Ухвала суду № 57225945, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/2663/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення бюджетного відшкодування та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" (далі - ТОВ "Лекон") звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - ГУ ДКС України у Житомирській області) в якому просить зобов'язати вчинити дії та стягнути бюджетне відшкодування та пеню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Лекон" задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лекон" відшкодування у розмірі 700388,00 грн. та пеню в сумі 212579,04 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу Житомирської ОДПІ задоволено частково. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та прийнято нову, якою позовні вимоги ТОВ "Лекон" задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Лекон" та Житомирська ОДПІ подали касаційні скарги.

ТОВ "Лекон" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року.

Житомирська ОДПІ просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Лекон".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

16 грудня 2014 року ТОВ «Лекон» було подано до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками, у якій визначено суму бюджетного відшкодування та заяву про його.

У подальшому позивачем, 20.01.2015 року до Житомирської ОДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок яким внесено виправлення до податкової декларації за листопад 2014 року та заявлено до бюджетного відшкодування 700388,00 грн.

З метою визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року Житомирською ОДПІ у період з 11.02.2015 по 17.02.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Лекон» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2013 року, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень 2014 року, позитивного значення різниці між сумою податкового кредиту за листопад 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої, довідкою від №970/06-25-15-01/30103882 від 24.02.2015, підтверджено заявлену товариством до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 700388 грн.

Отже, виходячи з акту Житомирською ОДПІ підтверджено суму бюджетного відшкодування позивачу за листопада 2014 року в розмірі 700388 грн.

У визначений законодавством строк податок на додану вартість на рахунки позивача повернуто не було.

Судом першої інстанції було встановлено, що Житомирською ОДПІ не доведено правомірності дій щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування висновку про відшкодування позивачу ПДВ за листопад 2014 року, а позивачем правомірно заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 700388, 00 грн., але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та зобов'язав Житомирську ОДПІ надати ГУ ДКС України у Житомирській області висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ "Лекон" у розмірі 700388, 00 грн. за листопад 2014 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з положеннями п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями п. 200.23 ст. 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Судом першої інстанції зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний був подати висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів до 25 травня 2015 року (протягом 5 днів після закінчення перевірки від 20 травня 2015 року), відповідно орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів мав до 30 травня 2015 року перерахувати кошти платнику податків. Однак, Житомирська ОДПІ в порушення вказаних вище приписів податкового законодавства ні впродовж установленого строку (з 20 травня 2015 року до 25 травня 2015 року) ні на дату розгляду справи судом не подала, висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допустила протиправну бездіяльність, порушивши законні інтереси платника податку.

Судом першої інстанції також зазначено, що Житомирською ОДПІ не доведено правомірності дій щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування висновку про відшкодування позивачу ПДВ за листопад 2014 року. Натомість наявними у справі та дослідженими судом доказами доведено, що правомірно заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 700388 грн. не відшкодована платнику податків протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України, даний факт свідчить про бездіяльність контролюючого органу.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 лютого 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Авангард" до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області, - у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості). Тому, позовні вимоги в частині зобов"язання ДПІ подати висновок до ДКС задоволенню не підлягають.

При цьому, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 03.06.2014 р. у справі №21-131а14, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу ДКУ висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та не погашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляють платника податку права пред'являти вимоги про стягнення пені.

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки у період з 09.03.2015 року по 31.08.2015 року позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 700388, 00 грн., то ТОВ «Лекон» має право на стягнення пені відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України у розмірі 121579,04 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судом першої інстанції визначено, що з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Виходячи з обставин даної справи, на даній стадії, не вбачаться за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Лекон" підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М.В. Сірош О.І. Степашко