Рішення № 57243597, 13.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1290/16 Головуючий 1 ін. - Дьомна О.П.

Справа № 636/4541/15-ц

Категорія: аліменти Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми індексу інфляції по аліментах,

в с т а н о в и л а:

В вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми індексу інфляції по аліментах.

На обґрунтування позивач вказав, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2011 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто заборгованість по аліментам та неустойку за прострочку їх сплати в розмірі 30 930 грн. 74 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції змінено. З ОСОБА_3 на його користь стягнута заборгованість по аліментам в період за 14 листопада 2008 року по 22 лютого 2011 року та неустойка за прострочення сплати аліментів за цей же період в розмірі 26 672 грн. 52 коп.

Рішення пред'явлено до примусового виконання, однак до цього часу не виконано.

Посилаючись на підстави, передбачені статтями 8 ЦПК України, 184 СК України, 625 ЦК України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму втрат від інфляції за прострочення сплати аліментів у розмірі 19 499 грн. 28 коп.

Відповідач позов не визнала, посилаючись на те, що норми статті 625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що суд безпідставно не застосував норму статті 8 ЦПК України, якою передбачена можливість застосування аналогії закону; висновок аудитора не є належним доказом.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини регулюються статтею 196 СК України, у зв'язку з чим положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою, визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Оскільки спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, на підставі частини 2 статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно пункту 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі за № 6-113 цс 13, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнута заборгованість по аліментам та неустойка за прострочку їх сплати в розмірі 30 930 грн. 74 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції змінено. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнута заборгованість по аліментам в період за 14 листопада 2008 року по 22 лютого 2011 року та неустойка за прострочення сплати аліментів за цей же період в розмірі 26 672 грн. 52 коп.

Згідно рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2011 року розмір основної заборгованості по аліментам становить 5 621 грн. 00 коп. Рішення пред'явлено до примусового виконання.

Враховуючи те, що рішення до цього часу не виконано, індексація складає суму в розмірі 4 095 грн. 46 коп. з наступного розрахунку: 172,860 (індекс інфляції за період липень 2011 року - серпень 2015 року) х 5 621 грн. 00 коп. (сума основної заборгованості по аліментам) = 9 716 грн. 46 коп. - 5 621 грн. 00 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 621 грн. 00 коп. втрат від інфляції за прострочення аліментів.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 1, п. 4, 316, , 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 грудня 2015 року скасувати.

Позовом ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму індексу інфляції по аліментах в розмірі 4 095 грн. 46 коп. (чотири тисячі дев'яносто п'ять грн. 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 535 грн. 92 коп. судового збору.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

Р.М.Піддубний