Рішення № 57224692, 11.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. Справа № 911/81/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «УВК Україна»

про стягнення 83 641,29 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.03.2015);

від відповідача не зявились.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» (далі відповідач) про стягнення 83 641,29 грн заборгованості, з яких: 65 400,00 грн основного боргу, 16 520,22 грн пені, 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором перевезення № 88-13/п від 13.05.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2016 порушено провадження у справі № 911/81/16, розгляд справи призначено на 18.02.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2016 розгляд справи відкладено на 17.03.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/81/16 на 15 днів.

У судовому засіданні 17.03.2016 зобовязано відповідача до 25.03.2016 надати відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 31.03.2016.

30.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6753/16), згідно якого відповідач заперечив проти задоволення позову, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що у звязку з тим, що позивач не надав документи відповідно до п. 7.2 договору, строк оплати згідно п. 7.3 договору не настав.

30.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви позивачу без розгляду (вх. №6754/16), в задоволенні якого відмовлено судом з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Судове засіданні 31.03.2016 не відбулось у звязку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2016 розгляд справи призначено на 11.04.2016.

11.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення по справі №911/81/16 з урахуванням відзиву на позовну заяву (вх. №7729/16).

У судовому засіданні 11.04.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 11.04.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» (замовник) укладено договір перевезення №88-13/п, згідно якого перевізник зобовязався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобовязався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 7.1 договору за результатами наданих перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують представниками сторін акт виконаних послуг, який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг. Оплата послуг з перевезення, по яких замовником заявлені претензії, не може бути здійснена до повного зясування вини перевізника.

Згідно п. 7.2 договору оплата наданих послуг за договором за попередній місяць здійснюється протягом 35 календарних днів з дати передачі замовнику акту виконаних послуг, рахунку і податкової накладної.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку, якщо перевізник не надав замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, акт приймання-передачі наданих послуг, карта завантаження та будь-який інший документ, який впливає на зобовязання замовника щодо оплати) та/або замовником виявлена невідповідність розміру винагороди перевізника фактично наданим ним послугам, замовник має право вимагати від перевізника усунути будь-які невідповідності в наданих документах. В такому випадку зобовязання замовника щодо оплати переносяться на термін усунення перевізником невідповідностей в наданих ним документах.

Відповідно до розділу 14 договору термін дії договору складає один рік з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. У випадку, якщо жодна зі сторін не виявить свого бажання або наміру шляхом письмового повідомлення про розірвання договору за 30 днів до його припинення, то термін дії договору продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах. Припинення дії договору або сплив його терміну не звільняє сторін від виконання зобовязань, які виникли з дати закінчення договору.

Позивач на виконання умов договору перевезення №88-13/п від 13.05.2013 надав відповідачу за період з 13.03.2014 по 31.10.2014 послуги з перевезення вантажу на загальну суму 65 400,00 грн, що підтверджується актами надання послуг №18 від 13.03.2014 на суму 4 700,00 грн, №21 від 17.03.2014 на суму 5 000,00 грн, №70 від 13.08.2014 на суму 5 200,00 грн, №72 від 16.08.2014 на суму 5 200,00 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, підписаними зі сторони позивача та направлені на адресу відповідача ОСОБА_4 надання послуг №83 від 12.09.2014 на суму 5 400,00 грн, №91 від 16.10.2014 на суму 4 000,00 грн, №92 від 17.10.2014 на суму 5 800,00 грн, №93 від 22.10.2014 на суму 4 000,00 грн, №94 від 23.10.2014 на суму 6 500,00 грн, №95 від 23.10.2014 на суму 4 000,00 грн, №96 від 24.10.2014 на суму 5 600,00 грн, №97 від 30.10.2014 на суму 4 000,00 грн, №98 від 31.10.2014 на суму 6 000,00 грн, товарно-транспортними накладними та податковими накладними відповідно.

Відповідач свій обовязок з оплати наданих послуг не виконав, суму боргу у розмірі 65 400,00 грн не сплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю взаємних розрахунків за період з 23.05.2013 по 16.02.2015 та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору перевезення №88-13/п від 13.05.2013 послуги з перевезення вантажу станом на дату розгляду справи становить 65 400,00 грн.

13.03.2015 позивач на адресу відповідача направив оригінали актів надання послуг №70 від 13.08.14, №72 від 16.08.2014, №83 від 12.09.2014, №91 від 16.10.2014, №93 від 17.10.2014, №93 від 22.10.2014, №94 від 23.10.2014, №95 від 23.10.2014, №96 від 24.10.2014, №97 від 30.10.2014 та №98 від 31.10.2014, що підтверджується описом вкладення у лист, які відповідно до інформації, що міститься на поштовому повідомленні представник відповідача отримав 07.04.2015.

16.04.2015 відповідач на адресу позивача направив відповідь №198 від 16.04.2015, відповідно до якої повідомив позивача, що йому надані не всі документи згідно п. 7.1 та п. 7.3 договору, а тому зобовязання щодо оплати відкладаються на термін усунення перевізником невідповідностей.

14.05.2015 ФОП ОСОБА_3 повторно направив ПАТ «УВК Україна» оригінали документів відповідно до вимог розділу 7 договору, що підтверджується описом вкладення у лист.

Повторно направлені 14.05.2015 документи відповідач отримав 23.05.2015, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні, наявному в матеріалах справи.

17.12.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором перевезення №88-13/п від 13.05.2013, згідно якої просив на підставі ст. 530 ЦК України протягом семи днів з моменту отримання вимоги сплати суму боргу у розмірі 65 400,00 грн.

Зазначена вимога згідно інформації, що міститься на сайті Укрпошти з відслідковування поштових відправлень, отримана відповідачем 24.12.2015, однак станом на дату предявлення позову залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 65 400,00 грн основного боргу, 16 520,22 грн пені, 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, пілягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 65 400,00 грн боргу за надані згідно договору перевезення №88-13/п від 13.05.2013 послуги з перевезення вантажу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання згідно договору перевезення №88-13/п від 13.05.2013, позивач просить суд за період з 28.06.2015 по 25.12.2015 стягнути з відповідача 16 520,22 грн пені.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення терміну оплати, передбаченого п. 7.2 договору, замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі 0,5% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 28.06.2015 по 25.12.2015 становить 16 520,22 грн. Отже, вимога про стягнення 16 520,22 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором перевезення №88-13/п від 13.05.2013, позивачем за період з 28.06.2015 по 25.12.2015 нараховано 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 грн 3 % річних на суму боргу 65 400,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 28.06.2015 по 25.12.2015 складає 1 242,60 грн інфляційних втрат та 972,94 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 65 400,00 грн основного боргу, 16 520,22 грн пені, 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 36449095) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63235, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Комінтерн; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 65 400 (шістдесят пять тисяч чотириста гривень) 00 коп. основного боргу, 16 520 (шістнадцять тисяч пятсот двадцять гривень) 22 коп. пені, 748 (сімсот сорок вісім гривень) 13 коп. інфляційних втрат, 972 (девятсот сімдесят дві гривні) 94 коп. 3 % річних та 1 254 (одну тисячу двісті пятдесят чотири гривні) 62 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 18.04.2016

Суддя В.М. Антонова