Ухвала суду № 57232299, 19.04.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

№ 1-кп/325/54/2016

325/266/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у колегіальному складі: головуючого судді Діоба Г.О., суддів Діденко Є.В., Васильцової Г.А., при секретарі Цукановій Л.В., за участю прокурора Богуна О.Ю., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 в режимі відеоконференції із Маріупольским слідчим ізолятором управління ДПтС України в Донецькій області, в ході проведення в приміщенні Приазовського районного суду в смт. Приазовське Запорізької області підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 22015050000000399 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000399 відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 437, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає необхідним призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акта в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і відповідно до ч.5 ст. 176 КПК України до ОСОБА_2 не може бути застосований інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні не заперечує проти призначення судового розгляду в кримінальному провадженні, щодо вирішення питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважає можливим призначення судового розгляду в кримінальному провадженні та необхідним змінити йому запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, в зв'язку з необхідністю проходження ним лікування.

Суд заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, перевіривши обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та іншими доданими до нього документами, дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору на підставі п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, оскільки він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування вищезазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За положеннями п. а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення повинні бути в однозначно зрозумілій формі і відповідати положенням діючого законодавства.

Даний обвинувальний акт складений без належного дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, їх правова кваліфікація та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті неоднозначно, неконкретно та без дотримання положень діючого кримінального законодавства.

Згідно обвинувального акту (сторінка 7) ОСОБА_2 обвинувачується у прийнятті участі у ведені агресивних воєнних дій за попередньою змовою групою осіб та ці дії кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 437 КК України.

В диспозиції ч. 2 ст. 437 КК України відсутня як кваліфікуюча ознака злочину така обставина як вчинення цього кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, як вбачається з обвинувального акту (сторінка 13), обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, в ході досудового розслідування не встановлено.

З урахуванням наведеного та положень ст. 67 КК України, суд приходить до переконання про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення не відповідає диспозиції ч.2 ст. 437 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Аналіз положень ст. 437 КК України свідчить про те, що ведення агресивних воєнних дій можливе після того, як агресивна війна чи воєнний конфлікт вже розв'язані.

Як зазначено в обвинувальному акті (сторінка 4), агресивні воєнні дії були розпочаті у березні-квітні 2014 року.

Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини з приводу ведення ОСОБА_2 агресивних воєнних дій свідчать про те, що вчинення зазначеного кримінального правопорушення (сторінка 6) він розпочав пізніше - в червні 2014 року.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у ведені агресивних воєнних дій за попередньою змовою групою осіб, в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини з приводу його домовленості про ведення цих дій з іншими особами у період до березня-квітня 2014 року, тобто до розв'язання агресивної війни чи воєнного конфлікту, з огляду на положення ч.2 ст. 28 КК України.

Більш того, обставини цього кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладені суперечливо та у спосіб, який унеможливлює розуміння початку часу його вчинення. Так на сторінці 6 акту (абзац 1) зазначено, що ОСОБА_2 брав участь у терористичній організації "ДНР" у період часу з 05 червня 2014 року по 03 жовтня 2015 року. Однак, в абзаці 2 на цій же сторінці акту зазначено, що ОСОБА_2 вступив до не передбачених законом збройних формувань терористичної організації "ДНР" пізніше - 05 жовтня 2014 року, а в абзаці 3 вказано, що в період з початку серпня 2014 року по кінець жовтня 2014 року обвинувачений перейшов до складу незаконного збройного формування батальйону "Оплот" терористичної організації "ДНР", тобто ще до вступу в зазначену терористичну організацію.

В обвинувальному акті неконкретно зазначені обставини щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у середині лютого 2015 року у с. Широкине Новоазовського району (сторінки 6-7), оскільки обставини з приводу того, в чому полягала активна участь обвинуваченого в бойових діях на боці терористичної організації "ДНР" не викладені.

Більш, того в обвинувальному акті взагалі не викладені обставини з приводу того, в чому полягали управлінські дії ОСОБА_2 з реалізації агресивних планів і саме яких, з огляду на кваліфікацію вчинених ним діянь за ч.2 ст. 437 КК України.

Обставини щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, які фактично є тотожними обставинам наведеним за ч. 2 ст. 437 КК України, в обвинувальному акті викладені суперечливо та у спосіб, який унеможливлює розуміння початку часу вчинення цього злочину з підстав зазначених вище щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 437 КК України.

За таких обставин суд знаходить необхідним повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до переконання про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_2 під вартою.

Обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 437 КК України, за які визначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, він не одружений, офіційно ніде не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на підконтрольній владі території не має міцних соціальних та будь-яких родинних звязків, оскільки зареєстрований та до затримання проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тобто про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Більш того, запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, відповідно до вимог ч.5 ст.176 КПК України, не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 258-3 КК України.

Керуючись п.3 ч.3 ст. 314, ст.ст. 315, 331, 370, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000399 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 437, ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263 КК України, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, під вартою на 60 днів - до 17 червня 2016 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.О. Діоба

Суддя Є.В. Діденко

Суддя Г.А. Васильцова