не встановлено реальності господарських операцій, а позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Пенталіт».

За наведених обставин справи суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.12.2014р. №0034451701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 19443 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9721,50 грн. винесено на законних підставах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко