Постанова № 57254288, 31.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р. Справа № 926/1618/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Валя Кузьмінське" б/н від 26.01.15

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.15

у справі № 926/1618/14

за позовом: Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України", від імені якого діє Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" м.Чернівці

до відповідача: Колективного підприємства "Валя Кузьмінське" с.Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 501837,88 грн.

За участю представників:

від позивача - Мамонтова І.В. - представник;

від відповідача - Марченко Р.М. - представник;

прокурор - Макогон Ю.І.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №926/1618/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу - Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Кравчук Н.М.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.15 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 12.03.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.15 частково змінено склад судової колегії - замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Давид Л.Л.

У судовому засіданні 12.03.15 оголошено перерву до 19.03.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.04.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.15 у справі призначено судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІ судових експертиз, провадження у справі зупинено.

4 лютого 2016 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово - економічної експертизи №1362.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.16 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 18.02.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.16 розглдя апеляційної скарги відкладено на 03.03.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.16, 17.03.16 та 24.03.16 розгляд справи відкладався.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.01.15 у справі № 926/1618/14 (Гушилик С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Колективного підприємства "Валя Кузьмінське" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" в особі Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість по кредиту в сумі 472627,19 грн. Стягнуто з Колективного підприємства "Валя Кузьмінське" в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 9452,54 грн. В частині стягнення пені в сумі 29210,69 грн. відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний Банк України" виконало свої зобов'язання по договору відновлювальної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р., надавши Колективному підприємству "Валя Кузьмінське" 18.02.2010 року (9-й транш) суму кредиту в розмірі 500000 грн. Проте, Колективне підприємство "Валя Кузьмінське", в порушення умов кредитного договору та Договору № 10 від 25.03.2011 року, станом на день звернення з позовом кредитні кошти повернув частково, що станом на 17.12.2014 року (дата останньої заяви про зменшення позовних вимог) призвело до виникнення заборгованості в сумі 472627,19 грн.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що КП «Валя Кузьмінське» здійснювало оплату по відсоткам та погашало тіло кредиту, що підтверджується платіжними дорученнями за період з листопада 2011 року по травень 2014 року. Наведена обставина на думку місцевого господарського суду свідчить про визнання КП «Валя Кузьмінське» свого боргу.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 29210,69 грн. за невиконання умов Кредитного договору та Договору № 10 про реструктуризацію від 25.03.2011р. Позивач, згідно заяви від 17.12.2014р. про зменшення позовних вимог.

Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що прокурором та позивачем строк позовної давності, про застосування якої зроблено заяву відповідачем, пропущено в частині заявленої пені, в частині стягнення боргу по кредиту строк позовної давності після переривання (здійснення добровільних платежів) почався заново.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та прийняття рішення при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, на думку апелянта, прокурором неправильно визначено орган в інтересах якого подано позов у даній справі, оскільки не вказано обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, при цьому скаржник вважає, що у даному випадку прокурор повинен набути статусу позивача зважаючи на відсутність органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався як на доказ у справі додатковий договір №10 від 25.03.11, оскільки такий , станом на час розгляд у справи було оскаржено в законному порядку.

Крім того, на думку апелянта, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Наведені обставини, як вважає скаржник, прищвели до прийняття неправильного рішення у даній справі та безпідставного задоволення позову.

10 березня 2015 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів викладених в апеляційній скарзі, а тому просить залиши рішення місцевого господарського суду без змін, зважаючи на його законність та обґрунтованість.

16 березня 2015 року до суду апеляційної інстанції від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор зазначає про законність рішення місцевого господарського суду, а тому просить залишити його без змін.

Також,12 березня 2015 року відповідачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення у справі судово - бухгалтерської експертизи, а 19 березня 2015 року доповнення до клопотання про призначення експертизи.

2 квітня 2015 року позивачем подано заперечення на клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтоване тим, що на думку позивача, проведення судово - бухгалтерської експертизи не відноситься до предмету розгляду у справі так як бухгалтерський розрахунок не може бути правовою підставою перенесення сум. У зв'язку з зазначеним, на думку позивача, призначення судово -бухгалтерської експертизи у даній справі є неправомірним та тягне за собою затягування розгляд у справи.

Як зазначено вище, оцінивши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, для визначення документально - обґрунтованого розміру заборгованості по тілу кредиту, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідач та призначено у справі судово - бухгалтерську експертизу.

4 лютого 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшов висновок судово -бухгалтерської експертизи №1362 від 29.01.16.

У вказаному висновку зазначено, що у розрахунку банку відсутні дані про нарахування та сплату комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту, яка здійснюється щомісячно одночасно із сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки у первинних документах не зазначено про сплату даної винагороди, а зазначені у них суми перевищують нарахований в ході дослідження розмір відсотків, то незрозумілим є порядок зарахування вказаних сум.

Таким чином, встановити розмір заборгованості по тілу кредиту станом на 27.11.14 судовому експерту не надалося за можливе.

Зважаючи на наведене, у судове засідання викликано судового експерта який проводив судово - бухгалтерську експертизу у даній справі для для надання роз'яснень щодо даного ним висновку №1362 від 29.01.16.

Засулухавши у судовому засіданні пояснення експерта, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.16 витребувано у ПАТ "Державний Ощадний Банк України" детальний, документально підтверджений розрахунок боргу та пояснень до розрахунку з врахуванням зауважень викладених у висновку судово-бухгалтерської експертизи № 1362 від 29.01.16 та наданих у судовому засіданні пояснень судового експерта.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 17.03.16 подано пояснення стосовно нарахування боргу з уточненим розрахунком заборгованості КП «Валя Кузьмінське» за період з 17.02.08 по 01.01.15, поясненнями щодо зарахування коштів, сплачених КП «Валя Кузьмінське» згідно платіжних документів за період з 2008 по 2009 роки та платіжні документи, що свідчать, на думку позивача, про зарахування сплачених коштів на відповідні рахунки обліку заборгованості за кредитом та відсотками.

Також, 22.03.16 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли пояснення до розрахунку боргу, що є предметом розгляду у даній справі.

За клопотанням відповідача здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

У судовому засіданні присутні представники сторін та прокурор навели свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та долучених до матеріалів справи поясненнях.

Колегія суддів, заслухавши у судових засіданнях пояснення учасників судового процесу та судового експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.15 у даній справі з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.02.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк) (відповідно до змін до Статуту від 12.06.11 у назві Статуту слово «відкритого» змінено на «публічного») та Колективним підприємством "Валя Кузьмінське" (позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1 (кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 500 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 11 лютого 2011 року. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500 000 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору обумовлено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів (в т.ч. на придбання матеріалів (надалі цільове призначення) з погашенням кожного траншу протягом 365 днів з дня його видачі. У разі якщо ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.

У відповідності до п.1.6. договору відновлюваної кредитної лінії за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.6.1.1 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Зі змісту п.1.6.1.2 Кредитного договору вбачається, що відсотки нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2 цього договору. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Перший раз позичальник сплачує відсотки не пізніше 28 лютого 2008 року (п. 1.6.1.3 Кредитного договору).

В подальшому, а саме 28 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору відновлюваної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р., якою встановлено відсоткову ставку у розмірі 18 % річних на період з 28.10.2008р. та до моменту закінчення терміну на який надано кредит (Т.1, а.с.39)

На виконання умов договору відновлювальної кредитної лінії позивач траншами надав відповідачу грошові кошти в сумі 500 000 грн., що підтверджується вимогами про надання коштів, додатковими угодами до кредитного договору № 1 від 19.02.2008р., № 2 від 21.02.2008р., № 3 від 05.03.2008р., № 4 від 24.03.2008р., № 5 від 27.03.2008р., № 6 від 15.04.2008р., № 8 від 17.02.2009р., № 9 від 18.02.2010р., розпорядженнями про перерахування та меморіальними ордерами (Т.1, а.с.21-38, 40-46).

Згідно з п.4.3.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим Договором обов'язки. Згідно п. 4.3.3. позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені цим Договором строки сплачувати плату (відсотки) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору відновлюваної кредитної лінії на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі відновлювальної кредитної лінії, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Пунктом 4.2.1 кредитного договору визначено, що банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому договору відновлюваної кредитної лінії.

В забезпечення виконання зобов'язань КП "Валя Кузьмінське" за кредитним договором було укладено іпотечний договір № 2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького РНО Кінащук Н.М. 12.02.2008, зареєстровано в реєстрі за №966, (іпотечний договір) (Т.1, а.с. 49-53).

25 березня 2011 року сторони кредитного договору уклали додатковий договір про реструктуризацію № 10 до договору відновлюваної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р. ( Договір № 10) (Т.1, а.с 47-48).

Відповідно до умов договору № 10 про реструктуризацію сторони внесли зміни в пункт 1.2 Кредитного договору, а саме: кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 31 жовтня 2011року.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн. Сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки з графіком: з 01.08.2011р. - 375000 грн., з 01.09.2011р. - 250000 грн., з 01.10.2011р. - 125000 грн., з 01.11.2011р. - 0 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Державний ощадний банк» надіслано на адресу КП «Валя Кузьмінське» повідомлення та листи з вимоги №958 від 26.07.12, №624 від 19.08.11, №688 від 14.09.11 та № 1241 від 29.10.12 в яких міститься вимога здійснити погашення простроченої заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази виконання вказаних вимог.

При цьому, 05.10.11 на адресу КП «Валя Кузьмінське» було направлено Вимогу №787 щодо відкликання кредиту, за якою пропонувалося на протязі 30-ти днів погасити заборгованість перед банком. Відповідач вимогу банку про дострокове погашення кредиту не виконав.

Зважаючи на невиконанням боржником КП "Валя Кузьмінське" зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом Глибоцького РНО Кінащук Н.М. було вчинено виконавчий напис від 24.12.2011р., зареєстрований в реєстрі за №3118, на підставі якого постановою ВДВС Глибоцького районного управління юстиції від 12.01.2012р. було відкрито виконавче провадження.

В подальшому, 27.11.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою встановлено, що при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем описано майно боржника. 08 жовтня 2014р. зобов'язано стягувача авансувати витрати на проведення виконавчих дій. З наведеного вбачається, що станом на 27.11.2014р., грошові кошти на депозитний рахунок відділу не надійшли.

Посилаючись на наведені обставини, прокуратурою Чернівецької області в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» подано позов до КП «Валя Кузьмінське» про стягнення заборгованості. Враховуючи подану заяву про зменшення позовних вимог від 17.12.2014 року предметом спору у даній справі є заборгованість по кредиту в сумі 472627,19 грн. та нарахована пеня в сумі 29210,69 грн., яка нарахована за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р.

Оцінивши матеріали справи та докази що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку розгляду підлягають правовідносини між сторонами спору, що виникли у зв'язку з невиконанням договору відновлювальної кредитної лінії №1 враховуючи зміни внесені додатковими договорами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище та не спростовано відповідачем у справі позивач виконав свої зобов'язання по договору відновлювальної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р., надавши відповідачу 18.02.2010 року (9-й транш) суму кредиту в розмірі 500 000 грн.

Проте відповідач в порушення умов кредитного договору та договору № 10 від 25.03.2011 року, станом на день звернення з позовом кредитні кошти повернув частково, що станом на 17.12.2014 року, призвело до виникнення заборгованості в сумі 472 627,19 грн.

Неможливість встановлення вказаної заборгованості судовим експертом, яка виникла у зв'язку з відсутністю даних про нарахування та сплату комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту, яка здійснюється щомісячно одночасно із сплатою відсотків за користування кредитом та відсутністю даних про порядок зарахування вказаних сум, спростована позивачем у справі поданим, на вимогу суду апеляційної інстанції, розрахунком з врахуванням зауважень викладених судовим експертом у наданому висновку.

З зазначеного розрахунку вбачається, що усі сплачені кошти позичальником у повному обсязі спрямовані на погашення нарахованих та прострочених відсотків , часткове погашення тіла кредиту та погашення комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту.

Таким чином, вказаним розрахунком підтверджується, що станом на 17.12.14 заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 472 627,19 грн., що підтверджується розрахунками та первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували належне виконання відповідачем грошових зобов'язань чи спростовували наявність заборгованості по тілу кредиту на вказану суму.

Крім того, вказана заборгованість підтверджується рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.03.13 у справі №2403/2256/1, в якому встановлено факт наявності заборгованості станом на 30.10.12 по договору відновлювальної кредитної лінії №1 від 12.02.2008р. по тілу кредиту в розмірі 500 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вказана заборгованість не погашалася до 30.01.14, в подальшому, а саме з 31.01.14 відповідачем здійснювалося часткове погашення боргу по нарахованих відсотках та тілу кредиту. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що з врахуванням вказаних погашень станом на 17.12.14 заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 472 627,19 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає заявлену повну вимогу в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту на суму 472 627,19 грн., а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в цій частині.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, судом встановлено неналежне виконання відповідачем 1 свого зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим утворилася заборгованість на суму 472 627,19 грн. по тілу кредиту.

Згідно п. 6.1. кредитного договору відновлюваної кредитної лінії за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі, а саме: п.6.1.1 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, за невиконання умов кредитного договору та коговору № 10 про реструктуризацію від 25.03.2011р. (яким встановлено строк виконання зобов'язання) позивач, згідно заяви від 17.12.2014р. про зменшення позовних вимог, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 29 210,69 грн.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, зважаючи на умови укладеного кредитного договору, судом апеляційної інстанції встановлено, що нарахована позивачем до стягнення сума пені заялена правомірно.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами прокурора.

Щодо цього колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України). Згідно із п.1 ч. 2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи КП "Валя Кузьмінське" в період з з листопада 2011 року по травень 2014 року здійснював оплату по відсоткам та погашав тіло кредиту, а саме: платіжне доручення № 168 від 03.11.2011р. відповідач погасив відсотки в сумі 2500 грн., № 169 від 04.11.2011р. погашення відсотків на суму 2000 грн., № 170 від 084.11.2011р. погашення відсотків на суму 500 грн., № 172 від 15.11.2011р. погашення відсотків на суму 1000 грн., № 177 від 18.11.2011р. погашення відсотків на суму 450 грн., № 178 від 21.11.2011р. погашення відсотків на суму 1300 грн., № 184 від 01.12.2011р. погашення відсотків на суму 1000 грн., № 186 від 02.12.2011р. погашення відсотків на суму 1220 грн., № 191 від 05.12.2011р. погашення відсотків на суму 850 грн., № 192 від 08.12.2011р. погашення відсотків на суму 2000 грн., № 194 від 09.12.2011р. погашення відсотків на суму 2430 грн., № 99 від 14.1.2013р. погашення кредиту на суму 500 грн., № 4 від 31.01.2014р. погашення кредиту на суму 2000 грн., № 8 від 27.02.2014р. погашення кредиту на суму 2000 грн., № 16 від 28.03.2014р. погашення кредиту на суму 3000 грн., № 24 від 20.04.2014р. погашення кредиту на суму 5000 грн., № 314 від 25.05.2014р. погашення кредиту на суму 1860 грн., № 32 від 28.05.2014р. погашення кредиту на суму 3120 грн..

Зважаючи на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що такі дії КП "Валя Кузьмінське" свідчать про визнання свого боргу, а відтак і про перереривання строку позовної давності.

Відтак, прокурором та позивачем строк позовної давності пропущено лише в частині заявленої пені, оскільки така нараховано за період до 31.01.12, при цьому позов у даній справі подано 03.11.14, тобто з пропуском одного року, проте в частині стягнення боргу по кредиту строк позовної давності після переривання (здійснення добровільних платежів) почався заново, а тому не пропущений.

Відповідно до частини третьої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.13 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено підставність нарахування позивачем пені за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 29 210,69 грн. за прострочення виконання зобов'язання по поверненню суми кредиту, разом з цим позивачем та прокуроро пропущено строк позовної давності щодо цієї вимоги, а відтак дана обставина є підставою для відмови у позові в цій частині, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Щод посилання скаржник на помилкове визначення прокурором позивача у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з п.1 статуту відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", позивач є державним банком, утвореним відповідно до розпорядження Президента України від 20.05.1999р. № 106, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний ощадний банку України з організаційно-правовою формою - відкрите акціонерне товариство, який зареєстрований Національним банком України 26.05.1999р. № 4 і назву якого змінено на відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", що зареєстровано Нацбанком України 28.12.1999р.

У зв'язку з внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" ВАТ "Державний ощадний банк України" було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", про що внесено зміни до статуту.

Відповідно до ст.57 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року зазначено, що поняття "Інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з п.12 Статуту ПАТ «Державний ощадний банк України» метою діяльності банку є не тільки отримання прибутку, але і створення сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, кредитно -фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та ралізація виробничого і торгівельного потенціалу галузей економіки тощо.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що в даному випадку інтереси держави співпадають з інтересами ПАТ "Ощадбанк", оскільки, вчасне неповернення коштів, які були надані в якості кредиту, створює загрозу належному виконанню банком своїх зобов'язань перед вкладниками, які гарантуються державою, так і в подальшому здійсненню загальнодержавних економічних та соціальних програм, спрямованих на розвиток економіки держави.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно послався як на доказ у справі на додатковий договір №10 від 25.03.11, оскільки такий, станом на час розгляд у справи було оскаржено в законному порядку колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи станом на момент прийняття рішення у справі, вказаний додатковий договір не визнаний судом не дійсним, а тому факт його оскарження без прийняття кінцевого рішення не може бути підставою для неприйняття зазначеного доказу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.15 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.01.15 у справі № 926/1618/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Валя Кузьмінське" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.