Ухвала суду № 57217883, 13.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 331/7671/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.

Номер провадження 22-ц/778/1803/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

Суддів Спас О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2016 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 червня 2007 року, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, складає між ним та банком договір.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, не надавав коштів на погашення кредиту та станом на 30 червня 2015 року має заборгованість у сумі 25436,73 грн., яка складається з: 6141,10 грн. - заборгованості за кредитом; 13340,67 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4267,50 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. фіксована частина штрафу; - 1187,46 грн. процентна складова штрафу.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 25436,73 грн. та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та допустив заборгованість за кредитним договором, а тому сума заборгованості підлягає стягненню. Крім того, суд безпідставно застосував строк позовної давності та не врахував,що відповідач заяву про застосування строку позовної давності не подавав. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2007 року ОСОБА_4 уклав кредитний договір № б/н, підписавши заяву, яка разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, є договором про надання банківських послуг (а.с.8-9).

Відповідно умов даного договору, банк видав ОСОБА_4 платіжну кредитну картку з встановленням на ній кредитного ліміту у розмірі 7000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 9-15).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» за спливом строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж по картці здійснено 23.07.2009 року, а строк дії картки закінчився у червні 2011 року. Нова картка з новим строком дії відповідачу не видавалась. До суду з позовом банк звернувся 16.10.2015 року та не посилався на поважність причин пропуску позовної давності, заяву про поновлення строку не подавав. Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.70).

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно заяви позичальника, ОСОБА_4 погодився, що його заява разом з памяткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Порядок погашення кредиту визначений зазначеними Умовами та правилами як і визначена відповідальність за невиконання умов договору, шляхом сплати пені та штрафу, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст. 253,256,267 ЦК України та правомірно відмовлено у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вирішуючи спір суд правомірно прийняв до уваги, що кредит є картковий, а відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Судом встановлено, що останній платіж по картці здійснено 23.07.2009 року, а дія картки закінчилася у червні 2011 року. Доказів видачі відповідачу нової картки з новим строком дії позивачем не надано. Закінчення строку дії картки у червні 2011 року не заперечується представником апелянта.

Позивач звернувся до суду з позовом 16 жовтня 2015 року та не обґрунтував свою позицію щодо дотримання ним строку позовної давності, не зазначив обставин, які заважали йому звернутися до суду з відповідним позовом після 30 червня 2011 року - закінчення строку дії кредитної картки або з моменту настання строку погашення чергового платежу, який не сплатив відповідач.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Відповідно ч.2 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно засновані норми законодавства та правова позиція Верховного Суду України, що викладена в постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним та відповідає обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, відносно того, що відповідач не подавав заяву про застосування строку позовної давності є безпідставними, оскільки в матеріалах справи на а.с. 70 наявна заява представника ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, про застосування строку позовної давності. Зазначена заява подана в суді першої інстанції до ухвалення рішення у справі.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними, правового підґрунтя під собою не мають та не спростовують висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: