Постанова № 57225126, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/26054/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.04.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року

у справі № 910/26054/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 16 377,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/26054/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про стягнення 16 377,87 грн. - задоволено повністю.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» 16 377,87 грн. збитків і 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.12.2015 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/26054/15 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях 17.02.2016 року, 16.03.2016 року та 04.04.2016 року представник ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» у судових засіданнях 17.02.2016 року, 16.03.2016 року та 04.04.2016 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів викладених у письмових поясненнях. Представники позивача вважають подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, представники просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 в судові засідання суду апеляційної інстанції ні 17.02.2016 року, ні 16.03.2016 року, ні 04.04.2016 року не з'явився. Про день та час розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, від ОСОБА_2 до суду надійшло письмове пояснення в якому останній вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, ОСОБА_2 просив розглядати дану справу за його відсутності.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників позивача та відповідача, які просили суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа, про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь ОСОБА_2 чи його представника у судовому засіданні 04.04.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_2 надав суду свої письмові пояснення по справі та просив розглядати дану справу за його відсутності.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції з ініціативи суду для повного та всебічного розгляду справи, для встановлення повноважень ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електроїндустрія» на проведення розрахунку (складання кошторису) та надання висновків щодо спричинених збитків внаслідок ДТП, було витребувано у позивача додаткові докази по справі.

Так, на виконання вимог суду позивач надав належним чином завірені копії ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції від 30.08.2013 року Серія АЕ № 273893 що видана ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електроїндустрія» та додатку до вказаної ліцензії з переліком дозволених робіт. Строк дії ліцензії з 23.08.2013 року по 23.08.2018 року. Витребувані документи долучені до матеріалів справи.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15.11.2014 року у м. Запоріжжі на вул. Північнокільцевій, 10а рухався автомобіль «МАН» д.н. НОМЕР_1 з причепом «FRUEHAUF» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який при початку руху не впевнився у безпеці руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду - електроопору, яка знаходиться на балансі та власником якої є ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД».

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.

01.12.2014 постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя зі справи № 333/9152/14-п ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 340 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МАН» та причепа «FRUEHAUF» як страхувальника на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» за полісами: № АС/9156148 та № АС/9156147, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 1 000 грн.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідачем у свою чергу було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 5 250,13 грн.

Разом з тим, ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» з вказаним розміром страхового відшкодування не погодився та на підставі кошторису складено за його замовленням товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія» (ліцензія АЕ № 273893 на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури) відповідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 22 628 грн. з урахуванням ПДВ, враховуючи суму страхового відшкодування, яка була визначена відповідачем (5 250,13 грн.), та франшизи (1 000 грн.), звернувся до господарського суду міста Києва про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» 16 377,87 грн.

Не погоджуючись з вказаним позовом, відповідач послався на таке:

- відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи;

- при страхуванні відповідальності володільця транспортного засобу страхова виплата повинна забезпечити приведення пошкодженого майна в той стан, в якому воно знаходилося до настання страхового випадку, тобто відшкодувати матеріальну шкоду;

- відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- фізичний знос майна виникає протягом певного тривалого періоду часу та є об'єктивним явищем, який зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей майна (знеціненням) - погіршенням первісних техніко-економічних властивостей конкретного об'єкта в процесі експлуатації і під впливом різних природних факторів та часу. Іншими словами, це знос матеріалів, з яких створений об'єкт, втрата його первісних якостей, поступове руйнування і так далі;

- знос - це вартісний показник втрати об'єктами основних засобів фізичних якостей або техніко-економічних властивостей;

- таким чином, фізичний знос майна не розцінюється як збитки у розумінні статті 22 ЦК України та не підлягає відшкодуванню в порядку частини другої статті 1192 ЦК України;

- згідно зі звітом з незалежної оцінки від 22.02.2015 №34833186_8092014_01 (оцінювач ОСОБА_3.) встановлені підстави для розрахунку фізичного зносу пошкодженого майна через те, що воно протягом третини строку своєї служби перебуває в експлуатації та частково (на 30 %) втратило свої первісні характеристики;

- таким чином, не підлягають відшкодуванню поліпшення майна, яке стане неминучим при відновленні залізобетонної опори;

- відповідачем визначено, що: балансова вартість опори складає 10 213,20 грн.; вартість ремонтно-відновлювальних робіт та елементів без врахування зносу - 9 190 грн. з ПДВ; вартість ремонтно-відновлювальних робіт та елементів з урахуванням зносу (30%) - 7 500,16 грн. з ПДВ.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/26054/15 позов ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 16 377,87 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16 377,87 грн. збитків і 1 218,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, серед іншого, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «МАН» та причепа «FRUEHAUF» як страхувальника на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» за полісами: № АС/9156148 та № АС/9156147, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 1 000 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься розрахунок (кошторис) збитків позивача спричинених внаслідок ДТП що завдані третьою особою цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача. Судом апеляційної інстанції для повного та всебічного розгляду справи було перевірено повноваження ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електроїндустрія» на здійснення розрахунку (складання кошторису) та надання висновків щодо спричинених збитків внаслідок ДТП. Строк дії ліцензії ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електроїндустрія» з 23.08.2013 року по 23.08.2018 року.

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду вважає що зроблений ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електроїндустрія» розрахунок збитків спричинених внаслідок ДТП є належним доказом по справі. Так, за вказаним розрахунком вартість ремонтно-відновлювальних робіт внаслідок пошкодження майна позивача складає 22 628 грн. з урахуванням ПДВ.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Оскільки відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність третьої особи з лімітом шкоди заподіяної майну у сумі 50 000 грн., то позовні вимоги щодо стягнення 16 377,87 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.

Посилання скаржника на звіт з незалежної оцінки від 22.02.2015 року,який було зроблено на замовлення відповідача та з якого вбачається що було зроблено висновок про фізичний знос опори саме на 30 %, судова колегія вважає необгрунтованим, оскільки оцінювачем не було вирішено питання про ціну/вартість майна на яке слід замінити пошкоджене майно, оскільки воно не може бути фізично відновлене (відремонтоване), а також не враховано вартість робіт з демонтажу пошкодженого майна, заміну і монтаж такого майна.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання на застосування у даному випадку абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону є безпідставним, так як у вказаній нормі мова йдеться про відновлювальний ремонт пошкодженого майна, а у даному випадку мова йде про пошкоджене майно - електроопору, яка була зруйнована внаслідок ДТП і не може бути відновлена (відремонтована).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати позивачу страхового відшкодування саме у сумі 16 377,87 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позов та стягнуто з позивача на користь відповідача 16 377,87 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/26054/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/26054/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26054/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 11.04.2016 року