Ухвала суду № 57226037, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/32823/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Рівненського Вищого професійного училища ДДСО при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за касаційними скаргами Рівненського Вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України (далі - Рівненське вище професійне училище), ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 4 грудня 2012 року по 9 грудня 2014 року в розмірі 158107 грн 25 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Рівненського вищого професійного училища на користь ОСОБА_2 37429 грн 97 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 квітня 2013 року по 9 грудня 2014 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині періоду та суми стягнення середнього заробітку, а саме з 4 вересня 2012 року по 9 грудня 2014 року в сумі 110121 грн 70 коп. Судове рішення суду апеляційної інстанції просить в цій частині скасувати.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційних скарг.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій посилаючись на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі №817/738/14 з врахуванням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі 817/3200/14 дійшли висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Рівненського вищого професійного училища від 3 вересня 2012 року №73о/с підполковника міліції ОСОБА_2, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за власним бажанням.

При звільненні з позивачем було проведено розрахунок та виплачено суми у розмірі 2413 грн 13 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі №817/738/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано: наказ Рівненського вищого професійного училища від 20 серпня 2012 року №65 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності - оголошення зауваження; наказ від 27 серпня 2012 року №71 «Про пропажу матеріальних цінностей та покарання винних» в частині позбавлення ОСОБА_2 преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100%; наказ від 29 серпня 2012 року №70о/с щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0%.

На виконання постанови суду позивачу донараховано 189 грн 94 коп. надбавки за виконання особливо важливих завдань та 1206 грн 56 коп. вихідної допомоги, а всього 1396 грн 50 коп., з яких утримано 4 грн 94 коп. ЄСВ та 209 грн 47 коп. ПДФО.

Таким чином, лише 12 вересня 2014 року позивачу були виплачені належні йому при звільненні кошти в сумі 1187 грн 03 коп.

Крім того, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №817/3200/14 стягнуто з Рівненського вищого професійного училища на користь ОСОБА_2 32679 грн 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 квітня 2013 року по 12 вересня 2014 року без відрахування зборів та обов'язкових платежів.

В подальшому внаслідок перевірки повноти грошових розрахунків із позивачем Департаментом Державної служби охорони при МВС України встановлено виконання судових рішень не в повному обсязі - невиплату преміальної надбавки за результатами роботи в серпні 2012 року, у зв'язку з чим зобов'язано керівництво Рівненського вищого професійного училища провести розрахунок в повному обсязі: донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з ОВС та надати скориговану довідку для нарахування пенсійного забезпечення.

9 грудня 2014 року відповідачем надіслано ОСОБА_2 повідомлення про проведення з ним розрахунку в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №212 від 9 грудня 2014 року, яким перераховано 100% премії та вихідної допомоги в сумі 5538 грн 12 коп. на картковий рахунок останнього.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог статті116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Якщо розмір сум належних працівнику при звільненні був визначений лише за результатами судового розгляду справи, відповідно до положень статті 117 КЗпП України розмір відшкодування за час звільнення необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості у порівнянні з середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Крім того, суди правильно зазначили період затримки розрахунку, а саме: з 8 квітня 2013 року (звернення позивача до суду за захистом порушеного права у справі №817/738/14) по 9 грудня 2014 року (проведення остаточного розрахунку).

Беручи до уваги довідку Рівненського вищого професійного училища про середньоденну заробітну плату позивача, розраховану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, яка становить 189 грн 35 коп., суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що оскільки кількість днів за період затримки - 611, то до виплати належало б 115692 грн 85 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку (189 грн 35 коп. х 611 = 115692 грн 85 коп.).

Позивачу при звільненні виплачено 2413 грн 13 коп.; 12 вересня 2014 року виплачено 1187 грн 02 коп.; 9 грудня 2014 року виплачено 5538 грн 12 коп. Таким чином, всього підлягало до виплати при звільненні 9138 грн 27 коп., сума недоплати на 9 грудня 2014 року складає 5538 грн 12 коп., що становить 60,6% від загальної суми розрахунку.

Отже, з врахуванням принципу пропорційності невиплаченої частини заробітку відносно виплаченої, суди попередніх інстанцій правильно визначили, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60,6% від всієї суми за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 квітня 2013 року по 9 грудня 2014 року, тобто 70109 грн 87 коп.(115692,85х60,6%=70109,87).

Тому, з врахуванням суми, стягнутої постановою Житомирського апеляційного адміністративного від 17 березня 2015 року у справі №817/3200/14 за період з 8 квітня 2013 року по 12 вересня 2014 року, до стягнення підлягає 37429 грн 97 коп. (70109 грн 87 коп. - 32679 грн 90 коп. = 37429 грн 97 коп.).

Суд першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційні скарги Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб