Ухвала суду № 57225739, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/24902/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М.,

суддів: Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

за участі секретаря судового засідання Крапивки Л.А., позивача ОСОБА_1 представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС) про скасування наказів щодо звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС від 18 квітня 2014 року № 2126, від 13 жовтня 2014 року № 458о/с про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 батальйону патрульної служби Львівського міського управління ГУ МВС з 13 жовтня 2014 року;

стягнути грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, оскільки факт алкогольного сп'яніння виявися недоведеним. Окрім того, під час проведення службового розслідування та вирішенні питання про звільнення не враховані обставини вчиненого, особу винного, звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані накази ГУ МВС від 18 квітня 2014 року № 2126, від 13 жовтня 2014 року № 458 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та звільнення з органів внутрішніх справ. Поновлено позивача на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 батальйону патрульної служби Львівського міського управління ГУ МВС з 13 жовтня 2014 року. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2014 року по 27 січня 2015 року в розмірі 6791,82 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2015 року постанову окружного суду скасував і ухвалив нову постанову про відмову в позові.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що перебування в стані алкогольного сп'яніння має бути підтверджено відповідно до процесуального законодавства рішенням суду.

В судовому засіданні позивач та його представники вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримали. При цьому зазначили, що вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не доведена.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наказами начальника ГУ МВС від 18 вересня 2014 року № 2126, від 13 жовтня 2014 року № 458 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Підставою для прийняття зазначених рішень стали висновки: службового розслідування від 10 вересня 2014 року; медичного огляду від 4 вересня 2014 року, спецповідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участю позивача від 4 вересня 2014 року №1/5-3582, згідно яких ОСОБА_1 допустив грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказів МВС України від 16 березня 2007 року № 81, від 15 травня 2007 року №157, що виразилося у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді, керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відсутності попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення.

Апеляційний суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення дисципліни, яка виразилася в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах, які мають суттєве значення для вирішення справи.

На час виникнення спірних правовідносин, правовою основою діяльності міліції були Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), інші нормативні акти Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.

При цьому, визначення дисциплінарного проступку наведено у статті 2 Дисциплінарного статуту, згідно якої під дисциплінарним проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до змісту Присяги працівника органів внутрішніх справ, яку приймав позивач, він клявся завжди бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, 3 вересня 2014 року о 21 годині на 31 км. автодороги Львів - Самбір - Ужгород сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула людина. Одним із учасників цієї пригоди був ОСОБА_1, який керував транспортним засобом. За висновком апеляційного суду, що ґрунтується на судово-медичній експертизі речового доказу - крові, позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Проте суди не з'ясували чи були дотримані відповідачем вимоги чинного законодавства щодо попередньої згоди профспілкового органу на звільнення позивача, членом якого він був.

Згідно із частиною десятою статті 18 Закону № 565-ХІІ ( у редакції Закону від 16.10.2012 р. № 5459-VІ), пунктів 10, 22 Положення працівники міліції вправі створювати професійні спілки. Вони не можуть бути членами політичних партій.

Особи рядового і начальницького складу для охорони своїх професійних, службово-трудових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій проголошеній резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-ХІУ. Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових., соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини третьої статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії»( у редакції Закону України від 13.12.2001 р. N 2886-III) звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 41 вище згаданого Закону не була доповнена частиною дев'ятою, згідно якої положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Пунктом 5.3.1 статуту Профспілки «захист» передбачалося право членів профспілки розглядати та вирішувати питання про надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору з членом спілки.

Крім того, у і галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачалося, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) за відсутності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Ці норми встановлювали додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Аналізуючи вище згадані норми, Верховний Суд України неодноразово, в тому числі в постанові від 25.03.2014 р. (справа № 21-44а14) вказував, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 1045-ХІУ за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Суд першої інстанції в порушення вимог, передбачених пунктом 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином не з'ясував чи було звернення до профспілкового органу для дачі згоди на звільнення позивача за вчинений проступок, яке рішення приймалося. Якщо такого звернення не було, то суд повинен був запитати згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення вирішити спір по суті.

Апеляційний суд зазначені порушення норм процесуального права не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді належним чином, з урахуванням зібраних і досліджених доказів, з'ясувати обставини надання згоди на звільнення позивача профспілковим органом та ухвалити рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман