Постанова № 57225410, 12.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа№ 911/4239/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача Дишлюк О.О. довіреність № б/н від 11.01.16

від відповідача - Шевчук О.М. - директор

від третьої особи: Розпаченюк А.С. довіреність № б/н від 20.03.15

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11"

на рішення Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року

у справі №911/4239/13 (головуючий суддя Ярема В.А. судді Заєць Д.Г., Лилак Т.Д.)

за позовом Приватного підприємства "ВАУ-11"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті фінанс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма"

про визнання права власності та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВАУ-11" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті фінанс" про визнання права власності та витребування майна (т.I, а.с. 9-12).

Рішенням Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі № 911/4239/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т.II, а.с. 186-192).

27 листопада 2015 року Приватним підприємством "ВАУ-11" було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі № 911/4239/13 (т.II, а.с.198-199).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 грудня 2015 року, справу № 911/4239/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

04 грудня 2015 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4239/13 від 16 листопада 2015 року повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (т.II, а.с.197).

08 грудня 2015 року Приватне підприємство "ВАУ-11" повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4239/13 від 16 листопада 2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2015 року, апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4239/13 від 16 листопада 2015 року передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) Чорногузу М.Г. (т. ІІ а.с. 208)

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2015 року, для розгляду апеляційної скарги у справі №911/4239/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченко С.Г., Агрикова О.В. (т. ІІ а.с. 209)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" на рішення Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі №911/4239/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - Агрикової О.В., Рудченка С.Г., справу призначено до розгляду на 12 січня 2016 року (т. ІІ а.с. 210-211).

11 січня 2016 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

12 січня 2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву на 09 лютого 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08 лютого 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у справі №911/4239/13 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О. (т. ІІІ а.с. 5)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року апеляційну скаргу у справі №911/4239/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - Агрикової О.В., Мальченко А.О (т. ІІІ а.с. 6).

У судовому засіданні 09 лютого 2016 року було оголошено перерву до 22 березня 2016 року.

22 березня 2016 року представником позивача подано заяву про продовження строку розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

22 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, відмовлено у задоволенні клопотання про зупиненя провадження у справі № 911/4239/13 до вирішення справи № Б22/144-10/8 та відкладено розгляд справи на 12 квітня 2016 року.

У судовому засіданні 12 квітня 2016 року представник ПП "ВАУ-11" надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення Київської області від 16 листопада 2015 року у справі №911/4239/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 12 квітня 2016 року директор ТОВ "Мульті Фінанс" надав суду пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4239/13 від 16 листопада 2015 року без змін.

У судове засідання 12 квітня 2016 року представник ТОВ "ПЛАЗМА" не з'явився про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повернення ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги з довідкою щодо причини повернення за закінченням терміну зберігання (т.ІІІ, а.с. 18-22).

Вказане є доказом належного повідомлення сторони про час та місце розгляду справи, оскільки як роз'яснено у абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Постановою Господарського суду Київської області від 18.08.2010 р. у справі №Б22/144-10, залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2010 р., ТОВ "Плазма" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру (т. І а.с. 18-22).

27 грудня 2011 року на підставі протоколу аукціону № 1 від 27.12.2011 р., складеного товарною біржею "Іннекс" між ТОВ "Плазма" (продавець) та Приватним підприємством "ВАУ-11" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель (т.І, а.с. 23-24), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, а саме:

- будівлі першої черги виробничо-складської бази, що складається з: виробничого цеху №1, Д-ІІ, площею 4 624,2 м2; побутового корпусу №1, Е-ІІІ, площею 392,4 м2; побутового корпусу №2, В-ІІІ, площею 718,1 м2; складу №1, 3-І, площею 2 318,1 м2; складу №2, Г-І, площею 2 291,5 м2; котельні Ж-І, площею 74,8 м2; прохідної К-ІІ, площею 49,2 м2 (далі-об'єкт №1);

- об'єкти ІІ-ї черги виробничо-складської бази, що складається з: адміністративного корпусу А-ІІІ, площею 2 371,9 м2; трансформаторної підстанції, площею 64,5 м2 (далі-об'єкт №2);

- склад №3, 3-І, площею 1 271,9 м2; складу №4, К-І, площею 6 540,2 м2; цеху №2, Б-І, площею 1 771,3 м2; будівлі технічного огляду автомобілів Ж-І, М-ІІ, площею 840,4 м2; надбудови над пожрезервуарами О-ІІ, площею 372,9 м2; КПП-3 Н-ІІ, площею 10,8 м2 (далі-об'єкт №3). Договір посвідчено 27.12.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстровано в реєстрі за №7577. вказаний договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.12.2011 р. (т. І а.с. 22-24).

Пунктом 5 Договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази (укладеного на наслідками продажу майна боржника на аукціоні) від 27.12.2011 р. встановлено, що продаж комплексу будівель за цим договором здійснено сторонами за ціоною 13 324 370,00 грн. (без ПДВ), які покупець зобовязуцється сплатити продавцю.

Позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу від 27.11.2011 р. було здійснено розрахунок за комплекс будівель за реквізитами, визначеними у п. 5.2. Договору купівлі-продажу, а саме сплачено на користь ТОВ "ПЛАЗМА" 13 324 370,00 грн., тобто проведено повний розрахунок за договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 25.01.2012 р. на суму 5 329 748,00 грн. та № 14 від 23.02.2012 р. на суму 6 662 185,00 грн. (т.ІІІ, а.с. 25), а також гарантійний внесок 10% у сумі 1 392 862,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1 від 22.12.2011 р. (т.ІІІ, а.с. 24).

Відповідно до п. 13 Договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази (укладеного на наслідками продажу майна боржника на аукціоні) від 27.12.2011 р., право власності на нерухоме майно Покупець згідно п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України набуває з моменту державної реєстрації цього договору.

На підставі вказаного правочину 28.12.2011 р. КП Бориспільської районної ради Бориспільським районним "Бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності позивача на придбані об'єкти нерухомості за №4731442, №10770104, №15008868 відповідно (т. І, а.с. 25-27).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2013 р. у справі № 7/101-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 р., результати проведеного 27.12.2011 р. Товарною біржею "Іннекс" аукціону з продажу майна ТОВ "Плазма" згідно протоколу аукціону №1 від 27.12.2011 р. визнано недійсними, визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, укладений 27.12.2011 р. між ТОВ "Плазма" та ПП "ВАУ-11", зобов'язано ПП "ВАУ-11" повернути нерухоме майно, а також визнано право власності ТОВ "Плазма" на спірні об'єкти нерухомості. У задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 р. та витребування майна судом відмовлено (т. І а.с. 28-41).

13 серпня 2013 року, відповідно до протоколу № 08/08-13/1 проведення аукціону від 08 серпня 2013 року ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів", між ТОВ "Плазма" (продавець) та ТОВ "Мільті-фінанс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність спірні об'єкти №1, 2, 3 (т. І а.с. 48-51)

04 листопада 2013 року, постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2013 р. у справі №7/101-12 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 р., в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ "Плазма" про визнання недійсним результатів аукціону проведеного 27.12.2011 р. Товарною біржею "Іннекс" з продажу майна ТОВ "Плазма" згідно протоколу аукціону №1 від 27.12.2011 р. визнанні недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, укладений 27.12.2011 р. між ТОВ "Плазма" та ПП "ВАУ-11", відмовлено повністю (т. І а.с. 42-47).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2013 р. у справі № 7/101-12 за нововиявленими обставинами, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а вищевказану постанову залишено без змін.

ПП "ВАУ-11", як переможець проведеного 27.12.2011 р. аукціону з продажу майна ТОВ "Плазма" та покупець за договором купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, укладеного 27.12.2011 р., враховуючи встановлене у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.2013 р. у справі № 7/101-12, зважаючи на те, що поворот виконання судового рішення у справі № 7/101-12 неможливо здійснити, оскільки в період касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2013 р. у справі №7/101-12 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 р., ліквідатором ТОВ "Плазма" було здійснено продаж нерухомого майна на корить ТОВ "МУЛЬТІ ФІНАНС", звернувся з вказаним позовом та просив суд визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості № 1, 2, 3, витребувати вказане майно з незаконного володіння ТОВ "Мульті Фінанс" шляхом вручення та передачі його на користь ПП "ВАУ-11".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. у справі № 910/8369/14, преюдиційною в силу ст. 35 ГПК України, встановлено недійсність правочину, наслідки укладення якого покладенні в основу обґрунтувань заявлених позивачем у даній справі вимог. Тому, суд дійшов висновку про те, що з моменту визнання судом недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 р. останній не створює для позивача жодних юридичних наслідків, а відтак і не підтверджує його право вимоги про визнання права власності на спірне майно.

Крім того, мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, Господарський суд Київської області посилався на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2015 р. у справі № Б22/144-10/8, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. задоволено заяву ТОВ "Плазма", в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Мегері А.В. про визнання договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 р. недійсним, визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 р., укладений між банкрутом - ТОВ "Плазма", в особі арбітражного керуючого Янчука О.М. та Приватним підприємством "ВАУ-11", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрований в реєстрі за №7577.

Проте вказані висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинм справи з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом (аналогічні положення містяться у статті 204 ЦК України).

Для доведення свого права, якщо воно піддається сумніву іншими особами, позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність в нього права власності на майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначені норми встановлюють, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. у справі №910/8369/14, що є взаємно пов'язаною зі спором у даній справі та яку було покладено в основу рішення суду першої інстанції у даній справі, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 р., за яким ПП "ВАУ-11" було придбано спірне майно (т. ІІ а.с. 164-172).

Суд першої інстанції під час розгляду справи № 911/4239/13 відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду на 25.11.2015 р. та продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке було мотивоване тим, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. у справі № 910/8369/14 станом на момент подання цього клопотання, переглядається у Вищому господарському суді України і результати її розгляду безпосередньо впливатимуть на розгляд справи № 911/4239/13 (т.ІІ, а.с. 178).

Колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами касаційного розгляду справи № 910/8369/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Приватного підприємства "ВАУ-11" товарної біржі "Іннекс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року, укладений між ТОВ "Плазма", в особі арбітражного керуючого Янчука О.М. та Приватним підприємством "ВАУ-11", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 7577, постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2015 року, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. у справі №910/8369/14 - скасовано. Провадження у справі № 910/8369/14 припинено.

При цьому у справі № 910/8369/14 суд касаційної інстанції виходив з того, що спір про визнання недійсним укладеного між ТОВ "Плазма" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука О.М. (продавець) та ПП "ВАУ-11" (покупець) під час ліквідаційної процедури ТОВ "Плазма" договору купівлі-продажу, повинен розглядатися у межах справи про банкрутство ТОВ "Плазма", а не у позовному провадженні, оскільки даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство товариства.

Крім того, станом на момент прийняття Господарським судом Київської області рішення від 16.11.2015 р. у справі № 911/4239/13, постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 року у справі № Б22/144-10/8, скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 19.03.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. у справі №Б22/144-10/08, на які посилався суд першої інстанції у рішенні по справі, що розглядається. В задоволенні заяви ТОВ "Плазма" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Мегері А.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.12.2011 р. відмовлено (т. ІІ а.с. 222-226).

При цьому постанову мотивовано тим, що: "ч. 10 ст. 17 Закону фактично передбачає розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково, а не визнання їх недійсними. Вказане виключає можливість визнання ліквідатором банкрута на підставі ч. 10 ст. 17 Закону недійсними договорів, які повністю виконані, а відтак і повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів.

У вказаній справі Вищим господарським судом зазначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду ПП "ВАУ-11" доводився факт проведення повного розрахунку за отриманий комплексу будівель виробничо-складської бази, який судами попередніх інстанцій у оскаржуваних рішеннях не спростовано.

Також, касаційним судом було зазначено, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок Верховного суду України викладений у постанові від 08.04.2015 р. у справі №14/5026/1311/2012, який згідно зі ст. 11128 ГПК України, має враховуватись іншими судами, при застосуванні таких норм права, про те, що посилання ліквідатора на положення ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди при провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника.

Як вбачається з матеріалів даної справи ліквідатором Мегерею А.В. у якості підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Плазма" ч. 11 ст. 17 Закону не зазначалась та визначені в ній обставини не доводились".

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 р. у справі № 3-55гс12 у зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28. ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому з огляду на правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно та наявністю спору щодо права власності, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання права власності на спірне майно.

Що ж до вимоги позивача про витребування спірного майна від відповідача шляхом його вилучення та передачі на користь позивача у порядку ст. 388 ЦК України слід зазначити наступне.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не набув права власності на спірні об'єкти нерухомості у передбаченому законом порядку, а тому не є особою, право власності якої порушено у розумінні ст. 388 ЦК України.

Проте колегія суддів зазначає про те, що вказані висновки є помилковими з огляду на наступне.

Приписами статті 387 ЦК України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 16 квітня 2014 року по справі № 6-146цс13, від 11 червня 2014 року № 6-52цс14.

Крім того, у постанові від 30 вересня 2014 року справі № 3-122гс14 Верховний Суд України надав оцінку підставам скасування рішення суду, за яким майно вибуло з володіння. У вказаній постанові зазначено, що за обставинами справи майно вибуло з володіння на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка згодом була скасована з огляду на відсутність необхідної згоди органу управління майном підприємства (позивача). Зважаючи на що, суд і дійшов висновків про вибуття майна з володіння поза волею його власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28. ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене та те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності (володіння) позивача на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 7/101-12, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України, позивач був позбавлений права власності та похідних від нього права володіння та користування спірним нерухомим майном поза власної волі, що є підставою для витребування нерухомого майна у Відповідача відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про витребування майна також підлягають задоволенню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області вказаним вимогам не відповідає, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідність обставинам справи місцевим господарським судом неправильно застосовано норми процесуального права, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "ВАУ-11" на рішення Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі №911/4239/13 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі №911/4239/13 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, апелянту належить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 75 710,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4239/13 від 16 листопада 2015 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством "ВАУ-11" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121:

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 49940732208: -Будівлі першої черги виробничо-складської бази: виробничий цех № 1, Д-ІІ, 4624,2 кв.м.; побутовий корпус № 1, Е-ІІІ, 392,4 кв.м.; побутовий корпус № 2, В-ІІІ, 718,1 кв.м.; склад № 1, З-І, 2318,1 кв.м.; склад № 2, Г-І, 2291,5 кв.м.; котельня, Ж-І, 74,8 кв.м.; прохідна, К-ІІ, 49,2 кв.м.

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 50062632208: -Обєкти ІІ-ї черги виробничо-складської бази: адміністративний корпус, А-ІІІ, 2371,9 кв.м.; трансформаторна підстанція, площею 64,5 кв.м.

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 50095332208: - Склад № 3, З-І, 1271,9 кв.м.; склад № 4, К-І, 6540,2 кв.м.; цех № 2, Б-І, 1771,3 кв.м.; будівля технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, 840,4 кв.м.; надбудова над пожрезервуарами, О-ІІ, 372,9 кв.м.; КПП-3, Н-ІІ, 10,8 кв.м.

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІ ФІНАНС" шляхом вручення та передачі на користь Приватного підприємства "ВАУ-11" нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121:

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 49940732208: -Будівлі першої черги виробничо-складської бази: виробничий цех № 1, Д-ІІ, 4624,2 кв.м.; побутовий корпус № 1, Е-ІІІ, 392,4 кв.м.; побутовий корпус № 2, В-ІІІ, 718,1 кв.м.; склад № 1, З-І, 2318,1 кв.м.; склад № 2, Г-І, 2291,5 кв.м.; котельня, Ж-І, 74,8 кв.м.; прохідна, К-ІІ, 49,2 кв.м.

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 50062632208: -Обєкти ІІ-ї черги виробничо-складської бази: адміністративний корпус, А-ІІІ, 2371,9 кв.м.; трансформаторна підстанція, площею 64,5 кв.м.

- об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 50095332208: - Склад № 3, З-І, 1271,9 кв.м.; склад № 4, К-І, 6540,2 кв.м.; цех № 2, Б-І, 1771,3 кв.м.; будівля технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, 840,4 кв.м.; надбудова над пожрезервуарами, О-ІІ, 372,9 кв.м.; КПП-3, Н-ІІ, 10,8 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІ ФІНАНС" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; код ЄДРПОУ 35849856) на користь Приватного підприємства "ВАУ-11" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 2, офіс 2; код ЄДРПОУ 37923103) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІ ФІНАНС" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; код ЄДРПОУ 35849856) на користь Приватного підприємства "ВАУ-11" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 2, офіс 2; код ЄДРПОУ 37923103) судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції у сумі 75 710 (сімдесят п'ять тисяч сімсот десять) грн. 00 коп."

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

5. Справу № 911/4239/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко