Постанова № 57225412, 05.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р. Справа№ 910/25982/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Стоцький А.М. - за дов.

від відповідача: Дивак В.В. - за дов.; Закревський С.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015

у справі №910/25982/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн»

про стягнення 61 260,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (далі, відповідач) про стягнення 32 979,12 грн. боргу за отриманий товар; 794,83 грн. 3% річних; 14 339,02 грн. втрат від інфляції, 13 147,10 грн. пені, а всього 61 260,07 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого йому згідно видаткових накладних №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014 товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум»: 32 979,12 грн. боргу; 794,83 грн. 3% річних; 13 960,49 грн. втрат від інфляції та 949,08 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем документально доведено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 32 979,12 грн., у той час, як відповідач за поставлений товар не розрахувався. Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені, оскільки сторони не укладали письмового правочину щодо нарахування та стягнення пені за неоплату товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що насправді поставка товару здійснювалась на підставі укладеного між сторонами Договору поставки від 01.11.2014, який 21.11.2014 було передано особисто директору позивача Стоцькому А.М. для присвоєння номеру, однак примірник договору, який належить відповідачу, Стоцький А.М. не повернув.

Відповідач у апеляційній скарзі підтверджує, що отримав від позивача товар на суму 32 979, 12 грн. за видатковими накладними №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014. Водночас, скаржник наголошує на тому, що згідно платіжних доручень №2 від 19.01.2015 на суму 4 000,00 грн. та №5 від 21.01.2015 на суму 7 000,00 грн. ним було здійснено оплату за поставлений згідно видаткової накладної №7 від 24.11.2014 товар, а товар на загальну суму 21 688,45 грн. повернуто постачальнику (позивачу) 19.03.2015 згідно накладних про повернення товару №№1, 2, 3, 4 від 19.03.2015. Як стверджує апелянт, зазначені накладні про повернення товару директор позивача Стоцький А.М. підписав, але пославшись на те, що забув печатку, забрав їх з собою, зобов'язавшись повернути наступного дня, але не повернув до цього часу (у відповідача наявні лише їх ксерокопії, які він зробив перед тим, як віддати накладні Стоцькому А.М.).

Крім того, апелянт підтверджує відсутність будь-якої заборгованості ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» перед позивачем тим, що ТОВ «АС «Подіум» не висував зустрічних позовних вимог під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/11675/15 за позовом ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» до ТОВ «АС Подіум» про стягнення 77 904,29 грн. заборгованості за договором комісії №1 від 17.11.2014, укладеним між зазначеними сторонами, згідно якого ТОВ «АС Подіум» зобов'язувався за дорученням ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» здійснювати реалізацію переданої йому продукції.

З огляду на зазначене, відповідач наголошує, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за поставлений товар.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.02.2016.

У судовому засіданні, призначеному на 25.02.2016, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання заперечення на апеляційну скаргу, яке колегією суддів було задоволено.

У судовому засіданні 25.02.2016 судом було оголошено перерву до 22.03.2016.

21.03.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 - без змін. У відзиві позивач зазначив, що в момент здійснення поставок товару ТОВ «АС Подіум» (21.11.2014 та 24.11.2015) Договір поставки не був підписаний сторонами, а особа, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції не отримала. Отже, ТОВ «АС Подіум», здійснюючи поставку товару на користь ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн», не керувалося положеннями Договору від 01.11.2014, копію якого долучено відповідачем до апеляційної скарги.

Також, позивач у відзиві наголосив на тому, що ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» не здійснювало повернення товару на користь ТОВ «АС Подіум». На долучених до апеляційної скарги накладних про повернення товару відсутній відбиток печатки позивача.

Крім того, позивач зазначає, що правовідносини у справі №910/11675/15, на рішення у якій посилається відповідач, не є взаємопов'язаними з правовідносинами, які розглядаються у даній справі.

22.03.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі, у яких просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва 17.11.2015 у справі №910/25982/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» відмовити у повному обсязі.

Представники сторін подали у судовому засіданні, призначеному на 22.03.2016, клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 продовжено строк вирішення спору; судом оголошено перерву до 29.03.2016, зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків по спірним видатковим накладним.

29.03.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення щодо законності надання суду апеляційної інстанції документів, які були відсутні при ухваленні судом першої інстанції рішенні у даній справі. Так, відповідач зазначив, що додані ним до апеляційної скарги документи (копія Договору поставки від 01.11.2014, копії платіжних доручень №2 від 19.01.2015, №5 від 21.01.2015, копії накладних про повернення від 19.03.2015 №№1-4 та розрахунку №1 від 19.03.2015 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної) не були подані ним до суду першої інстанції, оскільки рішення було прийняте Господарським судом міста Києва у першому ж судовому засіданні за відсутності представника відповідача та виключно на підставі інформації, наданої позивачем. Скаржник зазначив, що відмова від прийняття та оцінки названих доказів буде порушенням прав сторони (апелянта) і призведе до ухвалення одностороннього незаконного рішення апеляційної інстанції у цій справі.

У судовому засіданні 29.03.2016 відповідачем були надані оригінали платіжних доручень №2 від 19.01.2015 та №5 від 21.01.2015.

29.03.2016 відповідач надав суду Акти звірки взаєморозрахунків, підготовлені ТОВ «АС «Подіум», із зауваженнями ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (том 1, а.с. 168-169).

Також, 29.03.2016 позивач надав суду Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2014 по 25.03.2016, згідно якого заборгованість відповідача перед ним становить 24 613,92 грн., а згідно даних відповідача - заборгованість становить 290,67 грн.

У судовому засіданні 29.03.2016 було оголошено перерву до 05.04.2016.

05.04.2016 представник позивача надав суду для огляду оригінал накладної №1 від 19.03.2015 на повернення від покупця товару, копія якого була залучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судових засіданнях просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримували доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Водночас, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» було досягнуто домовленості, відповідно до якої постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця певну продукцію, а покупець прийняти цей товар та здійснити оплату.

На виконання даної домовленості, позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв його, що підтверджується видатковими накладними: №6 від 21.11.2014 на суму 24 613,92 грн. та №7 від 24.11.2014 на суму 8 365,20 грн. Отже, за вказаними видатковими накладними відповідачем було прийнято товар на загальну суму 32 979,12 грн. Зазначена обставина скаржником не заперечується.

Водночас, відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що поставка була здійснена позивачем на виконання Договору поставки від 01.11.2014, копію якого скаржником додано до апеляційної скарги (том 1, а.с. 96).

Позивач заперечує факт здійснення поставки на виконання умов Договору поставки від 01.11.2014, зазначаючи, що в момент здійснення поставки зазначений договір не був підписаний сторонами, а особа, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції не отримала. Підтвердженням цього, як зазначає позивач, є, зокрема, відсутність на договорі проставленого реєстраційного номеру, що має відповідати журналу реєстрації договорів однієї із сторін договору, який зазвичай проставляється.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи

Так, колегія суддів зазначає, що відповідачем, який стверджує, що поставка товару була здійснена позивачем саме на виконання умов Договору поставки від 01.11.2014, не було надано суду оригінал вказаного договору. З огляду на це, враховуючи заперечення позивача щодо укладення договору поставки, копія зазначеного договору, надана відповідачем, не є належним та допустимим доказом його укладення, а також домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення цивільних прав та обов'язків та засвідчення їхнього волевиявлення щодо настання відповідних правових наслідків в силу договору, на який посилається апелянт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №5015/3138/11 від 04.07.2012.

Посилання скаржника на те, що оригінал Договору поставки від 01.11.2014 було передано 21.11.2014 особисто директору позивача Стоцькому А.М. для присвоєння номеру, однак примірник договору, який належить відповідачу, Стоцький А.М. не повернув, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину у спрощений спосіб, шляхом підписання видаткових накладних №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014 про поставку товару.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «АС Подіум» виставило ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» такі рахунки на оплату: від 21.11.2014 №6 на суму 24 613,92 грн. та від 24.11.2014 №7 на суму 8 365,20 грн.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач за поставлений товар не розрахувався та в подальшому грошові кошти не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що між сторонами склалися правовідносини з приводу поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань, зокрема про поставку товару відповідачу на загальну суму 32 979,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014, підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств. Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Колегія суддів зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-121гс14 від 30.09.2014.

Таким чином, оскільки позивач поставив відповідачу товар, а ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» отримало товар згідно з видатковими накладними №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014, у відповідача виник обов'язок щодо його оплати за вказаними накладними не пізніше 22.11.2014 та 25.11.2014 відповідно.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції у якості підтвердження здійснення оплати за видатковою накладною №7 від 24.11.2015 були надані платіжні доручення №2 від 19.01.2015 на суму 4 000,00 грн. та №5 від 21.01.2015 на суму 7 000,00 грн. Факт отримання коштів згідно вказаних платіжних доручень позивачем не заперечувався.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як зазначає відповідач у своїх поясненнях від 29.03.2016 (том 1, а.с. 163), Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі №910/25982/15 у першому ж судовому засіданні, без участі представника відповідача, у зв'язку з чим додані ним до апеляційної скарги документи (платіжні доручення №2 від 19.01.2015 та №5 від 21.01.2015, накладні про повернення товару №№1, 2, 3, 4 від 19.03.2015, розрахунку №1 від 19.03.2015 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної) не були подані до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, маючи процесуальні строки для відкладення розгляду справи, наданим йому згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України правом не скористався, а тому, враховуючи вимоги статей 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне визнати причину неможливості їх подання суду першої інстанції поважною, дослідити подані відповідачем до суду апеляційної інстанції документи та надати їм правову оцінку.

Так, згідно платіжних доручень №2 від 19.01.2015 та №5 від 21.01.2015 відповідачем було здійснено оплату за поставку товару згідно видаткової накладної №7 від 24.11.2015 на загальну суму 11 000,00 грн. Водночас, вартість поставки товару згідно видаткової накладної №7 від 24.11.2015 становить 8 365,20 грн., тобто суму меншу, ніж була сплачена відповідачем згідно вказаних платіжних доручень. У той же час, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження існування між сторонами у справі інших правовідносин з поставки товару матеріали справи не містять, а тому решта здійсненої оплати (11 000,00 грн. - 8 365,20 грн. = 2 634,80 грн.) згідно платіжного доручення №5 від 21.01.2015 зараховується у рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №6 від 21.11.2014.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару становить 21 979,12 грн. (24 613,92 грн. - 2 634,80 грн.).

У апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що частина поставленого йому товару була повернута постачальнику (позивачу) 19.03.2015 згідно накладних про повернення товару №№1, 2, 3, 4 від 19.03.2015 (загальна сума 21 688,45 грн.), копії яких додані до апеляційної скарги, а тому відсутні підстави стягувати з нього вартість повернутого товару.

Позивач, заперечуючи проти наведених доводів скаржника, зазначив, що не підписував вказаних накладних про повернення та не вчиняв жодних дій по прийняттю товару.

Оригіналів вказаних накладних відповідачем суду надано не було, а тому, враховуючи заперечення позивача щодо факту їх підписання, колегія суддів не вважає за можливе встановити їх достовірність. Водночас, колегія суддів зазначає, що із наданих відповідачем копій накладних про повернення вбачається, що останні не підписані з боку відповідача, не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка підписала їх від імені позивача, вказані накладні не скріплені печатками підприємств.

З огляду на зазначене, накладні про повернення товару №№1, 2, 3, 4 від 19.03.2015 не є належними та допустимими доказами у справі та не підтверджують факт повернення товару позивачу.

Посилання скаржника на те, що накладні про повернення товару директор позивача Стоцький А.М. підписав, але пославшись на те, що забув печатку, забрав їх з собою, зобов'язавшись повернути наступного дня, але не повернув до цього часу, не підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак, не можуть бути прийняті судом до уваги.

На підтвердження факту повернення товару згідно накладної про повернення №3 від 19.03.2015 на суму 1 085,88 грн. (том 1, а.с. 101) відповідач надав суду копію розрахунку №1 від 19.03.2015 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної, зазначивши, що сам позивач вніс до податкової накладної коригування у зв'язку із поверненням йому відповідачем товару на суму 1 085,88 грн.

Водночас, позивач, спростовуючи зазначене твердження, надав суду у судовому засіданні 05.04.2016 для огляду оригінал накладної про повернення від покупця №1 від 19.03.2014 на суму 1 085,88 грн., підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, копія якого була долучена до матеріалів справи, та зазначив, що коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної, на які посилається відповідач, здійснювалось на підставі саме цієї накладної, повернення товару по якій здійснювалось згідно договору №1 від 17.11.2014.

Таким чином, оскільки судом було встановлено, що накладні №№ 1, 2, 3, 4 від 19.03.2015 не є належними та допустимими доказами, якими б підтверджувався факт повернення товару позивачу, та з огляду на наданий позивачем оригінал накладної про повернення №1 від 19.03.2014, який у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним обліковим документом, колегія суддів приходить до висновку, що повернення товару на суму 1 085,88 грн. було здійснене саме на підставі договору №1 від 17.11.2014, відносини сторін за яким не є предметом даного спору.

Посилання скаржника на відсутність у ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» заборгованості з оплати поставленого товару перед позивачем з огляду на те, що ТОВ «АС «Подіум» не висував зустрічних позовних вимог під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/11675/15 є безпідставними, оскільки предметом дослідження у вказаній справі були правовідносини сторін за договором комісії №1 від 17.11.2014, у той час як правовідносини між позивачем та відповідачем у даному спорі виникли з приводу здійснення поставки, що свідчить про різні підстави виникнення взаємовідносин між сторонами. Крім того, у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову, який повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, є правом відповідача, а не його обов'язком.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту наявності у ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» заборгованості з поставки товару за видатковою накладною №6 від 21.11.2014 у розмірі 21 979,12 грн. Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з поставки товару у сумі 11 000,00 грн. суд відмовляє з огляду на те, що вказана заборгованість була погашена відповідачем згідно платіжних доручень №2 від 19.01.2015 та №5 від 21.01.2015.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 339,02 грн. втрат від інфляції, 794,83 грн. 3% річних та 13 147,10 грн. пені. Позивач у позовній заяві визначає такі періоди прострочення для нарахування 3% річних та втрат від інфляції: з 22.11.2014 по 11.09.2015 (накладна від 21.11.2014 № 6); з 25.11.2014 по 11.09.2015 (накладна від 24.11.2014 № 7).

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів, враховуючи, що строк виконання зобов'язань з оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №6 від 21.11.2014 та №7 від 24.11.2014 настав 22.11.2014 та 25.11.2014 відповідно, а відповідачем здійснені оплати за поставлений товар згідно платіжних доручень №2 від 19.01.2015 на суму 4 000,00 грн. та №5 від 21.01.2015 на суму 7 000,00 грн., здійснивши арифметично вірний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції з урахуванням здійснених відповідачем проплат, приходить до висновку, що позовній вимоги ТОВ «АС Подіум» у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягають: 582,68 грн. 3% річних та 9 522,06 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Водночас, колегія суддів, враховуючи ту обставину, що у відповідності до статей 546, 547, 551 Цивільного кодексу України умова про сплату пені повинна міститись у договорі, який, як зазначалося вище, між сторонами не укладався, погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання у розмірі 13 147,10 грн., підстави для нарахування якої у позивача відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих на нього інфляційних втрат і 3% річних, не було враховано здійснені відповідачем згідно платіжних доручень №2 від 19.01.2015 та №5 від 21.01.2015 проплати, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 21 979,12 грн., а зі сплати інфляційних втрат та 3% річних 9 522,06 грн. та 582,68 грн. відповідно. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 підлягає зміні, а апеляційна скарга ТОВ «Гуд Фудс Дистрибьюшн» підлягає частковому задоволенню.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/25982/15 викласти у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 10-А; код ЄДРПОУ 39090615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» (02660, м. Київ, пр. Визволителів, 3-А, оф. 28; код ЄДРПОУ 38621190) 21 979 (двадцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп. боргу, 9 522 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 68 коп. 3% річних та 633 (шістсот тридцять три) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» (02660, м. Київ, пр. Визволителів, 3-А, оф. 28; код ЄДРПОУ 38621190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 10-А; код ЄДРПОУ 39090615) 442 (чотириста сорок дві) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/25982/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко