Рішення № 57218797, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3198/15 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/1361/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

адвоката Цибулі І.Й. - представника позивача ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) „Ньюз Тревел" та фізичної особи - підприємця (ФОП) ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 01 грудня 2014 року позивачі уклали з відповідачем ФОП ОСОБА_6, яка діяла від імені та за дорученням туроператора ТзОВ „Ньюз Тревел", договір на туристичне обслуговування та підписали заявки на бронювання туристичних послуг, згідно з якими турагент ФОП ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання надати посередницькі послуги з реалізації комплексу туристичних послуг по маршруту „Київ - Мале - Київ" у період з 07 до 17 лютого 2015 року. 01 грудня 2014 року позивачі оплатили повну вартість туру у розмірі 86 047 грн. 16 січня 2015 року на офіційному інтернет-порталі туроператора з'явилась інформація про те, що всі тури, починаючи з 17 січня 2015 року, анулюються і відправка туристів на відпочинок зупиняється. 04 березня 2015 року на адресу виконавця за договором, ФОП ОСОБА_6, позивачами було надіслано заяву про повернення коштів, на що 18 березня 2014 року отримано відповідь, згідно з якою після офіційної заяви про призупинення відправлення туристів туроператором „Ньюз Тревел" нею на адресу згаданого туроператора скеровано лист про повернення коштів, оплачених згідно з рахунком-фактурою за вказаний тур, однак відповіді на такий не отримано. Вважають, що оскільки відповідачі взятих на себе зобов'язань за договором на туристичне обслуговування не виконали, то з них на користь позивачів підлягають стягненню (згідно кінцевих позовних вимог) солідарно вартість туру у розмірі 86 047 грн., пеня у розмірі 18 198 грн., 3 % річних у розмірі 1 994 грн., 86 047 грн. згідно п.6.2 договору на туристичне обслуговування від 01.12.2014 року, інфляційні втрати у розмірі 33 988 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-4, 137-138).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ „Ньюз Тревел" на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вартість туру, сплачену відповідно до договору від 01 грудня 2014 року, у розмірі 86 047 грн., пеню у розмірі 18 198 грн., 3 % річних у розмірі 1 994 грн., інфляційні втрати у розмірі 33 988 грн. та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 143 227 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 172-175).

Дане рішення оскаржили позивачі.

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вважають, що відповідач ОСОБА_6 не довела суду факт того, що нею не були отримані кошти від іншого відповідача - ТзОВ „Ньюз Тревел".

Вважають, що ФОП ОСОБА_6 повинна нести солідарну відповідальність з ТзОВ „Ньюз Тревел", оскільки укладеними між ними договорами не розмежовані обов'язки туроператора та турагента (а.с. 180-184).

Всі судові повістки, які надсилалися судами, як першої, так і апеляційної інстанції, ТзОВ „Ньюз Тревел" за зареєстрованою адресою місцезнаходження згаданого відповідача, поверталися без вручення ТзОВ „Ньюз Тревел" - з довідками пошти про те, що згаданий адресат вибув.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та представника позивача ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку, що передбачений частиною 3 ст. 303 ЦПК України, та в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмову у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_6 суд мотивував тим, що відправлення туристів (позивачів) призупинило ТзОВ „Ньюз Тревел", що жодним чином не залежало від дій та волі турагента - ФОП ОСОБА_6, а відтак всі сплачені позивачами кошти (відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року) підлягають до стягнення лише з ТзОВ „Ньюз Тревел".

Однак, з вище наведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що 01 грудня 2014 року між позивачем ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 (як турагентом), яка на підставі Агентського договору від 18.03.2014 року (а.с. 33-48) діяла від імені та за дорученням ТзОВ «Ньюз Тревел» (як туроператора), було укладено Договір про надання туристичних послуг, умовами якого передбачено, що відповідачі зобов'язуються надати позивачам комплекс туристичних послуг у подорожі по маршруту Київ - Мале (Мальдіви) - Київ у період з 07 по 17 лютого 2015 року за умови оплати послуг за організацію туристичної подорожі у сумі 86 047 грн. (а.с. 5, 51, 52).

На виконання умов вище згаданого Договору про надання туристичних послуг позивач ОСОБА_4 сплатив ФОП ОСОБА_6 86 047 грн., що стверджується квитанцією ФОП ОСОБА_6 від 01.12.2014 року (а.с. 50).

В подальшому ФОП ОСОБА_6 78 792 грн. 57 коп. (з 86 047 грн. отриманих від ОСОБА_4.) перерахувала туроператору ТзОВ «Ньюз Тревел» за рахунком-фактурою № SF-281415 від 01.12.2014 року (а.с. 55, 56, 60), а решту суми (а саме - 7 254 грн. 43 коп.) залишила собі за надані позивачам посередницькі послуги відповідно до вище згаданого Агентського договору від 18.03.2014 року (а.с. 33-48).

Вище наведені обставини відповідачкою ОСОБА_6 визнаються, а відтак доказуванню не підлягають (ч.1 ст. 61 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із ч. 10 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Так, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Також ч. 1ст. 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із ч. 13 ст. 20 Закону України «Про туризм» права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин 1,2 ст. 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

З аналізу вищенаведених вимог закону вбачається, що майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичних послуг, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Як зазначено вище, умови договору порушив саме туроператор «Ньюз Тревел», який має нести майнову відповідальність перед позивачкою, як споживачем послуг, у сумі 78 792 грн. 57 коп., які згаданим відповідачем були отримані від турагента - ФОП ОСОБА_6

Співвідповідач за агентським договором, ФОП ОСОБА_6, як посередник у наданні таких послуг, має нести майнову відповідальність у сумі 7 254 грн. 43 коп., які ФОП ОСОБА_6 залишила собі за надані позивачам посередницькі послуги.

Матеріалами справи стверджується та визнається сторонами спору, що Договір на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року було укладено саме з позивачем ОСОБА_4 (а.с. 5), який і сплатив сплатив ФОП ОСОБА_6 86 047 грн. (а.с. 50).

Відтак, сплачені відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року кошти підлягають до стягнення з відповідачів саме на користь позивача ОСОБА_4

16.01.2015 року на сайті ТзОВ «Ньюз Тревел» було розміщено інформацію про те, що згаданий відповідач з 17.01.2015 року призупиняє відправку туристів на відпочинок (а.с. 58-59): ця обставина відповідачкою ОСОБА_6 також визнається.

Відтак, в силу вище наведених положень ЦК України, Закону України „Про туризм" та Закону України «Про захист прав споживачів», у позивачів виникло право вимоги до відповідачів про повернення їм коштів, які були сплачені ними відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року, а також про відшкодування збитків, які були спричинені їм невиконанням зі сторони відповідачів взятих на себе договірних зобов'язань.

Незважаючи на письмову вимогу позивачів про повернення їм коштів, які були сплачені ними відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року (а.с. 14), ці кошти відповідачами повернутими не були.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачеві), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В ході апеляційного провадження у справі позивачами (апелянтами) були подані до суду розрахунки сум боргу кожного з відповідачів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повернення боргу (коштів, які були сплачені позивачами відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року), а також трьох процентів річних від простроченої суми (а.с. 225, 226), які (згадані розрахунки) відповідачкою ОСОБА_6 спростованими не були (будь-яких розрахунків чи заперечень щодо згаданих сум відповідачами до суду подано не було).

На переконання колегії суддів вимоги позивачів про стягнення з відповідачів додатково розміру вартості туру на підставі п.6.2 Договору на туристичне обслуговування від 01.12.2014 року є безпідставними, оскільки згаданим положенням договору передбачено максимальний розмір майнової відповідальності у сумі подвійної вартості туристичного продукту, що не є штрафною санкцією та не застосовується у кожному випадку.

Як вбачається зі змісту роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» (зі змінами), спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Взаємовідносини сторін спору регламентуються укладеним між ними Договором на туристичне обслуговування від 01.12.2014 року (а.с. 5), а відтак є договірними відносинами.

В той же час, вище згаданий Договір (зокрема - його розділ 3 «Відповідальність сторін») не містить положень про відшкодування моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України регламентує загальні норми, які передбачають відшкодування моральної шкоди, і за наявності спеціальних норм, які регламентують взаємовідносини сторін спору, сама по собі не може бути правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно із п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів" (в редакції згідно із Законом України „Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції"), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

А відповідно до положень самого вище згаданого Закону України „Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" завданою шкодою є завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Інших підстав для відшкодування моральної шкоди у правовідносинах щодо захисту прав споживачів не передбачено.

З урахуванням вище наведеного, Закон України „Про захист прав споживачів" не може бути правовою підставою для стягнення моральної шкоди за наведених у позові обставин.

Закон України «Про туризм» містить лише відсилочну норму, а саме: його статтею 33 встановлено, що заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом, однак позивачами не зазначено такого закону, який би безпосередньо передбачав право на відшкодування моральної шкоди за наведених у позові обставин, а відтак згаданий Закон також не може бути правовою підставою для стягнення такої шкоди.

За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 314 ч. 2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (код ЄДРПОУ 33782884, юридична адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда буд. 6а, корпус 2) на користь ОСОБА_4 78 792 грн. 57 коп. сплачених відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року, 26 710 грн. 68 коп. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 1 826 грн. 26 коп., а всього 107 329 грн. 51 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 7 254 грн. 43 коп. сплачених відповідно до Договору на туристичне обслуговування від 01 грудня 2014 року, 2 459 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 168 грн. 14 коп., а всього 9 881 грн. 81 коп.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: