Ухвала суду № 57233246, 19.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3468/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 11-сс/789/49/16 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - запобіжні заходи

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Коструба Г. І., Сарновський В. Я.,

при секретарі ОСОБА_1

прокурора ОСОБА_2

з участю підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, що зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого,

- 22.08.2013 року Перечинським районним судом, Закарпатської області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України із застосуванням ст.70,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці,

що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 20 год. 35 хв. 29 травня 2016 року.

Строк тримання під вартою зараховано з моменту затримання, а саме з 20 год. 35 хв. 30 березня 2016 року.

Ухвалою також визначено ОСОБА_3 розмір застави в сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень для внесення на депозитний рахунок Управління ТУ ДСА України у Тернопільській області.

У випадку внесення застави покладено на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні та особами причетними до кримінального правопорушення, здати на зберігання до органів внутрішніх справ України свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_4 про застосування відносно ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою відмовлено.

Як слідує з оскаржуваної ухвали слідчий СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_3

Клопотання мотивоване тим, що 30 березня 2016 року, близько 02:40 год. ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку №4 на бульв. Д. Галицького в м. Тернополі, незаконно заволодів автомобілем марки ИЖ-27175, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 26 000 гривень.

30 березня 2016 року відомості за даним фактом слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області внесено в ЄРДР за №12016210010001163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно.

30 березня 2016 року о 20 год. 35 хв. ОСОБА_3 затримано відповідно до ст.208 КК України.

30 березня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, не працює та не має постійного джерела доходу, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинив умисний корисливий злочин, тому суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, підозрюваний ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, заперечуючи свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року про застосування запобіжного заходу щодо нього у вигляді тримання під вартою скасувати та обрати більш мякий запобіжний захід, а саме домашній арешт за місцем проживання його матері ОСОБА_7 в с.Якимівка, вул.Клубна, 14, Лановецького району Тернопільської обл., а також перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.289 КК України на ч.1 ст.162 КК України.

Свої доводи мотивує тим, що слідчим суддею не взято до уваги, що даний злочин є незакінченим, крім того у нього відсутній мотив, він не вміє керувати автомобілем і ніхто не бачив, що саме він був за кермом вказаного транспортного засобу, а один слід пальця руки не може підтверджувати його вину.

Суд врахував лише ті обставини, що можуть доводити вину підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому порушення, а саме наявність судимості, відсутність постійного джерела доходу, а також думку слідчого, що ОСОБА_3 може перешкоджати слідству, впливати на потерпілого, а також переховуватись від органів досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати та ухвалити нову якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам даного провадження.

Вважає, що судом не в повній мірі було враховано обставини, що передбачені ст.178 КПК України, зокрема вік підозрюваного, його матеріальний стан, те, що у нього є постійне місце проживання, і він може перебувати під домашнім арештом за місцем проживання своєї матері.

Зазначає, що сторона обвинувачення не може обґрунтовувати своє клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що підозрюваний був раніше судимий, оскільки за вчинений раніше злочин він повністю поніс покарання. Також на місці події, де знаходився автомобіль, ОСОБА_3 не було, тому немає підстав вважати, що саме він незаконно заволодів транспортним засобом та продовжуватиме злочинну діяльність.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, який підтримав апеляційні скарги та просить постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, доводи прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляції такими, що не підлягають до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, про рішення апеляційного оскарження її підзахисним ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року вона дізналась лише 06 квітня 2016 року від родичів ОСОБА_3, тому у неї не було можливості вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений КПК України строк.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

Щодо самої оскаржуваної ухвали, то відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених, ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_3 дійсно обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували також про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 даного кримінального правопорушення, що свідчить про існування ризику,? що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами слідчого, викладеними у клопотанні про те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду чи незаконно впливати на учасників провадження.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що характер поведінки підозрюваного свідчить про його схильність до вчинення умисних корисливих злочинів, який звільнений з місць позбавлення волі 29.01.2016 року та обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового умисного корисливого злочину, який мав місце 30.03.2016 року.

Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до переконання, що вони не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон повязує можливість обрання запобіжного заходу.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Крім того, питання кваліфікації дій та оцінки доказів, з точки зору їх належності та допустимості, належить вирішувати суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 179, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Поновити строк на апеляційне оскарження захиснику підозрюваного ОСОБА_3 - адвокату ОСОБА_4

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської областіОСОБА_9