Постанова № 5724049, 31.03.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а-17/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Добропілля 31 березня 2008 p.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

в складі:головуючого судді Садчикова Д.В.

при секретарі Влащенко І.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Жорової Н.А. Варварової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення», -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (Далі УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2007 роки включно у розмірі 9717 грн. 90 коп., надавши до позову відповідний розрахунок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС, визнаний інвалідом 2-ї групи, внаслідок чого призначено 1 категорію та перебуває на обліку в Добропільському УПСЗН.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внасділок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Фактично відповідач Добропільське УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до Закону, але його звернення було відхилено.

Позивач вважає відмову у виплаті на оздоровлення безпідставними, як порушуючи його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 48 Закону, з урахуванням мінімальної заробітної плати яка склалась за відповідний період стягнути з Добропільського УПСЗН на його користь виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2007 роки включно в загальному розмірі 9717 грн. 90 коп.

Представник відповідача Добропільського УПСНЗ, юрист-спеціаліст управління праці та соціального захисту за дорученням Жорова Н.А., позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що ОСОБА_1 нараховані та він отримав компенсаційні виплати на оздоровлення протягом 2000-2004 років у розмірах, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р., та компенсаційні виплати за 2005-2007 роки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. Як розпорядник коштів нижчого рівня, Добропільський УПСНЗ зазначені виплати провадяться у відповідності до постанов та роз'яснень, які надходять з Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької області та у відповідності з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Представник відповідача Головного управління державного казначейства у Донецькій області, начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля, за дорученням Варварова О.В. позовні вимоги ОСОБА_1 також не визнала, з тих же підстав, що викладені у суді представником Добропільської УПСНЗ. Крім того, представник казначейства вважає, що Головне управління державного казначейства у Донецькій області безпідставно долучено до справи у якості співвідповідача, оскільки своїми діями законних прав чи свобод позивача ОСОБА_1 або інших осіб не порушувало.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, та заперечення представників відповідачів, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України "Про мінімальну заробітну плату", Законів України "Про державний бюджет...2001- 20007 роки", а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не протирічать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , як учасник та інвалід 2-ої групи є постраждалим внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Добропільському УПСЗН, що підтвержується ксерокопіями посвідчень, довідкою МСЕК та право установчих документів долучених до справи і ці обставини відповідачами не оспорюють ся (а.с. 6-8).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в насділок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 , як інвалід 2-ої групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

До матеріалів справи долучено довідку Добропільського УПСЗН, згідно якої ОСОБА_1 у 2000, 2001, 2002, 2004 роках, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нарахованого та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 26 грн. 70 коп.3а кожен рік, починаючи з 2005 по 2007 рік включно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року, в розмірі 120 грн. 00 коп.3а кожен рік (а.с. 4, 5).

Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем Добропільським УПСЗН на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати за 2001 р., при щорічному затверженні нового державного бюджету за 2002-2007 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мішальної заробітньої плати на 2001 рік» розмір мінімальної заробітної плати, необхідний для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбачений ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи" передбачав суму 118 грн.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2002-2007 pp. мінімальна заробітна плата відповідно складала суму 185 грн.00 коп., 205 грн.00 коп., 262 грн.00 коп., 332 грн.00 коп., 375 грн.00 коп. та 420 грн.00 коп.

Виходячі з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки, що підлягають стягненню з Добропільського УПСЗН на користь ОСОБА_1 , (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2000 p.- (118.00 х 5) = 590-26.70 = 563 грн. 30 коп.

2001 p.- (165, 00 х 5) = 825-26.70 - 798 грн. 30 коп.

2002 p.- (185, 00 х 5) = 925-26.70 = 898 грн. 30 коп.

2003 p.- (205, 00 х 5) = ---------- 1025 грн .50 коп..,

2004 p.-(262, 00 х 5) = 1310-26.70 = 1283 грн. 30 коп. ''

2005 p.- (332, 00 х 5) = 1660-120.00 = 1540 грн. .09 коп.

2007 p.- (420.00 х 5) = 2100-120.00 = 1980 грн.00 коп

а, всего 8088 грн.70 коп..

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 2-ої групи виплачується у розмірі, п'яти мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2000-2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, (до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ №836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України. Такі ж висновки й Верховного суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закона України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України "По мінімальну заробітню плату" та керуючись ст. ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення» задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення - неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки в розмірі 8088 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Складено одноособово в одному примірну в нарадчій кімнаті.