Постанова № 57225131, 11.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. Справа№ 910/28800/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Артюхов Д.С.

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 133 від 02.11.2015 р;

від відповідача - Савченко Н.О., дов. № 483 від 06.04.2016 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.12.2015 року

у справі № 910/28800/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про виселення з орендованого майна та стягнення 246 564,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року по справі № 910/28800/15 позов задоволено частково.

Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац України», загальною площею 43,8 м кв.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоск), що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, які знаходиться за адресою: станція метро «Палац України», загальною площею 43,8 м кв.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на корить Комунального підприємства «Київський метрополітен» заборгованість у розмірі 213 178,62 грн., 3 % річних у розмірі 1 728,54 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 659,61 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 31 657,77 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року по справі № 910/28800/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 21.03.2016 року.

17.03.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 21.03.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 11.04.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року по справі № 910/28800/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Комунального підприємства «Київський метрополітен» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.10.2011 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - орендодавець, позивач, КП «Київський метрополітен») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар, відповідач, ФО-П ОСОБА_4.) укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 224-У (Ор)-11 та додаткову угоду № 1, якою внесені доповнення до Договору (далі - Договір оренди).

За умовами Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київради від 08.07.2010 року № 1016/4454 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро «Палац України», для торгівлі непродовольчими товарами, реалізації друкованих видань, торгівлі квітами, банківської установи.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрометротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 43,8 кв.м., згідно з викопіюванням схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.3. Договору оренди опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1).

У п. 2.4 Договору оренди визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».

Пунктом 3.1 Договору оренди сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 08.07.2010 року № 1016/4454 та методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 338,38 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2011 року складає 314 820,96 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 3.5. Договору оренди оплата по ньому проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Як передбачено п. 9.1 Договору оренди, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 08.07.2010 року № 1016/4454 діє з 15.10.2011 року до 13.10.2014 року.

01.11.2011 року актом прийому-передачі майна в оренду позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю на станції метро «Палац України», загальною площею 43,8 кв.м. (а.с. 37).

17.10.2014 року позивач листом № 25 направив на адресу відповідача повідомлення про закінчення терміну дії Договору оренди 13.10.2014 року та відмову від його продовження, а також вимагав у строк до 12.11.2014 року звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій та повернути його орендарю за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що відповідачем об'єкт оренди, у строки передбачені п. 9.1 Договору оренди та листом-повідомленням № 25 від 17.10.2014 року, повернуто не було.

У зв'язку з вказаними обставинами, КП «Київський метрополітен» звернулося до суду з позовом до ФО-П ОСОБА_4 з вимогами про виселення відповідача з орендованого приміщення та приведення його у належний стан та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 213 178,62 грн., яка виникла у зв'язку з порушенням умов Договору оренди зі сплати орендної плати за період з 10.04.2015 року по 10.10.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічне положення зазначено в ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Як зазначено вище, КП «Київський метрополітен» листом № 25 від 17.10.2014 року повідомило ФО-П ОСОБА_4 про закінчення терміну дії Договору та відмову від продовження Договору оренди, та вимагало до 12.11.2014 року звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій та повернути його за актом приймання-передачі майна КП «Київський метрополітен».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що КП «Київський метрополітен» було своєчасно повідомлено відповідача про припинення терміну дії договору, відмову від продовження Договору.

Крім того, положення п. 9.3 Договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто, виключають його автоматичну пролонгацію.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави використання ФО-П ОСОБА_4. об'єкту оренди відсутні, оскільки відсутнє рішення Київської міської ради з питання користування відповідачем об'єкта оренди та відсутні будь-яких інші документи, які б надавали відповідачу право на оренду об'єкта площею 43,8 кв.м. (частину вестибюлю станції метро «Палац Україна»), після закінчення строку оренди - 13.10.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі закінчення строку його дії або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Пунктом 8.5.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.10.2011 року, передбачено, що у разі припинення дії цього Договору Орендар звільняє орендовану частину вестибюлю станції метро «Палац України» в термін, визначений п. 4.14 цього Договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні Орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Як встановлено вище, строк дії Договору оренди не продовжувався сторонами, що підтверджується, доказів іншого суду не надано.

Докази повернення орендованого майна по акту приймання-передачі орендодавцю, як і докази того, що у відповідності до п. 8.5.6 Договору відповідачем було звільнено частину вестибюлю станції метро «Палац України» в термін, визначений п. 4.14 цього Договору від своїх огороджуючих конструкцій суду надано не було.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо виселення ФО-П ОСОБА_4 з орендованого приміщення (частини вестибюлю) та зобов'язання відповідача демонтувати огороджуючі конструкції (кіоску) в десятиденний строк.

Аналогічна правова позиція щодо виселення та демонтажу міститься у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 року у справі № 910/24959/15.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості відповідача по орендній платі за період користування майном з квітня 2015 року по жовтень 2015 року у сумі 213 178,62 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Як було зазначено п. 3.5 Договору оренди, оплата по ньому проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Таким чином, п. 3.5 Договору оренди фактично погоджує стягнення орендної плати, у випадку неповернення об'єкту оренди орендодавцеві, понад строк дії самого Договору оренди.

Враховуючи зазначене, а також те, що об'єкт оренди не повертався орендодавцеві та відповідно акт приймання-передачі про повернення об'єкта не підписувався між сторонами, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за період користування майном з квітня 2015 року по жовтень 2015 року у сумі 213 178,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 657,77 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Положеннями ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що пеня стягується лише у випадку, якщо це передбачено між сторонами у письмовій формі (правочині), недодержання якої для забезпечення виконання зобов'язання робить правочин недійсним.

Як зазначено ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як встановлено вище, Договір оренди припинив свою дію 13.10.2014 року.

Пеня нарахована позивачем за період з 11.04.2015 року по 20.10.2015 року, тобто після закінчення терміну дії Договору оренди.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні даної вимоги, оскільки пеня (як неустойка) є забезпеченням основного зобов'язання, яке припинилося, у зв'язку з закінченням терміну дії Договору оренди 13.10.2014 року.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 728,54 грн. 3 % річних.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що фактичний розмір 3 % річних та інфляційних втрат не перевищує визначений позивачем, у зв'язку з чим вимоги останнього про стягнення з відповідача 1 728,54 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про відсутність у позивача підстав для відмови у внесенні змін до істотних умов договору щодо строку його дії, без відповідного погодження Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), як належного орендодавця, відсутність нормативного обґрунтування необхідності прийняття рішення Київської міської ради для продовження строку дії договору оренди, не спростовують висновку суду першої інстанцій про те, що після припинення строку дії Договору оренди у ФО-П ОСОБА_4 немає правової підстави використовувати майно, передане йому в оренду саме за цим договором, до якого зміни ані щодо строку дії, ані щодо орендодавця не вносились, натомість з'явився обов'язок повернення майна в порядку, визначеному умовами Договору, який так і не було виконано відповідачем.

Подібна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року у справі № 910/193/15-г

Слід зазначити, що твердження відповідача про його пріоритетне право на подовження строку дії Договору оренди є безпідставним, оскільки за доводами позивача, вказаний об'єкт оренди буде використовуватися за цільовим призначенням (для проходу пасажирів метрополітену), а не з метою передачі в оренду іншим особам. Доказів іншого суду не надано.

Крім того, посилання скаржника на нормативне обґрунтування витребування майна із незаконного володіння є безпідставними, оскільки позовні вимоги про виселення та демонтаж виникли із Договору оренди № 224-У(Ор)-11 від 25.10.2011 року та регулюються гл. 58 Цивільного кодексу України про найм (оренду), а не гл. 29 Цивільного кодексу України про захист права власності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року по справі № 910/28800/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року по справі № 910/28800/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/28800/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.Ф. Синиця

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 18.04.2016 року.