Ухвала суду № 57255014, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м. Київ К/800/47508/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

у справі №802/2407/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Вінницької області від 06.03.2013 № 0000212206.

Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги нормами матеріального права та обставинами, з яких податкова інспекція виходила при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводила судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2013 № 0000212206 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2334 грн., в т.ч. 1556 грн. основного платежу та 778 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за червень 2012 року, викладені в акті від 22.02.2013 № 598/2205/03449841, про порушення вимог п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки порушення позивачем вказаних норм закону полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту за червень 2012 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ ТВФ «ЛІ» товару (круг електрокорундів, ланцюги, підшипники) за договором від 05.06.2012 № 1206051.

Відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з ТОВ ТВФ «ЛІ» відповідач обґрунтовує тим, що операції реально не вчинювались.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на акт перевірки ТОВ ТВФ «ЛІ» від 28.12.2012 № 3516/22-05/13328937, в якому викладено висновки про те, що господарські операції цього контрагента позивача не мають правових наслідків з огляду на відсутність складських приміщень, трудових ресурсів та інших умов, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Реальність господарських операцій позивача з ТОВ ТВФ «ЛІ» поставлена податковим органом під сумнів також з огляду на наявність розбіжностей між показниками податкового кредиту позивача та задекларованими податковими зобов'язаннями контрагента згідно з даними АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів та послуг у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення позивачем господарських операцій в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних судами встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, перелік яких наведено судами.

Так, суди дослідили договір поставки товарів від 05.06.2012 № 1206051, заявки на постачання товару від 05.06.2012 №№ 1, 2, видаткові накладні від 14.06.2012 № 1206143 та № 1206143, податкову накладну від 14.06.2012 № 1206143, виписки з банківського рахунку, подорожній лист вантажного автомобіля від 13.06.2012 № 212.

При вирішенні справи судами також обґрунтовано враховано такі обставини.

На підставі висновків акта перевірки від 28.12.2012 № 3516/22-05/13328937 податковим органом складено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000012330 про визначення ТОВ ТВФ «ЛІ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10388 грн., в т.ч. 8304 грн. основного платежу та 2076 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2013 у справі № 802/634/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2013, позов ТОВ ТВФ «ЛІ» в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000012330 задоволено.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун