Рішення № 57224747, 11.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016

Справа № 910/2139/16

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РОДОНІТ» про стягнення 252900,21 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року до господарського суду міста Києва звернулося ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що ТОВ «ТД «РОДОНІТ» допущено порушення грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу від 01.07.2010 № 043.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 прийнято позов ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2139/16.

Суд відзначає, що ухвали, винесені судом у даній справі, надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи наведене, відповідно до приписів, передбачених ч. 1 ст. 64 ГПК України, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень з цього приводу до суду не подав.

Також відповідач своїм правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзив на позов до суду не подав, а тому відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11 квітня 2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши повноважного представника позивача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Між закритим акціонерним товариством «ГАЛСПИРТ», найменування якого змінено на ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ», як продавцем, та ТОВ «ТД «РОДОНІТ», як покупцем-дилером, укладено договір купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 01.07.2010 № 043 (далі – договір), відповідно до предмета якого продавець надає покупцю-дилеру комплекс прав та обов’язків відносно представництва інтересів і продажу продукції торговельних марок «Грінвіч», «Три мушкетери», «Бучач», «Адмірал Нельсон», «Ренуаж» дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам, що знаходяться на території міста Київ та Київської області, в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.4 договору продажу вважається дата проставлення покупцем-дилером відмітки (підпис уповноваженої особи скріплений печаткою покупця-дилера) на видатковій накладній, що свідчить про прийняття товару.

Як передбачено у п. 4.5 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця-дилера після приймання товару покупцем-дилером, про що свідчить надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Сторонами у п. 6.1 договору передбачено, що покупець-дилер зобов’язаний купити у продавця товар та провести повний розрахунок за отриманий товар у відповідності з видатковою накладною і з дотриманням вимог, передбачених у пунктах 5.4, 5.5 договору.

У відповідності до п. 5.4 договору кожну отриману партію товару покупець-дилер зобов’язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту приймання відповідної партії товару.

Згідно з п. 5.5 договору форма розрахунків за цим договором – безготівкова, на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набирає чинності з моменту йог підписання і кріплення печатками сторін та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до належного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором та проведення в повному обсязі взаєморозрахунків між сторонами (п. 13.1 договору).

Додатковою угодою від 27.06.2012 № б/н до договору сторони дійшли згоди продовжити (пролонгувати) строк дії договору на один рік, тобто до 30 червня 2013 року (п. 1 вказаної угоди).

Так, відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з поставки, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Отже, судом встановлено таке.

Як свідчать первинні бухгалтерські документи у вигляді видаткових накладних, які підписані представниками сторін договору та скріплені відбитками печатки позивача та штампу відповідача, товарно-транспортних накладних, а також враховуючи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видані відповідачем його особам для отримання від позивача товару, останнім поставлено на підставі договору, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 10867639,16 грн. Поставка товару здійснювалася у період часу з серпня 2010 року по квітень 2013 року.

Також судом встановлено, що товар загальною вартістю 133206,36 грн повернуто відповідачем позивачеві, що підтверджується видатковими накладними від 01.11.2010 № 1156 та від 03.07.2013 № ВПЦ-000135.

Вказані вище докази містяться у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.

Таким чином, загальна вартість фактично поставленого позивачем і отриманого відповідачем товару складає 10734432,80 грн.

Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором, останній вартість отриманого товару оплатив лише частково, що стало наслідком для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведених норм права та умов договору, покупець-дилер зобов’язаний оплатити партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її приймання.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Суд відзначає, що сторонами спору не надано суду доказів належного виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором.

При цьому суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, а саме виписок з поточного рахунку позивача, які свідчать про надходження грошових коштів від відповідача у рахунок оплати товару, отриманого на підставі договору, та довідок банківських установ від 14.03.2016 № 0518/05935т та від 18.03.2016 № 06-4/12204, відповідачем оплачено товар на користь позивача у розмірі 10481136,00 грн, а не 10501539,58 грн, як стверджує позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вартість поставленого позивачем і неоплаченого відповідачем товару складає 253296,80 грн, тобто вказана сума є більшою, ніж заявлено позивачем у позовній вимозі.

З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України дає господарському суду, при прийнятті рішення, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок часткової оплати товару, поставленого на підставі договору, підлягає задоволенню повністю в сумі 252900,21 грн, оскільки позов належним чином доведено, документально підтверджено, і при цьому відповідачем в порядку, встановленому статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РОДОНІТ» (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 71-А; ідентифікаційний код 34425622) на користь приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» (48400, Тернопільська обл., м. Бучач, вул. Бариська, буд. 8 А; ідентифікаційний код 31274359) заборгованість в сумі 252900,21 (двісті п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот) грн 21 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3793,50 (три тисячі сімсот дев’яносто три) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 квітня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань