Ухвала суду № 57220352, 29.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2431/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2

при секретарі: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панакс» про визнання недійсним правочину та розподіл майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2016 року, -

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ «Фірма «Панакс» про визнання недійсним правочину та розподіл майна подружжя.

03 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року була задоволена та накладений арешт на нежитлову будівлю №24-п по пр. Суворова, м. Ізмаїл, Одеської області.

19 січня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала про накладення арешту на нежитлову будівлю №24-п по пр. Суворова, м. Ізмаїл, Одеської області є незаконною, оскільки належить ТОВ «Фірма «Панакс».

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено, знято арешт з нежитлової будівлі №24-п по пр. Суворова, м. Ізмаїл, Одеської області.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.08.2015 року ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2015 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2016 року заява ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задоволена, знятий арешт з нежитлової будівлі №24-п по пр. Суворова, м. Ізмаїл, Одеської області, накладений ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року.

На ухвалу суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК Українинеявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 197та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, районний суд виходив з того, що 9/20 частин нежитлової будівлі № 24-п по пр. Суворова, м. Ізмаїл, Одеської області належить на праві власності ТОВ «Фірма «Панакс», що підтверджено свідоцтвом про право власності від 29.09.2009 року № 1113.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи, та нормам процесуального права.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 poкy за №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307; ст.ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_2