Ухвала суду № 57229199, 19.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. Справа № 876/1554/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лесько Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності і стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправною та такою, що порушує права позивача, бездіяльність відповідача щодо неукладення договору про страхування посадових осіб контролюючих органів, стягнення з відповідача на користь позивача страхову суму в розмірі 42178,50грн..

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що працюючи з 1994р. в органах податкової служби, під час виконання своїх службових обов'язків втратила працездатність, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, згідно з якими позивачу встановлено ІІI групу інвалідності загального захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 %. Зазначає, що у відповідності до ст. 347 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) і Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, позивач зверталась до Головного управління Міндоходів у Львівській області із заявою на виплату страхової суми без зазначення назви страхової компанії. Оскільки назву страхової компанії їй не повідомили, позивач звернулася з відповідними листами до Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України. З отриманої відповіді дізналася, що відповідачем договір про надання послуг зі страхування осіб контролюючих органів у 2013р. не укладався. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування порушує безпосередньо її права, а тому просить стягнути за рахунок коштів державного бюджету страхову суму в розмірі 42178,50 грн.. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неукладення договору обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб контролюючих органів. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 страхову суму в розмірі 42 178,50 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна фіскальна служба України. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює з 01.08.1994р. в органах податкової служби.

Згідно довідки міжрайонної спеціалізованої онкологолічної МСЕК №1 серії ЛВА-3 від 04.07.2013р. № 013306 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 35%.

Як вбачається з довідки акта огляду МСЕК серії 10 ААА від 20.09.2013р. № 862967 позивачу встановлена 3 група інвалідності загального захворювання.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Міндоходів у Львівській області із заявою б/д та б/н на виплату страхової суми за формою, встановленою додатком №2 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби.

Відповідно до відмітки Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.07.2013р. на вказаній заяві, на момент звернення ОСОБА_3 працювала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків цього органу.

У відмітці зазначено про те, що страхова подія настала під час виконання службових обов'язків і про розмір заробітної плати.

Так, позивач 19.09.2013р. та 12.02.2014р. зверталася з листами до Міністерства доходів і зборів України та 10.03.2015р. і 26.08.2015р. до Державної фіскальної служби України з проханням повідомити, яка страхова компанія є страховиком посадових осіб Міндоходів України.

11.09.2015р. за № 8593/А-99-99-03-03-02-14 позивач отримала відповідь згідно якої що договір страхування посадових осіб контролюючих органів Міндоходів України та будь-якою страховою компанією у 2013р. не укладався.

Згідно п. 347.1 ст. 347 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Відповідно до пункту 347.2 ст. 347 Податкового кодексу України порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349 затверджено Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, який втратив чинність 18.12.2015р. (надалі - Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи органів державної податкової служби (далі - застраховані).

Згідно з п. 3 Порядку страхові платежі сплачуються Державною податковою службою (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця.

Згідно абз. «б» п. 5 Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Пунктом 11 Порядку для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 вказаного Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Як вбачається з заяви позивача на виплату страхової суми, форма якої передбачена вказаним Додатком № 2, така 22.07.2013р. підписана керівником Державної податкової служби у Львівській області та скріплена печаткою, містить інформацію про те, що страхова подія настала під час виконання службових обов'язків із зазначенням місячної заробітної плати застрахованого за останньою посадою в сумі 2008,50грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про відкликання Державною податковою службою у Львівській області свого погодження про те, що страхова подія щодо позивача настала під час виконання позивачем службових обов'язків.

Разом із вказаною заявою позивачем подано довідку серії ЛВА-3 від 04.07.2013р. №013306 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, форма якої затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.05.2003 № 224, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 35%.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/o «Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках», форма №158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2014р. № 651-р підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України.

Таким чином, законодавством встановлено здійснення страхових виплат за рахунок бюджету та, враховуючи невиконання суб'єктом владних повноважень, яким є ДФС України, обов'язку проведення таких виплат, колегія суддів вважає неприпустимим порушення права позивача на отримання відповідної страхової суми при втраті працездатності в результаті захворювання (інвалідності), що настало внаслідок виконання службових обов'язків, з причин нереалізації встановленого порядку, а тому неукладення відповідачем як страховиком договору страхування, не позбавляє його обов'язку здійснити страхові виплати на користь позивача.

Згідно порядку № 349 встановлено необхідність визначення страхової суми, виходячи із заробітної плати, яку отримував застрахований за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, тобто до втрати працездатності у зв'язку із встановленням інвалідності.

Відтак, сума страхової виплати визначається виходячи із заробітної плати позивача за займаною посадою на час встановлення інвалідності 04.07.2013р.

Відповідно до відмітки органу державної податкової служби від 22.07.2013р. на заяві позивача, заробітна плата становила 2008,50грн., виходячи з 35% втрати працездатності страхова сума становить 42178,50 грн.(702,97 грн. *12 місяців*5 років).

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 року у справі №813/6220/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.04.2016 року