Постанова № 57223582, 13.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 914/3674/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 21.12.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№ 914/3674/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"простягнення 10353245,83 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 10353245,83 грн., з яких 4018419,80 грн. - основної заборгованості, 1557083,63 грн. - пені, 82358,11 грн. - 3% річних, 4695384,29 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 914/3674/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 960 893,75 грн. - пені, 72 025,11 грн. - три відсотків річних, 689 223,73грн. інфляційних втрат та 33 009,31 грн. витрат по сплаті судового збору. Розстрочено виконання рішення щодо стягнення 1 755 151,90 грн. заборгованості частками згідно такого графіку: до 31.01.2016р. - 438 787,97 грн., до 29.02.2016р. - 438 787,97 грн., до 31.03.2016р. - 438 787,98 грн. та до 30.04.2016р. - 438 787,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.14 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ЛМКП "Львівтеплоенерго" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2116/15-КП-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, обсягах, зазначених у п. 2.1. даного договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом січня - травня 2015р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 99333648,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ, у останнього виникла заборгованість у розмірі 4018419,80 грн.

Однак, з 31.07.15 по 18.09.15 відповідачем було здійснено оплату даної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, тобто на момент подання позовної заяви позивачем основний борг був сплачений повністю, а отже заборгованість з оплати газу була відсутня. Дана обставина визнається сторонами.

На суму основної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 1557083,63 грн., 3 % річних в розмірі 82358,11 грн. та 4695384,29 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача стягнення 689 223,73 грн. інфляційних втрат, 72 025,11 грн. 3 % річних, 1 372 705,36 грн. пені.

При цьому, в частині стягнення пені, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30%, оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, та майновий стан обох сторін, важливість збереження господарської діяльності відповідача та позивача, як підприємств.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 у справі №914/3674/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко