Рішення № 57227041, 18.04.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

12.04.2016 Справа № 927/190/16

За позовом: Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця, вул. Лисенка, 6, м. Київ-30, 01601

до Дочірнього підприємства Чернігівська механізована колона Публічного

акціонерного товариства Київсільелектро, вул. Інструментальна, 24, м. Чернігів, 14037

про стягнення 8184,57 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 51-НЮ від 23.03.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор, наказ №39-к від 19.06.2015, паспорт серія НМ 037831, виданий Деснянським МВ УМВС України у Чернігівській області 13.04.2002;

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5793 грн. 24 коп. за укладеним сторонами договором № 2682 від 02.03.2011 про подачу та збирання вагонів при станції Ніжин Південно-Західної залізниці, 2083 грн. 32 коп. пені за порушення строків розрахунків, 123 грн. 80 коп. 3% річних та 184 грн. 21 коп. інфляційних нарахувань.

У судове засідання прибули повноважні представники сторін у даній справі.

У письмовому відзиві на позовну заяву №81 від 09.03.2016 (а.с. 21) відповідач зазначив, що термін дії договору №2682 від 02.03.2011 закінчився 02.03.2016, а сума боргу у розмірі 5794 грн. 24 коп., яка зазначена позивачем у позовній заяві, є невірною. За доводами відповідача борг на момент подачі позову складав 5816 грн. 52 коп. та сплачений відповідачем 03.03.2016. У звязку з оплатою суми боргу відповідач просить провадження у справі припинити.

Письмовими поясненнями №348-І від 11.04.2016, поданими у судовому засіданні 12.04.2016, позивач підтвердив оплату відповідачем суми боргу у розмірі 5816 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх у судових засіданнях під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

02.03.2011 між сторонами у справі укладений договір № 2682 про подачу та збирання вагонів при станції Ніжин Південно-Західної залізниці (далі за текстом - договір) (а.с. 9), у відповідності з умовами пункту 1 якого Залізниця (позивач у справі) зобов'язалась здійснювати подачу, розставлення на місця вивантаження, навантаження і збирання вагонів з підїзної колії, яка належить Користувачу (відповідач у справі) та примикає стр. №203 до підїзної колії №66 В/ч А-4558 при станції Ніжин і обслуговується локомотивом залізниці, а Користувач зобов'язався оплатити надані послуги відповідно до умов пункту 14 договору.

У межах смуги відведення залізниці підїзною колією і спорудами контрагента зайнято ділянку землі площею 275 кв. м. (п. 3 договору).

В абзаці 3 пункту 14 договору визначена калькуляція сплати за утримання земельної ділянки за формулою: (П+К)*S=плата за місяць, де

П діюча ставка місцевого земельного податку за 1 кв.м.;

К витрати залізниці на утримання 1 кв. м. землі в межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вирішення оголошень в товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб виходячи з умов технології роботи станції);

S площа земельної ділянки, зайнята підїзною колією у межах смуги відведення, кв.м.

Відповідно до абзацу 4 пункту 14 договору сторони збір за утримання ділянки землі (що зазначена у п. 3 договору) сплачується не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця. Збори і сплати вносяться: через розрахунковий підрозділ залізниці згідно окремого договору про проведення розрахунків за перевезення та надані послуги з урахуванням діючих тарифів.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі шляхом надання послуг у межах смуги відведення підїзною колією і спорудами відповідача за зайняту ділянку землі площею 275 кв. м.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовуються.

Відповідач у порушення умов договору у передбачений договором термін оплату за надані послуги не здійснив. Сума заборгованості відповідача за укладеним сторонами у справі договором становить 5793 грн. 24 коп.

05.01.2016 позивачем відповідачеві виставлений рахунок №1 на суму 5793 грн. 24 коп. за утримання ділянки землі.

Рахунок відповідачем сплачений не був, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 5793 грн. 24 коп. з ПДВ (як зазначено позивачем у позові, 524 грн. 20 коп. щомісячно за період з червня 2015 року по лютий 2016 року включно та 40 грн. 60 коп. за березень 2016 року).

Судом встановлено, що виходячи із наведеного у позовній заяві розрахунку суми заборгованості (524 грн. 20 коп. щомісячно за період з червня 2015 року по лютий 2016 року включно та 40 грн. 60 коп. за березень 2016 року без ПДВ) сплаті з ПДВ підлягало 571 грн. 08 коп., а не 5793 грн. 24 коп., як підсумовано у позові позивачем.

Позивачем за період з 01.06.2015 по 15.02.2016 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 2083 грн. 32 коп.

Нараховуючи пеню за вказаний період, позивач виходив із суми заборгованості відповідача у розмірі 5793 грн. 24 коп. починаючи з самого початку періоду нарахування.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2016 у даній справі позивача зобов'язано надати чіткий обґрунтований розрахунок пені окремо за кожний місяць заборгованості з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за період з 01.06.2015 по 15.02.2016 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 123 грн. 80 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 184 грн. 21 коп. за період з 01.06.2015 по 15.02.2016. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум. Відповідно до вказаних розрахунків нарахування здійснені позивачем також виходячи із загальної суми боргу у розмірі 5793 грн. 24 коп.

Після порушення судом провадження у даній справі відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у сумі 5816 грн. 52 коп., що відповідач підтвердив відповідним платіжним дорученням №66 від 03.03.2016 на суму 5816 грн. 52 коп.

Факт сплати грошових коштів у сумі 5816 грн. 52 коп. підтверджений позивачем у відповідних письмових поясненнях.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт надання послуг у межах смуги відведення підїзною колією і спорудами відповідача за зайняту ділянку землі площею 275 кв. м., передбачених договором № 2682 про подачу та збирання вагонів при станції Ніжин Південно-Західної залізниці від 02.03.2011.

Позивачем заявлена вимога про стягнення суми боргу за період з червня 2015 по березень 2016 у розмірі 5793 грн. 24 коп. (4827 грн. 70 коп. борг без ПДВ та 5793 грн. 24 коп. - з ПДВ: 524 грн. 20 коп. щомісячно за період з червня 2015 року по лютий 2016 року включно та 40 грн. 60 коп. за березень 2016 року). Вказана сума також була зазначена у рахунку №1 від 05.01.2016, який був виставлений відповідачу на оплату.

Судом встановлено, що виходячи із умов договору та наведеного у позовній заяві розрахунку суми заборгованості (524 грн. 20 коп. щомісячно за період з червня 2015 року по лютий 2016 року включно та 40 грн. 60 коп. за березень 2016 року без ПДВ) сплаті з ПДВ підлягало 5710 грн. 08 коп., а не 5793 грн. 24 коп., як підсумовано у позові позивачем.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 5710 грн. 08 коп. з ПДВ (без ПДВ 4758 грн. 40 коп.).

Після порушення судом провадження у даній справі, а саме 03.03.2016, відповідачем на користь позивача сплачено грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 5816 грн. 52 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №667 від 03.03.2016 на загальну суму 5816 грн. 52 коп. та письмовими поясненнями позивача.

За таких обставин в частині вимог про стягнення обґрунтовано заявлених до стягнення 5710 грн. 08 коп. заборгованості провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача, оскільки сплату суми боргу було здійснено ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

В решті вимог позову про стягнення заборгованості за договором слід відмовити за необґрунтованістю.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.06.2015 по 15.02.2016 у розмірі 123 грн. 80 коп. та інфляційні нарахування за період з з 01.06.2015 по 15.02.2016 у загальному розмірі 184 грн. 21 коп.

Суму 3% річних позивачем розраховано виходячи з загального розміру заборгованості за весь період прострочення 5793 грн. 24 коп., а не з суми боргу за кожен місяць прострочення (червень 2015 - лютий 2016 -524,20 грн. без ПДВ, 629 грн. 04 коп. з ПДВ, березень 40,60 грн. без ПДВ, 48 грн. 72 коп. з ПДВ).

Виходячи з того, що у позовній заяві позивачем зазначено суму заборгованості відповідача за кожний місяць періоду (червень 2015 року - березень2016 року), а також враховуючи зазначення позивачем у розрахунку суми позову періоду прострочення, за який нараховуються 3% річних (01.06.2015-15.02.2016), суд вважає за доцільне за власною ініціативою здійснити розрахунок суми 3% річних відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору (зокрема, пункту 14 договору у частині оплати за 10 днів до початку звітного місяця) та розміру заборгованості відповідача за кожний місяць періоду прострочення.

За розрахунком суду сума належних до стягнення з відповідача 3% річних складає 69 грн. 21 коп. Вказана сумам підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

В решті вимог позову про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Розрахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості також здійснений позивачем у справі без урахування фактичних розмірів заборгованості відповідача станом на початок кожного місяця (та станом на 20 число кожного місяця, що передує звітному (пункт 14 договору) та безпідставно виходячи з загальної суми заборгованості, що склалася на кінець, а не на початок періоду прострочення.

За розрахунком суду, здійсненим за кожний місяць заборгованості окремо та з урахуванням умов пункту 14 договору щодо порядку оплати, сума належних до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості становить 120 грн. 38 коп.

В решті вимог про стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, у частині вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 69 грн. 21 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 120 грн. 38 коп. з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Чернігівська механізована колона «Публічного акціонерного товариства Київсільелектро, вул. Інструментальна, 24, м. Чернігів, 14037, код 22819893, на користь Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця, вул. Лисенка, 6, м. Київ-30, 01601, код 04713033, 3% річних у розмірі 69 грн. 21 коп., інфляційні нарахування у сумі 120 грн. 38 коп., судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення з відповідача боргу у сумі 5710 грн. 08 коп. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 12.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 18.04.2016.

Суддя М.О. Демидова