Постанова № 57254175, 11.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Справа №906/1021/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (доручення № 46 від 12.01.2016р)

відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

- ОСОБА_2 (довіреність №20-22/132/20.3-03 від 28.03.2016р.)

розглянувши апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2016 року у справі №906/1021/15 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 24 грудня 2015 року у справі №906/1021/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод залізобетонних шпал"

до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"

про стягнення 10321393,08 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2016 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було частково задоволено скаргу ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України, якою визнано неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 24 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №49302097, скасовано її, а також скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 24 грудня 2015 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні №49302097 в сумі 503055,95 грн. - виконавчого збору та зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", стосовно закінчення виконавчого провадження №49302097.

ВПВР Департаменту ДВС МЮ України, у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви боржника, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №906/1021/15 від 01 жовтня 2015 року державний виконавець діяв згідно приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дану ухвалу такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" самостійно виконало рішення суду в частині сплати основного боргу, а в частині сплати пені, інфляційних та річних, ще до примусового виконання рішення, між сторонами було укладено мирову угоду, що 17 грудня 2015 року затверджена господарським судом.

Зазначає, що дана ухвала суду була направлена до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України із заявою про закінчення виконавчого провадження, проте виконавча служба виконавче провадження не закінчила, а навпаки - 24 грудня 2015 безпідставно винесла постанови про стягнення з товариства виконавчого збору та про накладення арешту на рахунки боржника у розмірі виконавчого збору, тому товариство вважає, що такі дії виконавчої служби є неправомірними, оскільки відділом ДВС не було надано боржнику 10-денного строку для добровільного виконання рішення.

25 березня 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11 квітня 2016 року.

У судовому засіданні представники відповідача і органу ДВС підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача і органу ДВС, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

10 вересня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/1021/15, було частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Запорізький завод залізобетонних шпал" та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 400 709,58 грн. - основного боргу, 500 000,00 грн. - пені, 2 030 095,98 грн. 3% річних, 2 500 459,96 грн. - інфляційних та 73 080,00 грн. - судового збору.

01 жовтня 2015 року, на примусове виконання вказаного рішення було видано наказ.

06 листопада 2015 року, до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України надійшла заява ПАТ "Запорізький ЗБШ" від 28 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження для виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/1021/15 від 01 жовтня 2015 року, в якій стягувач повідомив державного виконавця про часткове самостійне виконання боржником судового рішення в розмірі 5 473 789,56 грн.

10 листопада 2015 року, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження ВП №49302097 та надано боржнику строк для добровільного виконання наказу в розмірі 5030555,96 грн. - до 17 листопада 2015 року. Дана постанова була направлена боржнику лише 17 листопада 2015 року і отримана ним 24 листопада 2015 року. (т.2 а.с.97, 169)

24 листопада 2015 року, ПАТ "Запорізький ЗБШ" направив рекомендованою кореспонденцією до відділу ДВС заяву про відкладення виконавчих дій, яка була доставлена до адресата 28 листопада 2015 року, однак адресату не вручена та 28 грудня 2015 року повернулася за зворотною адресою у звязку із закінченням встановленого терміну зберігання. (т.2 а.с.99, 222)

30 листопада 2015 року, між сторонами було укладено мирову угоду, якою позивач звільнив (простив) боржника від сплати пені, річних та інфляційних, що є підставою для припинення грошового зобовязання. (т.2 а.с.85-86)

10 грудня 2015 року, боржник звернувся до виконавчої служби із заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із прийняттям господарським судом Житомирської області до розгляду та призначення до слухання на 17 грудня 2015 року заяви про затвердження між сторонами виконавчого провадження мирової угоди у процесі виконання судового рішення, яка отримана виконавчою службою 14 грудня 2015 року, а зареєстрована 17 грудня 2015 року. (т.2 а.с.101,180-188)

17 грудня 2015 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було затверджено мирову угоду, укладену між ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" та ПАТ "Запорізький завод ЗБШ", про припинення грошового зобов'язання та закінчення відкритого виконавчого провадження №49302097.

24 грудня 2015 року, державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" виконавчий збір 503055,59 грн., яка була відправлена 25 грудня 2015 року.(т.2 а.с.107-108)

В цей же день, 24 грудня 2015 року, державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України було винесено, також, постанову про арешт коштів боржника у межах суми 5533611,55 грн., яка була відправлена боржнику 25 грудня 2015 року.(т.2 а.с.1004-106)

25 грудня 2015 року, ВПВР Департаменту ДВС МЮ України, листом №35062-0-33-15, відмовлено в зупиненні виконавчого провадження, оскільки вказані боржником підстави не передбачені Законом. (т.2 а.с.189).

28 грудня 2015 року, ПАТ "Запорізький ЗБШ" направив до виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із затвердженням мирової угоди, яка вручена адресату 29 грудня 2015 року. (т.2 а.с.102,103)

31 грудня 2015 року, начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України було винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, якою скасовано постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 24 грудня 2015 року ВП №49302097 в частині стягнення суми боргу за виконавчим документом №906/1021/15 від 01 жовтня 2015 в розмірі 5 030 555,96 грн. (т.2 а.с.111)

11 січня 2015 року, ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" звернувся до господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії ВПВР Департаменту ДВС МУЮ, відповідно до якої останній просить суд скасувати постанови від 24 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП №49302097 про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, а також зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС МУЮ закінчити виконавче провадження. (т.2 а.с.72-76)

11 лютого 2016 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було частково задоволено скаргу ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України, якою визнано неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 24 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №49302097, скасовано її, а також скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 24 грудня 2015 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні №49302097 в сумі 503055,95 грн. - виконавчого збору та зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", стосовно закінчення виконавчого провадження №49302097. (т.2 а.с.225-227)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закону).

Приписами ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів скарги, 10 вересня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/1021/15, було частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Запорізький ЗЗШ" та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 400 709,58 грн. - основного боргу, 500 000,00 грн. - пені, 2 030 095,98 грн. 3% річних, 2 500 459,96 грн. - інфляційних та 73 080,00 грн. - судового збору.

Після набуття цим рішенням законної сили, 01 жовтня 2015 року, на примусове виконання вказаного рішення було видано наказ.

24 грудня 2015 року, державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України було винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 503055,59 грн. та про арешт коштів боржника у межах суми 5533611,55 грн., які були відправлені боржнику 25 грудня 2015 року.(т.2 а.с.107-108)

11 січня 2015 року, ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" звернувся до господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії ВПВР Департаменту ДВС МУЮ, відповідно до якої останній просить суд скасувати постанови від 24 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП №49302097 про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, а також зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС МУЮ закінчити виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ГПК України, за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів ДВС предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС (дії чи бездіяльність органів ДВС) під час виконання ними рішень, ухвал, постанов господарських судів. Дані скарги на дії чи бездіяльність щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно зроблений висновок, що позивач звернувся зі скаргою на дії органів ДВС в межах десятиденного терміну, передбаченого законом для оскарження таких дій, окільки дані постанови до боржника надійшли лише 30 грудня 2015 року.

Як вбачається, відповідачем оскаржуються дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС міністерства юстиції України щодо правомірності винесення ним постанов від 24 грудня 2015 року про стягнення з боржника 503 055,95 грн. - виконавчого збору та про арешт коштів боржника на вказану суму.

Згідно з ч.2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 10 листопада 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №49302097 державним виконавцем було надано боржнику строк для добровільної сплати боргу в сумі 5 030 555,96 грн. до 17 листопада 2015 року, проте дана постанова, в порушення приписів ч.5 ст. 25 Закону, якою встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, була направлена боржнику лише 17 листопада 2015 року, а отримана ПАТ "Коростенський завод ЗБШ" 24 листопада 2015 року, тобто після сплину строку встановленого для добровільного виконання рішення. (т.2 а.с.97, 169).

Таким чином, боржник не мав можливості для добровільного виконання наказу господарського суду у визначений державним виконавцем термін.

Слід зазначити, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання (зазначена позиція суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України по справі №217гс14/33/16 від 28 січня 2015 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі №924/205/13-г).

Частиною 1 ст. 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, обов'язок державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, яка підлягає стягненню.

Проте, положеннями ч.3 ст. 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження, а виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі, з боржника не стягуються.

Крім того, відповідно до розяснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до ст.ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах виконавчого провадження №49302097 відсутні будь-які відомості про те, що відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України проводились будь-які дії, які можливо кваліфікувати як заходи примусового виконання рішень, визначені ст. 32 Закону

Крім того, саме тільки винесення 24 грудня 2015 року постанови про арешт коштів боржника та направлення її копій до фінансових установ без послідуючого виявлення та вилучення в боржника грошових коштів, з послідуючим зарахування на рахунок стягувача, не може бути достатнім доказом вчинення заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дії виконавчої служби при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника в частині стягнення виконавчого збору в сумі 503 055,59 грн. від 24 грудня 2015 року не узгоджуються з приписами діючого законодавства, а тому зазначені постанови підлягають скасуванню.

Пунктом 2 ч.1 ст. 49 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Оскільки місцевим господарським судом 17 грудня 2015 року було затверджено мирову угоду між сторонами по справі, якою позивач звільнив боржника від сплати пені, річних та інфляційних, то виконавче провадження №49302097 підлягає закінченню.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 31 грудня 2015 року правомірно було скасовано постанову про арешт коштів боржника в частині стягнення боргу в розмірі 5030555,96грн. і вона не оскаржується відповідачем по справі, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє, тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду з висновком про зобовязання відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", стосовно закінчення виконавчого провадження №49302097.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та обєктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 11.02.16 р. у справі №906/1021/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1021/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.