Ухвала суду № 57225519, 05.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 5163/2016 Головуючий у І інстанції Матійчук Г.О.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5, ОСОБА_6, Апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, третя особа, Президент України ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5, ОСОБА_6, Апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, третя особа, Президент України ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, визнано неподаною та повернуто.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять ухвалу суду скасувати, а питання про прийняття позовної заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом порушені вимоги процесуального права.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явилися.

Печерський районний суд м. Києва просив розглянути справу у відсутності його представника, у зв'язку з виробничою зайнятістю.

Інші сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися і причину неявки не повідомили , а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутності сторін та їх представників.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України, оскільки позивачами не чітко викладено зміст позовних вимог та обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги ( не зазначено, коли і яким судом постановлено рішення у відношенні кожного з позивачів, зміст цих рішень; не викладено обставин щодо створення відповідачами перепон позивачам у доступі до правосуддя з метою отримання правосудного рішення; не зазначено у чому полягає моральну шкода, завдана конкретно кожному з позивачів, якими неправомірними діями чи бездіяльністю та чиїми конкретно вона заподіяна, з яких міркувань виходили позивачі, визначаючи розмір шкоди ; не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; зокрема, не наведено доказів порушення судами норм матеріального права при постановлені рішень у відношенні кожного з позивачів.

Однак з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Згідно ч.1 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5, ОСОБА_6, Апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, третя особа, Президент України ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, Апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, третя особа, Президент України ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано строк для усунення недоліків .

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 25 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, Апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, третя особа, Президент України ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачам ( а.с. 64,65).

В ухвалі суд зазначав, що у позовній заяві позивачі нечітко виклали зміст позовних вимог та обставини, якими позивачі обґрунтовують ( не зазначено, коли і яким судом постановлено рішення у відношенні кожного з позивачів, зміст цих рішень; не викладено обставини щодо створення відповідачами перепон позивачам у доступі до правосуддя з метою отримання правосудного рішення;

не зазначено, у чому полягає моральна шкода, завдана конкретно кожному з позивачів, якими неправомірними діями чи бездіяльністю та чиїми конкретно вона заподіяна, з яких міркувань виходили позивачі, визначаючи розмір моральної шкоди;

не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав до звільнення від доказування; зокрема, не наведено доказів порушення судами норм матеріального права при постановленні рішень у відношенні кожного з позивачів.

Проте, у статті 119 ЦПК України відсутня така підстава до залишення без руху та визнання неподаною позовної заяви, як не конкретно викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.

У позовній заяві позивачі зазначали, що предметом спору є грошова компенсація у вигляді відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органів суду і суддів при здійсненні правосуддя, чим принижено їх ділову репутацію, понесені матеріальні витрати на тривалий розгляд справи.

При цьому, обґрунтовуючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди , позивачі посилалися на те , що перенесли душевні , психічні страждання, у зв'язку з тривалим судовим розглядом їх справ і з отриманням аж нульового результату, приниженням ділової репутації, докладанням значних матеріальних та моральних зусиль для захисту права в судах і це при тому, що доводи в судах і не потрібно, оскільки Світловодський міськрайонний суд присудив на користь ОСОБА_1 певні права, рішення набрало законної сили, але не виконано; на користь ОСОБА_4 Апеляційний суд Кіровоградської області присудив не платити банкірам борг за покійного боржника, Онуфріївський районний суд присудив на користь ОСОБА_3 право власності на маєток смт. Онуфріївка , суд Онуфріївського району , Апеляційний суд Кіровоградської області не захистив право недоторканості приватної власності на землю власника землі ОСОБА_2

Позивачі є потерпілими від судової влади України , що не виконала ст. 19 Конституції України та ст. 41 Конституції України.

У позовній заяві позивачі посилаються на те, які саме норми матеріального права порушенні суддями під час розгляду справ за їх позовами.

До позовної заяви позивачі додали судові рішення , на які посилалися в позовній заяві.

Однак , суд при вирішенні питання прийняття позовної заяви позивачів на ці вимоги закону, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та наведені обставини не звернув увагу, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки питання уточнення позовних вимог та подання доказів може бути вирішено в наступних стадіях цивільного процесу і не доведеність позивачами своїх вимог є підставою до відмови у задоволені позову.

Крім того, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви суд не звернув увагу на те, що відповідачами в справі є судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

На виконання ухвали суду 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 направив до суду повідомлення , в якому зазначав, що з вини суду ОСОБА_2 тимчасово втратив право на особисте користування землею, а позивач ОСОБА_3 до отримання правосудного рішення поніс значні моральні та матеріальні затрати , щоб у правовій державі Україна витратити декілька років часу на отримання правосудного рішення. Позивач ОСОБА_4 втратив з вини суду значну , як для нього , грошову суму понад 8 000,00 грн. , оскільки не може виконати рішення суду та отримати від банкірів безпідставно ними отриману суму понад 8 000,00 грн.( а.с. 54).

За таких обставин, ухвалу суду законною та обґрунтованою назвати не можна, а тому така ухвала підлягає скасуванню, а питання прийняття позовної заяви необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вирішення цього питання відноситься до його компетенції.

Керуючись ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року скасувати, а питання прийняття позовної заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: