Рішення № 57253006, 13.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/31/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016 Справа № 908/758/16

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (40020, м.Суми, Курський проспект, 6)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 29261 грн. 11 коп. основного боргу за договором № 384 від 16.04.2015 р., 2946 грн. 84 коп. пені, 200 грн. 47 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. від 30.12.2015 р.

Відповідача ОСОБА_3, дов. № 18-14 від 03.03.2016 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 29261 грн. 11 коп. основного боргу за договором № 384 від 16.04.2015 р., 2946 грн. 84 коп. пені, 200 грн. 47 коп. річних процентів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 13.04.2016р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору № 384, укладеного з відповідачем 16.04.2015 р., за видатковими накладними № 1248 від 29.09.2015 р. та № 1548 від 03.12.2015 р. поставив останньому товар на загальну суму 29261 грн. 11 коп. Згідно умов договору оплата здійснюється за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дня поставки товару. Враховуючи наведені умови договору кінцевим строком оплати відповідачем отриманого товару по накладній № 1248 від 29.09.2015 р. є 28.11.2015 р., а по видатковій накладній від 03.12.2015 р. 01.02.2016 р. Зобовязання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 29261 грн. 11 коп. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення також заявлено 200 грн. 47 коп. річних процентів, нарахованих за період з 29.11.2015 р. по 03.03.2016 р. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 10.6 договору до стягнення заявлено 2946 грн. 84 коп. пені, нарахованої за період 29.11.2015 р. по 03.03.2016 р. Позивач просить стягнути з товариства «Запорізький завод феросплавів» 29261 грн. 11 коп. основного боргу за договором № 384 від 16.04.2015 р., 2946 грн. 84 коп. пені, 200 грн. 47 коп. річних процентів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначає, що згідно п. 4.1.2 та п. 3.4 договору разом з товаром продавець зобовязаний надати покупцю оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру (оригінал); накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимоги п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88; сертифікат якості або паспорт виробника товару. В матеріалах, наданих позивачем, відсутні докази, які б підтверджували факт надання позивачем до ПАТ «ЗФЗ» рахунків, виставлених за поставлений товар, та інших наведених документів. Відсутність врученого рахунку та документів свідчить про невиконання позивачем п. 4.12 договору. У даному випаду належним доказом отримання рахунку відповідачем можуть бути поштові описи вкладення разом з рекомендованим повідомленням про вручення. З позовними вимогами звернувся саме позивач, а тому обов'язок довести отримання рахунків ПАТ «ЗФЗ» покладається саме на позивача. Відповідач не порушував умов договору, оскільки момент для сплати за отриманий товар відповідно до умов статті 4 «Порядок розрахунків» договору в редакції додаткових угод № 5, № 6, не настав, оскільки при простроченні постачальником надання оригіналів документів зазначений у п. 4.1.2 договору термін оплати для покупця збільшується на термін прострочення надання документів. Крім того, відповідач вважає неправомірним стягнення пені по договору, оскільки п. 10.6 не передбачений розмір пені, які відповідач повинен сплатити на користь позивача в разі порушення термінів оплати за товар. Діюче законодавств також не передбачає розміру пені, а лише обмежує її розмір подвійною обліковою ставкою.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив: 16.04.2014 р. ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач по справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (продавець, позивач по справі) укладено договір № 384, за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період (п. 5.1). Загальна сума договору на момент його складання становить 960 грн. з ПДВ, сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною ( п. 5.2). Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 5.6).

До договору № 384 від 16.04.2014 р. укладено додаткові угоди № 5 від 31.08.2015 р., № 6 від 03.09.2015 р. Додатковою угодою № 5 від 31.08.2015 р. встановлено , що поставка товару виконується постачальником на умовах СРТ склад постачальника у м. Запоріжжя, вул. Нахімова, 3 (Інкотермс 2010), строк поставки: 3 квартал 2015 р.

Додатковою угодою № 6 від 03.09.2015 р. встановлено, що поставка товару виконується постачальником на умовах СРТ склад постачальника у м. Запоріжжя, вул. Нахімова, 3 (Інкотермс 2010), строк поставки: 4 квартал 2015 р.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктом 4 додаткових угод № 5 та № 6, яким передбачено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 60 календарних днів з моменту поставки товару (дати складання видаткової накладної) за умови виконання п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4 та 4.1.5 договору № 384 від 16.04.2014 р. При простроченні надання оригіналів документів, зазначених у п. 3.4 договору № 384, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.

Пунктом 4.1.2 договору № 384 передбачено, що разом з поставкою товару продавець зобовязаний надати покупцеві оригінали документів, передбачені п. 3.4 договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікацій) до договору. Відповідно до п. 3.4 договору постачальник зобовязаний надати покупцю оригінали наступних документі: 1) рахунок-фактуру, видаткову накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88; 2) сертифікат якості або паспорт виробника товару; 4) копію сертифікату походження товару СТ1 (у разі необхідності); 5) у разі якщо товар підлягає сертифікації гігієнічний, екологічний сертифікат.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 384 від 16.04.2014 р. за видатковими накладними № 1248 від 29.09.2015 р. та № 1548 від 03.12.2015 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 23640 грн. та 5621 грн. 11 коп. відповідно, який отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на зазначених накладних та довіреність № 1015 від 23.09.2015 р. та № 1316 від 27.11.2015 р.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість в розмірі 29261 грн. 11 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач заперечує отримання від позивача переліку документів, передбачених п. 3.4 договору № 384 та вказує, що позивачем не надано рахунок на оплату за поставлений товар.

Доводи відповідача суд вважає надуманими та зазначає наступне: сторони в розділі 6 договору погодили, що приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на його складі відповідно до вимог Інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15 червня 1965р. За вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідною поставкою згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів. Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем зобовязання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору (п. 4 додаткових угод № 5 та № 6). Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, заявлені вимоги не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 29261 грн. 11 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару. Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 200 грн. 47 коп., нарахованих за період з 29.11.2015 р. по 03.03.2016 р., судом перевірено. Суд вважає розрахунок заявлених позивачем до стягнення річних процентів помилковим з огляду на наступне: статтю 254 ЦК України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки останній день строку виконання зобов'язання по оплаті товару за накладною № 1248 від 29.09.2015 р. припадав на 28.11.2015 р., тобто суботу, то днем закінчення відповідного строку є 30.11.2015 р. За перерахунком правомірною є сума річних процентів в розмірі 180 грн. 26 коп., нарахованих за період з 01.12.2015 р. по 03.03.2016 р., за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару за накладною № 1248 від 29.09.2015 р. За накладною № 1548 від 03.12.2015 р. розрахунок річних процентів в розмірі 14 грн. 28 коп. є правомірним. Таким чином, вимоги про стягнення річних процентів суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 194 грн. 64 коп.

Вимоги про стягнення 2946 грн. 84 коп. пені, нарахованої за період з 29.11.2015 р. по 03.03.2016 р., позивачем заявлено з посиланням на п. 10.6 договору № 384. Суд вважає вимоги про стягання пені такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок наступного:

Пунктом 10.6 договору № 384 від 16.04.2014 р. передбачено, що у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що неустойка поділяється на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір. Дослідивши взаємовідносини, що склалися між сторонами даної справи щодо, суд встановив, що сторонами не узгоджувалися умови щодо відповідальності покупця за порушення зобовязань у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару, а стаття 231 Господарського кодексу України визначає лише правило розрахунку штрафних санкцій, при цьому їх розмір має бути закріплений у договорі.

Таким чином, у зв`язку із тим, що сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні, внаслідок чого в задоволенні вимог про стягнення 2946 грн. 84 коп. пені відмовляється.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст. 526, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (40020, м.Суми, Курський проспект, 6, ідентифікаційний код 00220434) 29261 (двадцять девять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 11 коп. основного боргу, 194 (сто девяностої чотири) грн. 64 коп. річних процентів, 1252 (одна тисяча двісті пятдесят дві) грн. 45 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 18 квітня 2016 року.

Суддя І.А. Попова