Ухвала суду № 57254293, 11.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/26955/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.09.2015 №574/26552206,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.09.2015 №574/26552206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грейд» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Тенза Трейд Юніон» за період жовтень - грудень 2014 року; січень 2015 року; за наслідками перевірки складено акт від 14 вересня 2015 року №358/26-55-22-06/32045351.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 31.01.2015 на загальну суму 1043191,00 грн.

В обґрунтування заниження від'ємного значення з податку на додану вартість контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Тенза Трейд Юніон», оскільки останній реалізував ТОВ «Грейд» товари відмінні від тих, що були придбані ним по ланцюгу постачальників. Також в акті зазначено, що згідно зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних виявлено невідповідність придбаного контрагентом товару з реалізованим ТОВ «Грейд» в повному обсязі.

30 вересня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №574/26552206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1043191,00 грн по податковим деклараціям за жовтень 2014 року на 527394,00 грн, листопада 2014 року - 145395,00 грн, грудень 2014 року - 208922,00 грн, січень 2015 року - 161480,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тенза Трейд Юніон», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Тенза Трейд Юніон» (постачальник) укладений договір поставки від 01 жовтня 2014 року №105, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений у пункті 2.1 договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями; найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором.

Згідно пункту 2.1 кількість та сортимент товару, що поставляється, узгоджуються сторонами заздалегідь та фіксуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку товару; замовлення на поставку подається в усній формі або передається факсимільним або поштовим зв'язком, або через електронну пошту (п. 4.1, 4.2).

Доставка транспорту здійснюється транспортом постачальника на склад покупця за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Куйбишева, 7/2 (п. 5.1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, відповідно до яких позивач отримав товар - ДСП ламіноване, плівку ПВХ, стільниці, МДФ ламіновані, профіль МДФ, ДВП ламіновані, піддони, завісу меблеву накладну та інші меблеві комплектуючі; податкові накладні.

На підтвердження часткової оплати отриманих товарів позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 1649679,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за спірним договором позивачем було отримано товар, який був використаний позивачем у господарській діяльності з метою отримання прибутку при виробництві кухонних меблів, на підтвердження чого надано копії специфікацій та ВМД.

Крім цього, позивачем на підтвердження факту наявності складських приміщень за вказаною адресою надано копію договору оренди приміщень від 01.01.2013 №01/01/13-О зі складеною до нього додатковою угодою.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником видаткових та податкових накладних та інших документів, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами правочинів безтоварними (не реальними), які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення - протиправним.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкове повідомлення - рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1043191,00 грн.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 17212,65 грн (1043191,00х0,015х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 2) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17212 (сімнадцять тисяч двісті дванадцять) гривень 65 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.04.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.