Ухвала суду № 57229205, 19.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. Справа № 876/1947/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року у справі за позовом Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.05.2012 № 06-01-15м/3918 про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що зобов'язання підприємство провести претензійно позовну роботу та забезпечити повне відшкодування виявлених порушень, по суті є зобов'язанням звернутись до суду з певним позовом. Вважає, що не ґрунтується на законі і вимога стягнути кошти з осіб, винних у недоотриманні доходів в порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП України, оскільки відповідачем не визначено які саме особи повинні нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, не встановлено межі відповідальності цих осіб та не зазначено спосіб, у який вказану вимогу може бути виконано. З урахуванням того, що статті 130-136 КЗпП України передбачають не тільки різні межі матеріальної відповідальності, а й різні способи визначення розміру такої шкоди та різні порядки її покриття, відповідач повинен був сформулювати свою вимогу у спосіб, який не допускає її неоднозначне тлумачення, чітко і вичерпно визначити які саме дії повинна здійснити підприємство для відновлення порушених інтересів держави. Натомість, чинним законодавством встановлено механізми реалізації Фінінспекцією покладених на неї Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» обов'язків, які, зокрема, передбачають і безпосереднє звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року у задоволені позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДФІ у Львівській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі за період з 01.09.2006 по 31.12.2009 роки.

Згідно акту від 03.04.2012 №06-01-23/1 зафіксовано ряд порушень чинного законодавства України, допущених підконтрольною установою - ДІКЗ у м. Белзі.

Як вбачається з листа від 14.05.2012 № 06-01-15м/3918 ДФІ у Львівській області було скеровано ДІКЗ у м. Белзі обов'язкову до виконання вимогу щодо про усунення недоліків та порушень відображених в акті ревізії від 03.04.2012 № 06-01-23/1.

Відповідно до Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Пунктом 6 зазначеного Положення передбачено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що у даній справі ДФІ у Львівській області пред'явила вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії, при цьому оскаржена вимога вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Відтак, враховуючи те, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю чи господарюючого суб'єкта, правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014, 13.05.2014, 18.09.2014, 07.10.2014, 17.11.2015, 10.02.2015.

Також, щодо тверджень позивача про порушення процедури проведення ревізії та оформлення її результатів апеляційний суд зазначає наступне.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2012 у справі № 4/1328/208/12 Державній фінансовій інспекції у Львівській області надано дозвіл на проведення з 05.03.2012 по 27.03.2012 в рамках оперативно розшукової справи № 2080 позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі, вул. Савенка, 1, код ЄДРПОУ 26269366 за період з 01.01.2016 по 31.12.2009.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 26.03.2012 у справі № 4/1328/208/12 Львівській об'єднані державній фінансовій інспекції надано дозвіл на продовження позапланової документальної ревізії, в рамках оперативно-розшукової справи № 2080 окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі (Львіська область, Сокальський район, м. Белз, вул. Савенка, 1, код ЄДРПОУ 26269366) за період з 01.01.2016 по 31.12.2009 на п'ять робочих днів в період з 28.03.2012 по 03.04.2012.

У направленнях на проведення перевірки від 05.03.2012 № 389 та від 12.03.2012 № 403 зазначено, що термін дії направлення продовжено до 03.04.2012 на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 26.03.2012.

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним посилання позивача на Порядок проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого Наказом ГоловКРУ від 26.06.2007 № 136, оскільки Державною фінансовою інспекцією у Львівській області не проводилась перевірка державних закупівель у Державному історико-культурному заповіднику у м. Белз, а проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, яка діяла на час проведення ревізії) контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудита та інспектування.

За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що застосування у даному випадку Порядку проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого Наказом ГоловКРУ від 26.06.2007 № 136, є безпідставним, оскільки він регулює проведення контрольного заходу у вигляді перевірок державних закупівель, а не ревізії.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року у справі №2а-6239/12/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич