Рішення № 57241436, 19.04.2016, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/577/16-ц

Номер провадження 2/555/310/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

з участю позитвача- Ярошика С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю" Лізингова компанія" Еталон" про захист прав споживача та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 лютого 2016 року між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір фінансового лізингу №003589. При укладенні договору позивач мав намір придбати міні трактор моделі ДТЗ 4244 К. Вартість предмета договору обумовлювалась у розмірі 60000 гривень і саме така сума була підтверджена представником відповідача при підписанні договору. В цей же день, як передбачено умовами договору, позивачем здійснено на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» передплату в розмірі 30 000 гривень. ОСОБА_1 вважає, що при укладені договору відповідач ввів його в оману, (ст.230 ЦК України), а сам договір не відповідає вимогам ст.ст.806-809 ЦК України. Фактично, предмет договору трактор позивачу не передано, що спричинило порушення його прав та законних інтересів як споживача, що захищені Законом України «Про захист прав споживачів», а тому ОСОБА_1 просить визнати договір недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на його користь 30 000 грн. сплачених ним коштів і судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився- надіслав до суду заперечення на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 лютого 2016 року між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 003589 (далі - договір), за умовами якого лізингодавець (ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон») зобов"язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач (ОСОБА_1 .) зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.10-15).

Пунктом 3.1 договору предметом лізингу визначено- « міні Трактор ДТЗ 4244 К / 244.,4С» .

Додатком №3 до договору визначено, що предметом лізингу є міні трактор марки ДТЗ 4244 К / 244.,4С / а.с. 17/.

На виконання умов договору лізингу 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 оплатив на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» платіж у розмірі 30 000,0 грн., про що свідчить квитанція № 23 від 29 лютого 2016 року. / а.с. 18/.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, тобто якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язку на шкоду споживача. виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Як вбачається із змісту договору лізингу від 29 лютого 2016 року, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 (пятдесяти) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу (п.5.1). Залежно від наявності у продавця предмета лізингу, вказаного лізингоодержувачем в даному договорі, сам предмет лізингу повинен бути замінений на інший предмет лізингу в обовязковому порядку. Умови такої зміни та проведення додаткових розрахунків, вказується у відповідній додатковій угоді до даного договору (п.3.4).

Відповідно до п.3.5 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості,комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобовязаннями відповідає продавець, відомості про якого в договорі і в додатках до нього взагалі відсутні.

В даному випадку, такий пункт договору обмежує право споживача стосовно продавця не те, що на належний предмет договору , а взагалі виключає будь-які гарантійні претензії споживача, які зазвичай забезпечуються при придбанні товару.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до додатку №1 до договору вартість предмета лізингу становить 300 000 гривень., відсоток платежів 50%, авансовий платіж 150 000 гривень ., місячний платіж 12500 гривень., комісія за організацію (10%) 30 000 гривень ., комісія за передачу (3%) 9000 гривень (а.с.16).

Згідно з додатком №2 до договору вартість предмета лізингу становить 300 000 грн., авансовий платіж 50%, сума лізингу 150 000 грн., викупна вартість 4500 грн., відсоткова ставка 12,50%, комісія 5%, період лізингу 60 місяців, щомісячний платіж 3768 грн.33 коп., авансовий платіж 150 000,0 грн., комісія за передачу предмета лізингу 9000,0 грн.

У п.5.4 договору вказано, що у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем, відповідно до п.1.3 цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за поверненню не підлягає.

В п.8.3. договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п. 8.4. договору). Пункт 8.15. договору за змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

Відповідно до п.8.8 договору коригування розмірів лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавцю в частині витрат на фінансування предмета лізингу.

Пунктом 8.12 договору визначено, що розмір лізингової плати може індексуватися в залежності від конвертації гривні і іноземну валюту та змінами на грошовому ринку.

За змістом наведених пунктів договору - п.п. 5.4., 8.3., 8.8. і 8.12., розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмету лізингу. Проте формули перерахунку не передбачено.

Крім того, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів, передбачив своє право коригувати лізингові платежі без будь-яких передумов та підстав для такого коригування та встановив при цьому поняття індексації платежів. Такі умови встановлені на шкоду споживачу, оскільки визначають виключно права лізингодавця без будь-яких конкретних зобовязань з його сторони .

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з договору, предмет лізингу, лізингові платежі визначені у національній валюті України, еквівалент у іноземній валюті не визначався, а тому прив'язка до зміни курсу долара США чи євро по відношенню до гривні не ґрунтується на вищевикладених вимогах закону.

Також п.8.13. договору передбачає, що в разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмету лізингу лізингодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмету лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.

Таким чином, навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50 відсотків вартості предмета лізингу лізингодавець має право не повертати дані кошти.

Тобто у позивача відсутні права на одержання будь-якої компенсації від відповідача у зв'язку із невиконанням договору.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Для визнання умов договору несправедливими, в розумінні наведеної норми, необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдають шкоди споживачеві.

Аналізуючи умови оскаржуваного договору, суд робить висновок, що значна частина умов оскаржуваного договору є несправедливими відносно споживача та суперечать загальним принципам, зазначеним в ч.1 ст.808 ЦК України, а також положенням Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача /лізингоодержувача/ та виключення такої для лізингодаця.

Оскільки договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін, а така диспропорція та порушення принципу добросовісності завдають шкоди позивачу, оскільки за змістом договору, в будь-якому випадку останній в гірших умовах та несе тягар відповідальності за договором без будь-яких гарантій на отримання предмету лізингу та можливості його належної експлуатації.

Такий висновок суду кореспондується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою у справі №6-13507св15 від 16.12.2015 року.

Із врахуванням наведеного , суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу №003589 від 29 лютого 2016 року з Додатками № 1, 2, 3 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.18 ЗУ « Про захист прав споживачів» із стягненням із відповідача на користь позивача коштів у сумі 30 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " Лізингова компанія " Еталон" про захист прав споживача та стягнення коштів- задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003589 від 29 лютого 2016 року з додатками, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю " Лізингова компанія " Еталон" та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Лізингова компанія " Еталон" / 01133 м.Київ вул. Кутузова, 18/7 , офіс 506, код ЄДРПОУ 38865527, р/р 26008052722140 в ПАТ " КБ " Приватбанк", МФО 300711/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 / сплачені кошти в розмірі 30000 / тридцять тисяч/ гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Лізингова компанія " Еталон" на користь держави 551 гривень 21 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя: ОСОБА_2