Рішення № 57231901, 13.04.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/8516/15-ц

пр. № 2/336/455/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання правочину укладення кредитного договору недійсним та припинення договору,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що 13.10.2011 року ОСОБА_2, підписавши анкету-заяву приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг у банку та отримала кредитну картку «Універсальна».02.09.2013 року ОСОБА_2 переоформлено кредиту картку на карту «Gold», на яку встанвлено кредитний ліміт в розмірі 12500 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,6% на рік на суму заборгованості. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору станом на 14.09.2015 року утворилась заборгованість в сумі 24524,12 гривень. з яких 12174,93 гривні заборгованість за кредитом, 9883,18 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 822 гривні пеня та комісія, 1644,01 гривня штраф. Просять стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 13.10.2011 року в сумі 24524,12 гривень та удовий збір.

ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Акцент-Банк» з зустрічним позовом (а.с. 50-51), вказавши, що при укладенні договору вона з Умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, не була ознайомлена та не підписувала їх текст, банком була протиправно в односторонньому порядку збільшена відсоткова ставка за договором, у зв'язку з чим просила визнати правочин укладення кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» недійсним, договір між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 припинити.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом на задоволенні первісного позову наполягала. По суті заявлених вимог пояснила, що 13.10.2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір та ОСОБА_2 отримала кредитну картку «Універсальна» № 4323347300639769. 02.09.2013 року замість першої картки № 4323347300639769 ОСОБА_2 було видано картку «Кредитка Універсальна» № 4322347304833657. Також ОСОБА_2 було видано кредитну карту «Gold» № 4323355000331280, яка надавалась без відповідної заяви. Для кредитної картки «Gold» встановлені інші тарифи, ніж для кредитної картки «Універсальна», однак, право банку змінювати тарифи в односторонньому порядку передбачено договором, а ОСОБА_2 про зміну тарифів могла дізнатися з виписки про стан карткового рахунку.

Проти задоволення зустрічного позову представник ПАТ «Акцент-Банк» заперечувала у звязку з його безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала, вказуючи, що 13.10.2011 року вона отримала кредитну картку, а потім їй були надані ще дві кредитні картки: Універсальна та Gold. При укладенні договору їй копію Умов та правил надання банківських послуг не надавали, з зазначеним документом не ознайомили, тому вона вважає, що кредитний договір повинен бути визнаний недійсним. Також вказувала на те, що банком в односторонньому поряду без повідомлення було підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а також підвищені інші тарифи. При цьому вона згодна повернути кредитні кошти, але не згодна зі сплатою процентів та неустойки. Просила у первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.

При вивченні наданих сторонами доказів судом встановлено наступне.

13.10.2011 року ОСОБА_2 надала до ПАТ «Акцент-Банк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 7).

Як зазначено в анкеті-заяві ОСОБА_2 виявила бажання оформити платіжну картку Кредитка «Універсальна», а також погодилась із тим, що ця заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

При цьому в анкеті-заяві розмір кредитного ліміту не встановлений.

За якою з карток наданий розрахунок заборгованості (а.с. 4) в розрахунку не зазначено, але за твердженнями представника позивача заборгованість наявна за кредитною карткою «Gold».

З виписки по картрахункам ОСОБА_2 (а.с. 64-77) вбачається, що у користуванні ОСОБА_2 перебували три кредитні картки № 4323347300639769, № 4323355000331280 та № 4323347304833657.

13.10.2011 року на кредитну картку № 4323347300639769 був встановлений кредитний ліміт у 300 гривень.

Вказана картка діяла до 02.09.2013 року, коли кредитний ліміт по ній був знижений до 0 гривень, а за поясненнями представника банку картка № 4323347300639769 була замінена на кредиту картку «Універсальна» № 4323347304833657 зі строком дії до березня 2015 року.

Перші операції з використанням кредитної картки № 4323355000331280 відповідно до виписки відносяться до листопаду 2011 року, коли нараховувались відсотки за користування кредитним лімітом, що суперечить твердженням позивача про те, що кредитна картка Gold видана ОСОБА_2 лише у вересні 2013 року. При цьому на листопад 2011 року за карткою вже наявна заборгованість у 1874,50 гривень (відомостей про встановлення кредитного ліміту немає), а до вересня 2013 року єдиними операціями за цією карткою є нарахування відсотків за користування кредитним лімітом. На вересень 2013 року за умови відсутності операцій по картці, здійснених ОСОБА_2 (здійснення оплат, зняття готівки, тощо), по картці Gold № 4323355000331280 значиться заборгованість у 11931,77 гривень.

Після вересня 2013 року ОСОБА_2 використовувала дві картки одночасно, які надала суду: картку «Кредитка «Універсальна» № 4323347304833657 та картку Gold № 4323355000331280.

Розмір заборгованості, зазначений у розрахунку заборгованості (а.с. 4) суперечить відомостями у виписці по картрахунку за карткою Gold № 4323355000331280.

Так, за розрахунком станом на 14.09.2015 року існує заборгованість в загальній сумі 24524,12 гривень. Загальна заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії (за виключенням штрафу) становить 22880,11 гривень на 14.09.2015 року.

Між тим, відповідно виписки по картковому рахунку на 30.09.2015 року заборгованість по картці Gold № 4323355000331280 становить 22167,32 гривні, а на 31.12.2015 року 29225,33 гривень.

Таким чином у наданих сторонами письмових доказів міститься суперечлива інформація щодо розміру заборгованості за карткою Gold № 4323355000331280.

При вирішенні первісного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 60 ч. 1 ЦПК України зобовязує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ч. 1 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України).

Як вказує ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вказує ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки кредитний договір повинен укладатися між сторонами у письмовій формі, то договір між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 також повинен був бути укладений в письмовій формі.

