Ухвала суду № 57225569, 07.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової О.В.

при секретарі Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь:

· за договором № SAMDN25000739267410 (Вклад «стандарт на 12 мес.») від 20.11.2013: суми вкладу в розмірі 32400 Євро; нараховані проценти в розмірі 2983 Євро 50 центів; пеню за прострочення виконання боржником договірного грошового зобов'язання в розмірі 5956 євро 27 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 137921 гривні 75 копійкам; три проценти річних у розмірі 431 Євро 41 цент, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 9989 гривням 61 копійці; інфляційні втрати в розмірі 13362 Євро 94 центи, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 309428 гривням 56 копійкам.

· за договором № SAMDN25000739267714 (Вклад «стандарт на 12 мес.») від 20.11.2013: суми вкладу в розмірі 33000 доларів США; нараховані проценти в розмірі 3973 долари 75 центів США; пеню за прострочення виконання боржником договірного грошового зобов'язання в розмірі 6066 долари 27 центів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 127682 гривням 29 копійкам; три проценти річних у розмірі 439 доларів 40 центів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 9247 гривням 98 копійкам; інфляційні втрати в розмірі 13610 доларів 40 центів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на день подачі позову 286455 гривням 80 копійкам.

Справа № 760/9882/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5958/2016Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2016 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення коштів - задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000739267410 (Вклад «стандарт на 12 мес.») від 20.11.2013 суму вкладу в розмірі 32400 Євро, нараховані проценти в розмірі 2983 Євро 50 центів, три проценти річних у розмірі 9989 гривень 61 копійка.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000739267714 (Вклад «стандарт на 12 мес.») від 20.11.2013 суму вкладу в розмірі 33000 доларів США, нараховані проценти в розмірі 3973 долари 75 центів США, три проценти річних у розмірі 9247 гривень 98 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 3654 гривні судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивач зі свого боку не довів належними доказами факт укладення договорів банківського вкладу між сторонами, факту внесення заявлених сум грошових коштів на рахунки. Також зазначає, що стягнення судом відсотків за договорами банківських вкладів за повною відсотковою ставкою за період з 20.11.2013 по 01.05.2015 є незаконним. Судом не досліджувався та не встановлювався факт знаходження спірних коштів на рахунках позивача, що є порушенням норм процесуального права, а позивачем в свою чергу не було надано жодного доказу наявності залишків грошових коштів на банківських рахунках на момент його звернення до суду, а саме 20.05.2015. Крім того, позивач не довів, що за вказаними договорами банківських вкладів з боку відповідача виникло прострочення зобов'язання саме з 20.11.2013, тим паче, що звернення до ПАТ КБ «ПриватБанк» позивач направив лише 13.05.2014. Також зазначає, що стягнення грошових коштів за вказаними вище договорами в іноземній валюті без зазначення еквіваленту в гривні на день ухвалення рішення суду є незаконним. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованими, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами були укладені два договори банківського вкладу. Факт внесення грошових коштів підтверджується квитанціями, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Позивач зверталася до відповідача з вимогою повернути вклади у зв'язку з закінченням терміну дії договорів, проте ці вимоги відповідачем виконані не були. А надані відповідачем відповіді на звернення позивача свідчать про визнання наявності коштів позивача на банківських рахунках.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що 20.11.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDN25000739267410 (Вклад «Стандарт на 12 міс.»), сума вкладу 32400 Євро, строк договору 366 днів по 20.11.2014 включно, на суму вкладу щомісячно нараховуються проценти по ставці 6,5 % річних (а.с. 15). Факт внесення коштів позивачем на рахунок банку в розмірі 32400 Євро підтверджується копією квитанції № 8 від 20.11. 2013 (а.с. 14).

Відповідно до п. 2 цього договору нарахування процентів на суму вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошей в банк і здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, проценти не нараховуються.

По закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту укладення договору, у перший робочий день, наступний за оформленням договору, після 15:00 нараховані проценти по вкладу зараховуються на карту/рахунок НОМЕР_1. (п. 3 Договору).

Згідно з п. 6 цього договору по закінченню строку вкладу банк перераховує кошти з депозиту на вклад «на вимогу». Якщо по закінченню 3-х календарних днів після надходження коштів на вклад «на вимогу» не витребувано суму вкладу чи її частину вкладник доручає банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «на вимогу» на даний депозит.

Також 20.11.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDN25000739267714 (Вклад «Стандарт на 12 міс.»), сума вкладу 33000 доларів США, строк договору 366 днів по 20.11.2014 включно, на суму вкладу щомісячно нараховуються проценти по ставці 8,5 % річних (а.с. 13). Факт внесення коштів позивачем на рахунок банку в розмірі 33000 доларів США підтверджується копією квитанції № 9 від 20.11.2013 (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 цього договору нарахування процентів на суму вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошей в банк і здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, проценти не нараховуються.

По закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту укладення договору, у перший робочий день, наступний за оформленням договору, після 15:00 нараховані проценти по вкладу зараховуються на карту/рахунок НОМЕР_2. (п. 3 Договору)

Згідно з п. 6 цього договору, якщо по закінченню строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний в розділі «дані по вкладу» договору. Строк вкладу продовжується неоднократно без явки в банк. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Позивач зверталась до банку з заявами про повернення коштів, по кожному з договорів окремо. Заяви позивача були отримані банком, проте кошти їй не виплатили (а.с.18, 19).

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заперечуючи проти доводів позивача про укладення депозитних договорів відповідач стверджує у апеляційній скарзі про те, що заяви, які надані позивачем не є договорами, а квитанції про внесення грошових коштів на рахунки не оформлені належним чином, відтак суд безпідставно стягнув кошти за неукладеними договорами.

Проте, позивачем на підтвердження своїх вимог були надані оригінали заяв та оригінали квитанцій про внесення коштів, які оглядалися судом першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.1.4 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» (надалі - Положення) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, (п.2.1 Положення).

Постановою Правління Національного банку України затверджена Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні від 01.06.2011 № 174 (надалі - Інструкція). Так, п. 1.17 передбачено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

Згідно з п.2.9 Інструкції Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію(другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, за нормами вказаної Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні від 01.06.2011 № 174 на квитанції повинні міститись: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як вбачається з копії квитанції № 8 від 20.11.2013, вказана квитанція містить: найменування банку (філію, відділення) - Севастопольська філія ПриватБанк, відділення № 10; дата здійснення касової операції - 20.11.2013, дата валютування - 20.11.2013; платник - ОСОБА_1; призначення платежу: до вкладу договір № SAMDN25000739267410; підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку ОСОБА_5; електронний цифровий підпис АGR000000050094291.

Як вбачається з копії квитанції № 9 від 20.11.2013, вказана квитанція містить: найменування банку (філію, відділення) - Севастопольська філія ПриватБанк, відділення № 10; дата здійснення касової операції - 20.11.2013, дата валютування - 20.11.2013; платник - ОСОБА_1; призначення платежу: до вкладу договір № SAMDN25000739267714; підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку ОСОБА_5; електронний цифровий підпис АGR000000050094552.

Таким чином, квитанції № 8 від 20.11.2013 та № 9 від 20.11.2013 містять всі необхідні реквізити, а тому є підтвердженням внесення готівки у сумі 32400 євро та у сумі 33000 доларів США, відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні від 01.06.2011 № 174. При цьому, посилання відповідача на відсутність печатки (штампа) на вказаних квитанціях спростовується вищенаведеними нормами, оскільки вказані квитанції містять електронний цифровий підпис працівника банку, а тому проставлення печатки (штампа) не вимагається. Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав належних та допустимих доказів на спростування квитанцій про внесення ОСОБА_1 у Севастопольську філію ПриватБанк на рахунки, визначені умовами договору банківського вкладу.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зі змісту договорів, укладених між сторонами, вбачається, що в них встановлені всі істотні умови для таких видів договорів, відповідно до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

За таких підстав, письмова форма договорів банківського вкладу - Договору №SAMDN25000739267410 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 20.11.2013 та Договору №SAMDN25000739267714 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 20.11.2013 була додержана сторонами, оскільки внесення грошових сум підтверджується договорами банківського вкладу з видачею документів про підтвердження внесення готівки.

Крім того, у своєму листі від 25.11.2014 № 20.1.0.0.0/7-20141121/807 та листі від 25.11.2014 № 20.1.0.0.0/7-20141121/804 відповідач підтверджує факт наявності договірних відносин з Позивачем за договорами № SAMDN 25000739267714 та № SAMDN25000739267410 та визнає своє зобов'язання щодо повернення вкладів. Проте, констатує факт, що не виконує свого зобов'язання щодо повернення депозитів та пропонує здійснити реструктуризацію вкладів замість повернення коштів (а.с.147-150).

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності наявності залишку грошових коштів на рахунках позивача відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24.7. ст. 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема, забезпечити створення архівів електронних документів (збереження інформації про прийняту готівку, реєстри тощо) та контроль за їх цілісністю, захист цих документів (у тому числі криптографічний) під час їх зберігання та передавання від платіжних пристроїв до системи автоматизації банку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 40.1. ст. 40 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» якщо учасник платіжної системи або його клієнт бере участь у розгляді спору судом, розрахунковий банк цієї платіжної системи чи клірингова установа зобов'язані надавати цьому учаснику платіжної системи або його клієнту, а також судам та органам досудового слідства послуги для визначення достовірності інформації, яка міститься в електронних документах, що обробляються платіжною системою, яку обслуговує цей розрахунковий банк, ця клірингова установа. Суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.

Таким чином, обов'язок щодо надання інформації щодо наявності залишків грошових коштів на банківських рахунках покладено саме на відповідача як на банк.

Посилання відповідача про відсутність доступу до документів Кримської філії з посиланням на рішення Центрального банку Російської Федерації (Банк Росії) з припинення діяльності окремих структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя, не є належним та допустимим доказом на підтвердження звільнення від відповідальності по поверненню грошових коштів, за таких підстав.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч. 1 ст. 96 ЦК України).

Викладене свідчить про те, що філія юридичної особи не є самостійним учасником цивільних правовідносин, а діє від імені юридичної особи, у межах наданих їй юридичною особою повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Із вищенаведеного вбачається, що права й обов'язки, які виникли з Договорів № SAMDN25000739267410 (Вклад «Стандарт на 12 мес.») від 20.11.2013 та № SAMDN25000739267714 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 20.11.2013, що є підставою позову та виникли між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк», є обов'язковими для кожної зі сторін, а відтак припинення філії, яка від імені банку укладала вказані договори не тягне за собою припинення відповідного договірного грошового зобов'язання щодо повернення депозитних грошових коштів і визначених договором відсотків.

При цьому, договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровськ.

Щодо доводів відповідача про стягнення заборгованості за депозитними договорами і нарахованих відсотків в іноземній валюті без зазначення еквівалента у гривні, то вони також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

При ухваленні рішення судом першої інстанції застосована валюта яка була визначена сторонами при укладенні договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки виходячи із правової природу договору банківського вкладу банк зобов'язується виплачувати таку грошову суму, яка була прийнята ним, а також узгоджується з положеннями ст. 533 ЦК України, так як передбачено договором. До того ж, проценти нараховані судом виключно за період дії договору ( 20.11.2013-20.11.2014).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не було повернуто вклад разом з нарахованими відсотками, а тому за умовами п.п.4.5 договорів дія вказаних договорів не закінчилась, а зобов'язання сторін за спірними договорами не припинились, а тому нарахування відсотків в розмірах визначених умовами укладених між сторонами договір відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора відзнецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому доводи відповідача щодо необхідності доведеності складу цивільно-правової відповідальності суперечать природі 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, та правильно вирішив спір по суті у, визначений спосіб.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: