Рішення № 57233248, 11.04.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1059/16-ц

пр.№ 2/464/727/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11.04.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Горбач О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті ОСОБА_2» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з квітня 2013 року по жовтень 2013 року в сумі 27393 грн. 60 коп. та середню заробітну плату за період затримки розрахунку за період з 10.10.2013 року по 01.02.2015 року у розмірі 140000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 29.04.2013 року працював у відповідача на посаді провідного інженера-технолога в пресово-кузовному цеху, з 01.06.2013 року виконував обовязки начальника пресово-кузовного цеху, а з 01.08.2013 р. був переведений на посаду начальника пресово-кузовного цеху відокремленого підрозділу ТзОВ «Сіті ОСОБА_2». 08.10.2013 року був звільнений згідно п. 1 ст 36 КЗпП України за згодою сторін. Однак при звільненні з ним не проведено повний розрахунок, а відтак, враховуючи його посадовий оклад в залежності від посади 3500 грн. та 5000 грн., просить позов задовольнити та стягнути заборгованість по заробітній платі, що утворилась за період роботи з квітня по жовтень 2013 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судове засідання позивач не зявився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча відповідач належним чином в порядку ст.ст.75-76 ЦПК України викликався до суду, а тому згідно зі ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу заочно у його відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів, проти чого позивач не заперечив.

У звязку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідноіз ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За умовами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.20, 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України. Суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 29 квітня 2013 року працював у ВСП ТзОВ «Сіті ОСОБА_2» на посаді провідного інженера-технолога в пресово-кузовному цеху, з 01.08.2013 року переведений на посаду начальника пресово-кузовного цеху та 08.10.2013 року був звільнений згідно п. 1 ст 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.3 копія трудової книжки).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 р. в порядку ст.137 ЦПК України про витребування доказів, витребувано у відповідача, зокрема, інформацію про розмір нарахованої та фактично виплаченої заробітної плати позивачу з 01 травня 2013 року по 08 жовтня 2013 року (а.с. 28-29). Відповідачем на вказану ухвалу суду жодних відомостей не надано, а відтак у відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів наданих позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розпорядження генерального директора ТзОВ «Сіті ОСОБА_2» ОСОБА_3 (а.с.12), посадовий оклад позивача на посаді провідного інженера становив 3500 грн., на посаді начальника пресово-кузовного цеху 5000 грн. Згідно інформації центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, відповідач протягом оспорюваного періоду виплатив позивачу заробітну плату в розмірі, що не відповідає його розмірам посадового окладу. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на момент звільнення з роботи становить 27393,60 грн., яку і слід стягнути в судовому порядку.

Оскільки належні до виплати суми при звільненні в повному обсязі не виплачено до даного часу, то позивач має право на стягнення середнього заробітку за період з 10 жовтня 2013 р. по 01 лютого 2016 р.

Виходячи із середньоденного заробітку позивача в сумі 238,10 грн., обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженої постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. за №100, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 жовтня 2013 р. по 01 лютого 2016 р. становить 137 859 грн. 90 коп. (238,10 грн. х 579 робочих днів за вказаний період). Таким чином суд прийшов до висновку, що саме даний розмір підлягає до стягнення.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27583,48 грн. заборгованості із невиплаченої заробітної плати та 137859, 90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 жовтня 2013 р. по 01 лютого 2016 р., а всього 165 443 грн. 38 коп.

Крім того, згідно зі ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути 1654 грн. 43 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215, 224-226 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 27583,48 грн. заборгованості із невиплаченої заробітної плати та 137859,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 жовтня 2013 р. по 01 лютого 2016 р., всього 165 443 (сто шістдесят пять тисяч чотириста сорок три) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті ОСОБА_2» в дохід держави 1 654 (одну тисячу шістсот пятдесят чотири) грн. 38 коп. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Теслюк Д.Ю.