Рішення № 57243741, 12.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1027/16 Головуючий 1-інст. - Лях М.Ю. Справа № 640/14719/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія: стягнення коштів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів КОВАЛЕНКО І.П.,

КРУГОВОЇ С.С.,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 772 440,00 грн., що дорівнює ринкову вартість відсуженої у нього квартири АДРЕСА_1; 10000,00 грн. - у відшкодування моральної шкоди і 3654,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 772440,00 грн. - ринкову вартість квартири і 3654,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суДу від 20.11.2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на невідповідність рішення вимогам ст. 213 ЦПК України, а також на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить відмовити у її задоволенні і залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність викладених у скарзі доводів. та невідповідність в цілому скарги вимогам, встановленим ст.295 ЦПК України через незазначення в ній в чому полягає незаконність та необгрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає . Звернувшись до суду ОСОБА_4 просив, зокрема, на підставі ч.1ст. 661 та ст. 1192 ЦК України стягнути з відповідача на його користь ринкову вартість відсуженої у нього квартири АДРЕСА_1 в розмірі 772 440,00 грн. Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо відповідальності продавця у разі відсудження товару у покупця, до яких підлягає застосуванню положення ст.661 ЦК України, а також дійшов висновку , що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому визначається згідно до ст.1192 ЦК України відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, яка станом на 18.08.2015 року визначена в розмірі 772440,00 грн.. без ПДВ.

Колегія не може в повній мірі погодитись з вказаними висновками, оскільки суд дійшов їх при неповному з"ясуванні обставин, які мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи убачається, що за нотаріально посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В. 04.11.2011 року договором купівлі-продажу ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняв (купив) у власність за 78832,00 грн. квартиру АДРЕСА_1, яка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2010 року.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 липня 2014 року, яке набуло законної сили, визнано нікчемними довіреності, оформлені від імені ОСОБА_6 від 09.08.2010 року на ім"я ОСОБА_7, та від 22.03.2011 року на ім"я ОСОБА_3 ; від 09.08.2010 року, оформлену від імені ОСОБА_8 на ОСОБА_7;

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 21.08.2010 року, укладений від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В.

Витребувано вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_4

Приведено сторони до первісного стану, який існував станом на 21.08.2010 року, з анулюванням правової реєстрації на спірну квартиру за ОСОБА_11 та ОСОБА_3

Визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_9 та ОСОБА_8, - по 1/2 частині, - за кожною.

Зобов"язано приватного нотарІуса ХМНО Слоневську Д.В. повернути ОСОБА_9 та ОСОБА_8 документи, на підставі яких був укладений договір купівлі-продажу від 21.08.2010 року.

Цим же рішенням встановлено, що вироком Київського районного суду міста Харкова від 05.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.09.2013 року, ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за ч.ч.3,4 ст.190, ч.ч.2, 3 ст.358 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна, а також, що спірна квартира вибула з власносі позивачів ОСОБА_9 та її сестри ОСОБА_8 не з їх волі.

Проте, вказане рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.07.2014 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 17.12.2014 року не містять висновків про те, що на час укладення між ОСОБА_12, як продавцем. і ОСОБА_4, як покупцем, договору купівлі-продажу від 04.11.2011 року ОСОБА_3 були відомі обставини щодо незаконних дій ОСОБА_7 і що він при відчуженні квартири діяв свідомо з наміром спричинити збитки ОСОБА_4 або припускав їх спричинення, також як і висновків про те, що вищевказані обставини були відомі ОСОБА_4, як покупцю.

Зі змісту цього рішення убачається, що квартира витребувана з володіння ОСОБА_4, як від добросовісного набувача.

Висновки суду про те, що відшкодуванню на користь позивача підлягають збитки в розмірі ринкової вартості витребуваної у нього квартири з посиланням на те, що з метою відновлення порушеного права позивач має понести витрати на придбання квартири не грунтуються на законі і не відповідають обставинам справи.

Відповідач не заперечує, що після придбання спірної квартири у відповідача і до часу її витребуваання за рішенням від 14.06.2014 року він в квартиру не вселявся, будь-яких коштів на поліпшення її стану не витрачав.

Ринкова вартість квартири, на яку посилався позивач і з якою погодився суд першої інстанції, визначена порівняльним підходом, без дослідження спірної квартири та за відсутністю вихідних даних щодо її ринкової вартості на час придбання позивачем .

Неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи , неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для звільнення відповідача від відшкодування позивачу збитків на підставі ст.661 ЦК України відсутні, проте стягненню з нього на користь позивача підлягає 78832,00 грн., отриманих за договором купівлі-продажу від 04.11.2011 року та у відповідності до ст.88 ЦПК України , - судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення в частині відмови у зодоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржено і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія , - в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів та судових витрат змінити. Вказані вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2 78832 ( сімдесят вісім вісімсот тридцять дві) грн. збитків і 788(сімсот вісімдесят вісім) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині рішення апеляційним судом не переглядалось.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) І.П.Коваленко

(підпис) С.С.Кругова