При цьому ціна договору є істотною умовою такого договору та без погодження між сторонами умов щодо ціни договору такий договір не може вважатися укладеним.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг договір про надання банківських послуг складається з заяви, памятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1.

Виходячи з Умов та правил надання банківських послуг розмір відсотків за користування кредитом, комісії, тривалість пільгового періоду, наявність та вартість інших послуг визначаються Тарифами банку для кожної платіжної картки, яка випускається та надається банком, окремо.

При цьому судом встановлено, що 13.10.2011 року ПАТ «Акцент-Банк» видав, а ОСОБА_2 отримала кредитну картку «Універсальна», що зазначено в її заяві, між тим як позов заявлено про стягнення коштів за кредитом, який наданий за карткою Gold № 4323355000331280. Сума заборгованості розрахована за тарифами, встановленими ПАТ «Акцент-Банк» для використання картки «Універсальна Gold», що підтверджено довідкою про умови кредитування з використанням кредитки А-Банка «Універсальна Gold», наданою позивачем до позовної заяви в якості частини укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.

Заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Акцент-Банк» про надання кредитної картки «Універсальна Gold» суду не надано, а за поясненнями представника позивача за первісним позовом, такої заяви ОСОБА_2 і не надавала.

Відповідно до правової позиції Верхового Суду України, сформульованої у постанові від 11.03.2015 року по справі № 6-16цс15, яка у відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, не можна вважати документ, який має бути складовою частиною укладеного між сторонами договору відповідно до ст. 207 ЦК України, складовою частиною фактично укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такий документ не містить підпису позичальника, а також якщо не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме цей документ розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 хоча і отримала кредиту картку «Універсальна Gold», але позивачем при цьому не доведено достатніми та належними доказами того, що ОСОБА_2 зверталась з відповідною заявою до ПАТ «Акцент-Банк» для отримання картки «Універсальна Gold», була ознайомлена в установленому порядку з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку саме у тому вигляді, який був наданий суду, тож сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та такий договір взагалі був укладений.

Суд не може погодитись і з доводами представника позивача щодо можливості з межах одного укладеного договору про надання банківських послуг 13.10.2011 року надавати особі кілька кредитних карток з різними умовами використання та тарифами, оскільки для кожної кредитної картки у разі якщо умови її використання та тарифи банку відрізняються, договір повинен укладатися окремо з встановленням у кожному окремому випадку істотних умов.

Також ОСОБА_2 посилалась на протиправність дій ПАТ «Акцент-Банк» щодо збільшення відсоткової ставки та тарифів банку в односторонньому порядку.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру кредиту (кредитного ліміту), що надається, зобовязаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9 договору. Якщо протягом 7 днів до введенні змін банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Представник банку посилалась на те, що банком правомірно було змінено тарифи на банківське обслуговування та розмір відсотків за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, а ОСОБА_2 у свою чергу у разі виконання обовязку, передбаченого п. 6.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо отримання виписок про стан картрахунку та здійснених операціях, дізналась би про такі зміни.

Однак, суд не може погодитись з такими доводами банку у зв'язку з наступним.

Пунктом 6.3 Умов та правил надання банківських послуг дійсно визначений обовязок клієнта отримувати виписки про стан картрахунку та про здійснені операції по картрахункам, натомість періодичність отримання таких виписок не визначена.

Натомість пунктом. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг, до якого відсилає пункт 5.3 Умов та правил, визначений обовязок банку не рідше одного разу на місяць у спосіб, визначений у заяві, надавати держателю виписки про стан картрахунків та про здійснені за минулий період місяць операції по картрахункам.

Таким чином, банком не доведено, що про зміну тарифів ОСОБА_2 повідомлена банком у порядку, передбаченому договором про надання банківських послуг.

Крім того, відповідно до ст. 1056-1 ч. 3 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Зважаючи на викладене, збільшення ПАТ «Акцент-Банком» відсоткової ставки або інших тарифів за укладеним договором в односторонньому порядку суперечить чинному законодавству.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ПАТ «Акцент-Банк» не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки Gold № 4323355000331280 на умовах, які визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг та ОСОБА_1, доданих до позовної заяви, не доведено розмір заборгованості за цією карткою та наявність підстав для застосування тарифів з використання кредитки А-Банк «Універсальна Gold», тож підстав для задоволення первісного позову суд не вбачає.

При вирішенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

Позивачка в якості обґрунтування заявлених вимог про визнання правочину укладення кредитного договору недійсним та припинення договору між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 посилалась на те, що договір про надання банківських послуг у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг, наданих ПАТ «Акцент-Банк», нею не укладався, відповідних правовідносин між нею та банком не виникло, підвищення відсотковою ставки за користування кредитними коштами є протиправним.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачка просила визнати недійсним правочин укладення кредитного договору, водночас вказуючи на те, що кредитний договір між нею та ПАТ «Акцент-Банк» на умовах, визначених банком, не укладався взагалі.

Також ОСОБА_2 просила припинити договір між нею та ПАТ «Акцент-Банк».

Підстави для припинення зобов'язання визначені главою 50 ЦК України. Однак, ОСОБА_2 не вказувала передбачених законом підстав для припинення договору, а такий спосіб захисту прав в судовому порядку не передбачений нормами чинного законодавства.

Таким чином, оскільки при розгляді справи суд обмежений підставами позову та позовними вимогами, які позивач визначає на свій власний розсуд, між тим як ОСОБА_2 не доведено наявність підстав вважати її права порушеними та такими, що можуть бути захищені у запропонований нею спосіб, суд не вбачає підстав і для задоволення зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання правочину укладення кредитного договору недійсним та припинення договору залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк