Рішення № 57254480, 06.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 2000/2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач - Мараєва Н.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6.04.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ

«Комерційний банк «Південкомбанк» Штогріна І.В.

на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк

«Південкомбанк», 3-особа: ТОВ «Концерн Росавто-Україна»

про припинення застави майнових прав на депозитні вклади

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк», 3-особа: ТОВ «Концерн Росавто-Україна» про припинення застави майнових прав на депозитні вклади.

Зобов»язано ПАТ «КБ «Південкомбанк» списати кошти з рахунку, на якому розміщено депозитний вклад у сумі 10 000 дол.США за договором банківського вкладу №355Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р., та з рахунку, на якому розміщено депозитний вклад у сумі 10 000 євро за договором банківського вкладу № 356Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р., укладених між банком та ОСОБА_2, із зарахуванням коштів в еквіваленті до національної грошової одиниці гривні за курсом НБУ в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Концерн Росавто-Україна» перед ПАТ «КБ «Південкомбанк» в сумі 175 997,51 грн. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 39К-51С від 26.06.2013 р.

Припинено заставу майнових прав за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 393-51С/1 від 26.06.2013 р. на вклад за договором банківського вкладу № 355Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р., укладеного між банком та ОСОБА_2;

припинено заставу майнових прав за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 393-51С/2 від 26.06.2013 р. на вклад за договором банківського вкладу № 356Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р., укладеного між банком та ОСОБА_2; стягнуто з ПАТ «КБ «Південкомбанк» на користь ОСОБА_2 2003,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» Штогріна І.В. просить скасувати це рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 26.06.2013 р. між ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» та ТОВ «Концерн Росавто-Україна» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39К-51С.

За цим договором відповідач відкриває третій особі відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах : ліміт кредитування 160 000,00 грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії до 24 червня 2014 р., ціль використання коштів поповнення обігових коштів; процентна ставка 20,00 % річних (а.с.18-26).

Згідно п.2.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії передбачено, що видача кредитних коштів межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (транш) на цілі, визначені п.1.1, шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 на підставі заяви позичальника.

Згідно п.2.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 суми відповідного траншу кредиту. Термін користування кожним траншем кредиту не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Кредитор нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості позичальника перед кредитором.

Позичальник у відповідності до п.п.3.3.4 і 3.3.5 зобов'язаний сплачувати кредитору проценти та комісії на умовах договору, а також повернути кредитору в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений п.1.1 договору.

Згідно п.1.2.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, виконання позичальником зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені позивачем у відповідача згідно договору банківського вкладу №355Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р. у розмірі 10 00,00 дол.США та договору банківського вкладу №356Д-51Ф «Стандарт» (без поповнення з виплатою процентів щомісяця) від 28.08.2012 р., у розмірі 10 00,00 євро.

26.06.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та договір застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/2.

За договорами застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та №393-51С/2 від 26.06.2013 р. забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з договору відновлювальної кредитної лінії №39К-51С від 26.06.2013 р., а також усіх додаткових угод/додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, укладеного між заставодержателем та ТОВ «Концерн Росавто-Україна», за умовами якого позичальник зобов'язаний до 24.06.2014 р. (включно) повернути заставодержателю отримані за кредитним договором кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 160 000,00 грн.,сплатити проценти за його користування у розмірі 20% річних, а також повністю сплатити штрафні санкції (пеню) у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором, інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Згідно п.1.2 договорів застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та №393-510/2 від 26.06.2013 р. в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержателю майнові права на депозитний вклад в сумі не менше відповідно ніж 10 000,00 дол.США на рахунку НОМЕР_2 та 10 000,00 євро на рахунку НОМЕР_2, відкритих у ПАТ «КБ «Південкомбанк»(а.с.7-11, 12-17).

На виконання умов договору відповідачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Концерн Росавто-Україна» кредитні кошти на загальну суму 148 000,00 грн.

Як передбачено п.5.3 договорами застави майнових прав на депозитний вклад, за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмета застави, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитного договору по несплаті кредиту, процентів, суми неустойки.

Згідно п.5.4 договорів застави майнових прав на депозитний вклад, звернення стягнення на предмет застави здійснюється у порядку, передбаченому ст.23 ЗУ «Про заставу», а саме, шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає із заставленого права.

Згідно ст.23 ЗУ «Про заставу», передбачено, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Зазначені норми кореспондуються зі статтями 589, 590 ЦК України.

Договорами застави майнових прав на депозитний вклад, а саме частиною другою п.5.4, встановлено, що у разі настання обставин, передбачених договором застави майнових прав на депозитний вклад та відповідно до яких у заставодержателя з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовилися, що право вимоги, що є предметом застави, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому ст.23 ЗУ «Про заставу».

При цьому уступка, права вимоги за Основним договором (договір банківського вкладу) здійснюється на підставі цього договору застави майнових прав на депозитний вклад, і не потребує укладення будь-яких додаткових угод.

Наступним, частиною четвертою п.5.4 договорів застави майнових прав на депозитний вклад визначено, що після набуття Заставодержателем права на звернення стягнення на Предмет застави, на підставі ст.606 ЦК України, зобов'язання за цим договором застави майнових прав на депозитний вклад (в межах заборгованості Позичальника) припиняються, і на підставі меморіального ордеру Заставодержателем без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку депозитного вкладу із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.

Як передбачено ст.593 ЦК України, право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив із умов укладених між сторонами договорів та зазначених вище норм права. Тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, із такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався, зокрема, на те, що 26.09.2014 р. у банку розпочата процедура ліквідації, тому, чинним законодавством заборонено банкам здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог під час дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку, що доводи позивача з приводу можливого зарахування таких вимог є помилковими та не відповідають вимогам закону.

Такі доводи апелянта заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно постанови Правління НБУ від 24.09.2014 р. №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 р. № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк».

Правова позиція щодо недопустимості зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, викладена у постанові ВСУ від 24.10.2011 р. №3-112 гс11, де, зокрема зазначено, що законом не передбачено індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, позачергово, зокрема, шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки згідно ст.ст.91, 93, 96 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, унеможливлюється індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ч.6 ст.93 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження НБУ є правом ліквідатора банку, а не його обов»язком, і таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, та з дозволу НБУ.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обгрунтованим, тому, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» Штогріна І.В. - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 р. - скасувати і постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :