Рішення № 57242119, 15.04.2016, Зміївський районний суд Харківської області

Cправа № 621/598/15-ц

Провадження № 2/621/19/16

РІШЕННЯ

іменем України

15.04.2016 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Нестерцової Н.В.,

секретаря Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Він зазначив, що 31.03.2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого відповідачу передав 5000 доларів США зі строком повернення до 01.05.2014 року.

02.04.2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого відповідачу передав 15 000 доларів США зі строком повернення до 01.05.2014 року.

Грошові кошти у розмірі 5000 доларів США було передані 31.03.2014 року за адресою: м.Харків, вул. Шевченко, 24, в момент написання розписки.

Грошові кошти у розмірі 15000 доларів США передані 02.04.2014 року за тією ж адресою також в момент підписання розписки.

Станом на 12.03.2015 року ОСОБА_2 позики не повернув.

Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України на 12.03.2015 року 1 долар США дорівнює 21,55 грн. українським гривням.

Тобто, заборгованість ОСОБА_2 складає 431000 грн.

Позивач, посилаючись на вимоги ст.ст.611,625 ЦК України вказує на те, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.

Таким чином, відповідач за неналежне виконання грошового зобовязання повинен сплатити 3% річних, що становить 6376 грн.

ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 437376 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 наполягали на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у ньому, просили стягнуті понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору та витрати, повязані з публікацією в пресі.

Представник ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 передав грошові кошти - долари США ОСОБА_2 в присутності свідків.

ОСОБА_2 умисно в розписці про отримання позики в 15 тис.доларів США неправильно написав по-батькові ОСОБА_1, хоча такої особи як ОСОБА_4 не існує.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав.

Він пояснив, що грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував, як такого договору позики не укладав, розписка складена неналежним чином - не посвідчена нотаріально, не передбачає будь-яких умов, не зазначена валюта, не зазначені прізвища свідків.

Відповідач вказав, що фактично ОСОБА_1 не знав. Його товариш ОСОБА_5 познайомив його з ОСОБА_1, оскільки позивач очолював фірму, яка надає правові послуги. На той період часу його товариство " Екоенергохарків" перевірялось фіскальними органами. Запорукою у подальшому, укласти договір на надання правових послуг з ТОВ " Охоронно-юридичне управління " Закон і захист", яку очолював позивач, йому було запропоновано написати розписки про позику 5 тис.доларів. ОСОБА_2 стверджував, що розписка про позику на 15 тис. доларів він писав, однак не позивачу, а іншій особі, перебування якої невідомо. Не дивлячись на те, що розписки були ним написані, грошей від ОСОБА_1 отримано не було.

Представник відповідача по довіреності ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні позову, надав аналогічні пояснення.

Крім того, вона зазначила, що позивач неправомірно ставить вимогу щодо повернення суми позики по курсу долара США станом на 12.03.2015 року, оскільки як зазначено в розписці ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 еквівалент доларів, при чому яких саме, не вказано.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитав свідків, дослідив інші надані докази, суд приходить до наступного висновку.

31.03.2014 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 еквівалент 5000 доларів. ОСОБА_2 брав на себе зобовязання повернути позику до 1 травня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою. (а.с.6)

02.04.2014 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_2 еквівалент 15000 доларів. ОСОБА_2 брав на себе зобовязання повернути позику до 1 травня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою. (а.с.5)

Судовим розглядом встановлено, що у зазначених розписках відсутні дані про державу, долари, як грошова одиниця, якої було передано відповідачу.

Крім того, в розписці від 02.04.2014 року ОСОБА_2 зазначив, що отримав 15 тис. доларів від ОСОБА_4.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна строна (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду чи такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до Правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Ч.1 ст.1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.

Ст.625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сторони уклали договір позики. ОСОБА_2, який отримав від ОСОБА_1 відповідно до розписок від 31.03.2014 року та від 02.04.2014 року грошову суму еквівалентну 5000 та 15000 доларів, не виконав зобовязання щодо своєчасного, у зазначений строк, повернення позики.

Заперечення відповідача та його представника щодо отримання позики та й у валюті, визначеній у розписках, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_2 було передано саме долари США у приміщенні директора інституту управління ОСОБА_7 за адресою: м.Харків, вул.Шевченко, 24.

Відповідач не заперечував того, що знає вказаних осіб, орендував приміщення за вказаною адресою.

Твердження відповідача, що написання ним цих розписок про позику доларів є підтвердженням наміру укладення у подальшому договору про надання юридичних послуг між юридичними особами - ТОВ " Охоронно-юридичне управління " Закон і Захист" і ТОВ " Науково-Виробнича Компанія " Екоенергохарків", на думку суду, є неспроможними. ( а.с.133) Договір позики згідно вищевказаних розписок укладений між двома фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Судові не надано доказів того, що ОСОБА_2, який власноручно написав дві розписки про позику грошей, не розумів можливих наслідків у випадку невиконання взятих на себе зобов"язань по їх поверненню за конкретних обставин.

Його твердження, що передача ним грошей ОСОБА_5 (а.с.50) вичерпала можливі претензії з боку ОСОБА_1 спростовані самим ОСОБА_5 в суді який зазначив, що позичав відповідачеві 10 тис. доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 не забезпечив участі у судовому засіданні ОСОБА_4 та не повідомив про його місце знаходження та перебування на підтвердження своїх пояснень про те, що саме йому, а не позивачу написав розписку на 15 тис. доларів. Крім того не пояснив про причини, через які вказана розписка знаходиться саме у позивача.

За таких обставин, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що він не позичав у ОСОБА_1 5 та 15 тис. доларів США.

Однак, як вбачається зі змісту розписок, ОСОБА_2 отримав еквівалент доларів США станом на 31.03.2014 року та 02.04.2014 року у сумах 5 та 15 тис. відповідно.

Тому, стягненню підлягає еквівалент доларів США станом на 31.03.2014 року 1095,46 грн. (за 100 доларів) Х 5000 = 54773,00 грн., станом на 02.04.2014 року 1110,62 грн. (за 100 доларів) Х 15000 =166593,00 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, з відповідача належить стягнути 3% річних відповідно до вимог ст.625 ЦК України, що становить 3275 грн. ( 221366 грн. х3х180 днів затримки:365:100)

Стягненню підлягають витрати, повязані з оплатою судового збору 2246,41 грн. та 249 грн. витрат, повязані з публікацією в пресі відповідно до ст.88 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 1046,1050,611,625 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 221366 грн. заборгованості за договорами позики, 3275 грн. 3% річних, 2246,41 грн. витрат по сплаті судового збору та 249 грн. витрат, повязані з публікацією в пресі, а всього 227136 ( двісті двадцять сім тисяч сто тридцять шість) грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий: