Ухвала суду № 57245545, 29.03.2016, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/65/16

Справа № 754/15288/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Чернишової А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Юлії Олександрівни,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду із скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Ю.О.

В обґрунтування скарги Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» зазначає, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Ю.О. від 10.07.2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що у виконавчому документі не зазначено повне найменування для юридичної особи та не містить інформацію про організаційну - правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства, а також зазначено, що по АДРЕСА_1. У виконавчому листі та позовній заяві вказана дана адреса на підставі копії паспорту боржника місцем реєстрації вказано саме АДРЕСА_1. Тому слід звернути увагу на той, факт, що не належним чином виконано свої посадові обов'язки та не перевірено дійсність даної інформації. У своїй постанові державний виконавець посилається на те, що в ході примусової виконання виконавчого документа, майна боржника яке підлягає опису та вилученню рахунок погашення боргу виявлено не було. Однак державний виконавець виконав не всі вимоги закону щодо стягнення з боржника відповідної суми коштів, а саме не зробив: виклик фізичної особи, з приводу виконавчих документів, що знаходяться виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин не вин постанову про його привід через органи внутрішніх сплав; не звернувся до суду у зв'язку з ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; не звернувся до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб; не направив запит до адресного бюро, для встановлення місця проживання боржника , для подальшого виїзду до боржника з метою опису майна. З вище наведеного вбачається, що державний виконавець не в повному обсязі вчинив передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, чим порушив норми права, оскільки як вбачається з ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заявник вважає доводи старшого виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Ю.О. необґрунтованими та позбавленими будь - яких правових підстав, так як пред'явлений Банком до виконання виконавчий документ повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги скарги у повному обсязі, просив її задовольнити.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Соколова Ю.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги.

Вислухавши пояснення Заявника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що Деснянським районним судом м. Києва 25 січня 2010 року було видано виконавчий лист по справі № 2-5012/09 про примусове виконання рішення, яким стягується з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352), - заборгованість за кредитним договором в сумі 99 583 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 73 коп.

На підставі заяви стягувача вказаний виконавчий лист від 25.01.2010 року був пред'явлений до виконання в відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Логвинської К.Л. від 13.10.2014 року виконавчий документ повернуто стягувечеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», роз'яснено, що вжитими державним виконавцем заходами стягнути грошові кошти не виявилося можливим.

На підставі заяви стягувача вказаний виконавчий лист від 25.01.2010 року був повторно пред'явлений до виконання в відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Ю.О. від 10.07.2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі не заначено повну інформацію про організаційно-правову форму стягувача. А також, по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. ст. 1, 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

З положень ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Як передбачено у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Однак державний виконавець не в повному обсязі вчинив передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, чим порушив норми права.

Перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження визначений частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець у оспорюваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження фактично посилається на п. 6 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. При цьому державний виконавець вказує, що у пред'явленому на виконання виконавчому листі суду не зазначено повну інформацію про організаційно-правову форму стягувача. А також, по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначені вимоги щодо виконавчого документу, у виконавчому документі зазначається повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

При розгляді скарги судом було встановлено, що постанова старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Аввакумової Ю.О. від 10.07.2015 року ВП № 48090787 про відмову у відкритті виконавчого провадження є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, виконавчий лист виданий Деснянським районним судом м. Києва від 25.01.2010 року по справі № 2-5012/09 відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла на момент оформлення виконавчого листа. Більше того, законодавством не передбачена можливість оформлення нового виконавчого листа або внесення в нього зміну звязку з внесенням змін до Законів України щодо вимог виконавчих документів - та містить повне найменування стягувача, прізвище, ім'я та по батькові боржника, місцезнаходження стягувача, місце проживання боржника, ідентифікаційний код стягувача, його рахунки, індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, дату народження боржника.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Із зазначеного вище вбачається, що при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження органи державної виконавчої служби мають діяти в межах повноважень та у спосіб який передбачений законом, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

За встановлених обставин суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, а порушені права Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України підлягають поновленню шляхом визнання постанови державного виконавця неправомірною та скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 7, 11, 18, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383-388 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Юлії Олександрівни - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Аввакумової Юлії Олександрівни про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2015 року за виконавчим листом № 2-5012 виданого 25.01.2010 року Деснянським районним судом м. Києва.

Зобов'язати державного виконавця Соколову Юлію Сергіївну відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-5012 виданого 25.01.2010 року Деснянським районним судом м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 01.04.2016 року.

Суддя: Н.Г.Таран