Ухвала суду № 57225676, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/895/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 17.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія-

Встановила:

19 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що з травня 2010 року працювала у відповідача на посаді заступника директора департаменту корпоративного банкінгу та мікрокредитування, а з 01 жовтня 2010 року на посаді заступника директора департаменту корпоративного банкінгу.

30 квітня 2015 року її звільнили з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. У наказі № 65 від 03 лютого 2015 року передбачено, що трудовий договір розривається у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме - скорочення структурного підрозділу головної установи банку, а також значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки фактично змін в організації виробництва не відбулось, навпаки штат працівників було збільшено, створено нові відділи, не відбулось зменшення обсягів робіт та операційного завантаження працівників. Роботодавцем порушено строк повідомлення первинної профспілкової організації про скорочення працівників, а саме рішення профспілкової організації було упередженим. Вона успішно виконувала свої посадові обов'язки, у неї значний стаж роботи, тому вона мала переважне право на залишення на роботі. При звільненні їй не було запропоновано посад в новоствореному департаменті, на які вона могла претендувати. На неї постійно здійснювався моральний тиск, щоб вона звільнилась добровільно, чим було завдано моральну шкоду.

Просила суд ухвалити рішення, яким: скасувати наказ № 178-П від 30 квітня 2015 року та поновити її на роботі; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2015 року до дня поновлення на роботі та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

РішеннямСолом»янського районного суду м.Києва від 17.11.2015р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з»ясував обставини справи.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом від 18.05.2010р. № 119-П на посаду заступника директора департаменту корпоративного банкінгу та мікрокредитування було прийнято ОСОБА_1, наказом від 02.02.2011р. № 22-П визначено, що на підставі свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 у всіх документах змінити її прізвище на «ОСОБА_1».

30 квітня 2015р. наказом № 178-П ОСОБА_1 звільнено із вказаної займаної посади у зв»язку зі скороченням штату працівників за п.1. ст.40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористані 20 календарних днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Рішенням Наглядової ради від 19.11.2014р. (протокол № 14) було затверджено Принципи побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк», у п.7 яких визначено принципи оптимальної чисельності персоналу.

Протоколом Правління АБ «Укргазбанк» № 3 від 19.01.2015р. та № 8 від 03.02.2015р. прийнято рішення про приведення організаційної структури у відповідність до Принципів побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк».

На підставі цих рішень було оптимізовано організаційну структуру банку, а саме: скорочено окремі департаменти, управління, відділи та структурні підрозділи; створено нові підрозділи та розподілені їх функції. Зокрема, було прийнято рішення про скорочення департаменту корпоративного банкінгу та всіх структурних підрозділів, що входять до його складу. У цьому департаменті працювала позивачка у справі.

Наказом від 03.02. 2015р. № 65 «Про скорочення штату працівників» визначено, що у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням структурних підрозділів головної установи банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників було прийнято рішення про скорочення з 03 квітня 2015р. штату працівників головної установи.

03.02.2015р. ОСОБА_1 було вручено попередження про наступне звільнення.

Представником відповідача було надано суду письмові докази щодо запропонованих позивачці посад для працевлаштування, від яких вона відмовилась, що підтверджено її підписом на кожній пропозиції. (т.1 а.с. 98-100)

Також позивачка відмовилась і від інших посад, запропонованих їй у подальшому - 10.02.2015р., 16.02.2015р., 24.02.2015р., 04.03.2015р., 11.03.2015р., 30.04.2015р.

З частиною запропонованих їй в день звільнення посад позивачка знайомитись відмовилась, про що був складений відповідний акт.(т.1 а.с.122)

Також судом встановлено, що АБ «Укргазбанк» направило до профспілкового комітету банку відповідне звернення від 29.12.2014р.

24.03.2015р. Протоколом № 4 Засідання комітету первинної професійної спілки працівників ПАТ АБ «Укргазбанк» надано згоду на звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з роботи.

Суд не прийняв до уваги посилання представника позивачки на те, що ОСОБА_1 погодилась з однією з пропозицій, яку надав відповідач від 30.04.2015р.

Разом з тим, на спростування вказаного представником відповідача на огляд суду було надано оригінал цієї пропозиції від 30.04.2015р., де містилася відмова позивачки та її підпис. (т.1а.с.114)

Відповідно до п.2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013р. № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

11 посад не були вакансіями станом на 04.02.2015р., а існували в проміжок часу з 23.01.2015р. по 03.04.2015р. Фактично на ці посади були прийняті працівники 02.04.2015р., тобто до 03.04.2015р. У звіті також стоїть помітка «Укомплектування посад за сприянням служби зайнятості не потрібно» (колонка 5).

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Вимоги цієї норми закону були відповідачем дотримані, а сам факт пропуску строку розгляду подання не порушує права позивачки, оскільки має такі ж наслідки.

Враховуючи наведене суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивачки про наявність порушень при її звільненні з роботи та необхідність поновлення її на роботі не знайшли свого підтвердження і мав підстави для відмови в позові.

Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновки рішення суду не спростовують. Порушень трудового законодавства відповідачем при звільненні позивачки з роботи судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 17.11.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді