Ухвала суду № 57254773, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/26108/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Каміла"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

у справі № 816/416/15-а

за позовом Селянського фермерського господарства "Каміла"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Селянське фермерське господарство "Каміла" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000102201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 30 грудня 2014 року № 3517/22-25165044.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 40289,91 грн., в тому числі за жовтень 2013 року - на 21929,58 грн., за березень 2014 року - на 18360,33 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, стала відсутність реального виконання господарських операцій позивача з його контрагентом.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60434,87 грн., в тому числі за основним платежем - на 40289,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 20144,96 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" металовироби на загальну суму 241739,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 40289,91 грн.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано: видаткову накладну від 04 вересня 2013 року № РН-0000199, рахунок-фактуру від 30 серпня 2013 року № СФ-000767, товарно-транспортну накладну від 04 вересня 2013 року, видаткову накладну від 31 березня 2014 року №РН-0000027, рахунок-фактуру від 31 березня 2014 року № СФ-0000234, товарно-транспортну накладну від 31 березня 2014 року № 031. Вказані документи підписані директором ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" - ОСОБА_4

Водночас, вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 зареєструвала ТОВ «Торговий Дім «КСК Груп» за грошову винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність. ОСОБА_4 свою вину визнала, вказала, що жодних первинних документів не підписувала, відношення до господарської діяльності ТОВ «Торговий Дім «КСК Груп» не мала.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Вказані позиція також збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17 листопада 2015 року у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15 грудня 2015 року у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13 жовтня 2015 року у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02 грудня 2015 року у справі № 814/116/14 (32-3849а15),від 17 листопада у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на постанову Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області від 22 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015170150000139, у якій зазначено, що господарські операції позивача з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" мали реальний характер. Колегія суддів вказані доводи до уваги не бере, оскільки зазначене не спростовує факт підписання наданих позивачем первинних документів невстановленими особами, що, відповідно до вищевказаної позиції Верховного Суду України, позбавляє такі документи статусу первинних.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Каміла" залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 816/416/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна