Ухвала суду № 57215120, 05.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/3940/13-к

Провадження №11/772/6/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Дедик В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: Нешик Р.І., Олексієнко Ю.Г.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

засудженого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

потерпілої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_4 та апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 07.09.2010 р. Хмільницьким міськрайонним судом за ч. 1 ст.189, ч. 2 ст.186 КК Українидо 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

визнано винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КК Українидо призначеного покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.09.2010 року та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8908 грн. 32 коп. матеріальної шкоди та 200000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 450 грн. 24 коп. за проведення компютерно-технічної експертизи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишено попередню тримання під вартою.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, будучи раніше судимим 07.09.2010р. Хмільницьким міськрайонним судом за ч. 1 ст.189, ч. 2 ст.186 КК Українидо 4 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час перебігу іспитового строку вчинив особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

3 грудня 2010 року приблизно о 23 годині на березі річки Південний Буг, неподалік від приміщення "Товариства мисливців та рибалок КП "Мисливець" в м. Хмільнику, що розташоване по вул. Тургенєва, 66, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 прохання ОСОБА_6 взяти в його батьків гроші і передати їх йому, виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя. Коли останній у свою чергу намагався вдарити його, ОСОБА_3 з метою реалізації свого умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, розуміючи і передбачаючи настання незворотних для ОСОБА_6 наслідків у вигляді його смерті, витягнувши з-за пояса штанів, заздалегідь взяту для цієї мети сокиру, наніс обухом даної сокири два удари в життєво-важливий орган - праву височну частину голови ОСОБА_6, спричинивши останньому несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння та основи черепа, субарахноїдального крововиливу, крововиливу в тканини головного мозку від яких, згідно з висновком СМЕ № 39/1 від 22 квітня 2011 року настала смерть.

Переконавшись у тому, що ОСОБА_6 не подає ознак життя, ОСОБА_3, діючи з метою приховання слідів та знаряддя вчинення злочину, скинув тіло потерпілого в річку Південний Буг, а сокиру та мобільний телефон ОСОБА_6 вкинув в криницю по вул. Тургенєва біля будинку № 81 в м. Хмільнику.

Прокурор в своїй апеляції просить вирок скасувати, у звязку із мякістю призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить в апеляції скасувати вирок, через однобічність і неповноту дізнання, досудового та судового слідства, та закрити справу, у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, оскільки суд мотивує доведеність вини ОСОБА_3 лише зі слів обвинуваченого. Крім того, суд не врахував, що визнання вини на досудовому слідстві не підтверджується сукупністю інших доказів у справі, а не сприймання судом показань підсудного під час судового слідства про відсутність вини є порушенням права обвинуваченого на захист, як і визнавальні покази ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві без присутності його захисника, що ставить під сумнів доведеність і визнання вини обвинуваченого.

В апеляційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок та закрити справу щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не встановлено місце, час та подію скоєного злочину, спосіб заподіяння смерті, знаряддя скоєного злочину, вирок ґрунтується на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на здогадках та припущеннях. Крім того на нього був здійснений тиск з боку працівників обласного управління міліції, внаслідок якого він дав визнавальні покази, але суд під час судового слідства не перевірив зміну його показів у суді та не дав їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу щодо мякості призначеного покарання і заперечує проти задоволення апеляційної скарги засудженого та його захисника, оскільки доводи, наведені ними не знайшли підтвердження в ході розгляду в суді першої інстанції та апеляційному суді, засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу частково, оскільки визнав вину та просить пом'якшити йому покарання і зарахувати попереднє ув'язнення, відповідно до змін ст. 72 КК України, захисника ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, незважаючи на визнання вини ОСОБА_3, оскільки вважає, що вина ОСОБА_3 не доведена, провівши часткове судове слідство в ході якого були досліджені матеріали кримінальної справи та заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та матеріалами за закритими кримінальними справами за заявами ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, засудженого та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Зокрема, апеляційна скарга прокурора щодо мякості не підлягає задоволенню, оскільки в ході попередніх судових рішень, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31.10.2013р. не була задоволена апеляційна скарга прокурора щодо мякості призначеного покарання ОСОБА_3 у вигляді 12 років, а тому судом прийнято рішення щодо покарання ОСОБА_3 у відповідності до вимог норм КПК України, згідно яким не можна призначати більш суворепокарання, якщо у задоволенні таких апеляційних вимог було відмовлено.

В ході завершення часткового судового слідства ОСОБА_3 змінив свою позицію щодо обвинувачення за яким його засуджено і визнав свою вину, пояснивши, що причиною вбивства став конфлікт з ОСОБА_6, який йому погрожував і ображав, вони почали штовхатись, але ОСОБА_6 продовжував його ображати, і це його дуже образило і він сокирою, яка була при ньому, наніс удари в область голови, почалась кровотеча, потерпілий почав хропіти і він скинув його тіло в річку, бо злякався, а пізніше викинув сокиру і телефон потерпілого, який лежав на землі, в криницю, де вони пізніше були віднайдені.

Зважаючи на дані покази, просив врахувати їх як щире каяття та пом'якшити йому покарання.

Проте, незважаючи на визнання вини ОСОБА_3, його вина доводиться зібраними доказами, яким суд дав оцінку при постановленні вироку, а також в ході апеляційного розгляду, де булиперевірені в повному обсязі доводи апеляційних і касаційних скарг засудженого ОСОБА_3

Наведені ОСОБА_3 мотиви скоєння ним злочину не спростовані, а знайшли своє підтвердження, оскільки дійсно ОСОБА_3 на час вбивства товаришував з сестрою ОСОБА_6, був знайомий з батьками ОСОБА_6, на прохання потерпілого звертався до батьків за грошима, які передавав потерпілому, також підтримував стосунки з ОСОБА_6, а тому їхня зустріч з ОСОБА_6 в день вбивства не виключається, як і конфлікт, який виник між ними, в ході якого ОСОБА_3 наніс ударисокирою в життєво-важливий орган голову, від яких наступила смерть потерпілого.

Умисел на заподіяння саме смерті потерпілого підтверджується тим, що удари сокирою наносилися саме в голову, після нанесених ударів не вчинив жодних дій по відверненню негативних наслідків для потерпілого - не викликав швидку допомогу, не залишив тіло на місці, а скинув його у воду та прийняв міри до приховання речових доказів.

Крім того, підтримував розмови про розшукування ОСОБА_6 невідомими з приводу боргів, що підтвердив свідок ОСОБА_8

Щодо часу скоєння вбивства, то ОСОБА_3 не заперечив, що це могло бути приблизно о 23 годині 03.12.10р.

На підтвердження цього свідчать зафіксовані мобільним оператором «Астеліт» телефонні з'єднання з потерпілим ОСОБА_6 за номером 093541-11-95.

Згідно вказаного переліку, після 23 години 03.12.10р. та в послідуючому із мобільного телефону ОСОБА_6 не було жодного дзвінка чи SMS, а лише фіксувались вхідні сигнали відповіді.

Посилання засудженого та захисника ОСОБА_4 на те, що зафіксовані з'єднання різних абонентів з номером мобільного телефону ОСОБА_6 після того, як відповідно до матеріалів кримінальної справи, мобільний телефон засудженим був викинутий у криницю та не працював, не свідчать про те, що потерпілий був живим, оскільки згідно Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг від 11.04.2012р. сеанс зв'язку - процес надання та отримання послуги з моменту встановлення з'єднання до його завершення.

Обсяг голосової послуги визначається - з моменту фіксації технічними засобами телекомунікацій сигналу відповіді сторони, яка викликається, до моменту фіксації сигналу відбою з'єднання однієї із сторін відповідно до даних автоматизованих систем розрахунків за послуги, послуги з передачі даних.

До кінцевого обладнання споживача, сигнал відповіді якого прирівнюється до відповіді сторони, яка викликаєтьсяналежать - модем чи факсимільний апарат, що працює в режимі автоматичного прийняття інформації, кінцеве обладнання з автовідповідачем, кінцеве обладнання автоматичним визначником номера; будь-яке інше кінцеве обладнання, що забезпечує можливість обміну інформацією без фізичного втручання споживача, який викликається, голосова поштова скринька тощо.

Захисник також зазначав, що з'єднання фіксувалося на іншому напрямку базової станції, що суперечить даним про перебування ОСОБА_6 на місці злочину, так як напрямок ОСОБА_6 знаходився в іншому азимуті.

Проте, судова колегія бере до уваги, що остання фіксація телефонного зв'язку на яку посилаються захисник мала місце о 22 год., а злочин скоєно біля 23 год., що не виключає зміну місця перебування ОСОБА_6, а крім того, за технічними даними, в разі перегрузу базової станції в межах дії якої знаходиться абонент, сигнал фіксує інша, наближена базова станція, що не виключається і в даному випадку.

Крім того, за висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 219) після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 смерть наступила миттєво.

Засуджений ОСОБА_3 також зазначав в апеляційній скарзі про відсутність слідів на місці злочину, зокрема слідів крові, але судова колегія бере до уваги ту обставину, що про місце скоєння злочину не було відомо, а тому і не опитувались мешканці з цього приводу.

ОСОБА_3 вказував, що до скоєння злочину могли бути причетні інші особи, зокрема і ОСОБА_8, який останнім спілкувався з ОСОБА_6, а потім виїхав до Росії.

Допитаний ОСОБА_8 в апеляційному суді пояснив, що він перебував в Росії на заробітках і це не пов'язано з його переховуванням.

В день зникнення ОСОБА_6 він розмовляв з ним телефоном і на його прохання дзвонив до ОСОБА_3, який мав взяти гроші у матері потерпілого і не відповідав на дзвінки потерпілого.

Після того як відключився телефон ОСОБА_6, останній більше на зв'язок не виходив.

Також допитувався в якості свідка ОСОБА_9, який в ході слідства давав пояснення, що нібито в 20 числах грудня 2010р. підвозив ОСОБА_6 з іншим хлопцем, свідок в апеляційному суді пояснив, що пояснення давались після віднайдення трупа ОСОБА_6, тобто в березні, а не 13.02.11р., як про це зазначено на а.с. 39 (т. 1), не може пояснити чому зазначено про 20 числа грудня, оскільки він не пам'ятає коли возив ОСОБА_6, його запросили для допиту так як у покійного знайшли його візитку.

Таким чином не зібрано жодних доказів, які б свідчили про вбивство ОСОБА_6 іншими особами, в інший час.

Засуджений ОСОБА_3 вказував, що його заставили на слідстві визнати себе винним і він міг себе обмовити навіть при допиті з участю захисника.

Проте за фактом вчинення тиску на ОСОБА_3 проводились перевірки за результатами якихвиносились постанови про закриття кримінального провадження, копії яких досліджені в суді.

Апеляційний суд не обмежився винесеними постановами, оскільки ОСОБА_3 стверджував, що свідченням самообмови є те, що він говорив про наявність снігу та людяного покриву в день скоєння злочину, а це не відповідає дійсності, оскільки згідно наданої довідки про погоду не було снігу, а лід ще не утворився (т. 6 а.с. 20).

Дана обставина була перевірена і спростована, зокрема показами потерпілої ОСОБА_5, яка пояснила, що 03.12.10р., коли зник її син, був мокрий сніг, який випав раніше, а ввечері 03.12.10р. температура понизилась і був гололід, біля берега річки вода не була замерзлою, їй це відомо, оскільки вона там гуляла з собакою.

Також покази потерпілої підтверджуються довідкою метеостанції Хмільника за 03.12.10р. середньодобова температура повітря була 3.2, опади у вигляді слабкого мокрого снігу.

Атмосферні явища протягом доби: ожеледь, ожеледиця на дорогах, мряка, мокрий сніг, також за кілька днів до вбивства випав сніг і був мороз, із-за чого річка могла покритися льодом.

Все це спростовує посилання ОСОБА_3 на довідку про погоду через інтернет-ресурс.

Засуджений ОСОБА_3 вказував в апеляційній скарзі, що він не вбивав потерпілого сокирою, це придумали представники міліції, які заставили його так сказати, а на підтвердження версії самі вкинули в колодязь телефон потерпілого і сокиру, а потім їх віднайшли за показами ОСОБА_3, ці покази є неправдивими, оскільки отримані під примусом, також зазначив, що він був фізично сильнішим за потерпілого, а тому не потрібно було застосовувати сокиру, а ще не перевірено час перебування сокири в криниці та наявність біологічних залишків на сокирі.

Такі твердження ОСОБА_3 спростовуються показами потерпілої ОСОБА_5, яка пояснила, що її син був значно фізично розвинутішим і вищим за засудженого, а тому ОСОБА_3 не зміг би без сокири позбавити життя потерпілого.

Крім того такі пояснення ОСОБА_3 спростовують висновки експерта від 20.04.11р., який оглядав рану з голови трупа ОСОБА_6 і при проведенні кольорової хімічної реакції на залізо по краях та на стінках пошкодження виявлено наявність заліза, також експерт не виключив можливість утворення пошкодження від дії одного з ребер обуха сокири, яка була представлена на експертизу (а.с. 225-228 т. 1).

Версія про підкинення сокири в криницю працівниками міліції спростовується протоколом огляду від 16.03.11р. сокири та телефону, які були вилучені 15.03.11р., тобто через декілька днів після виявлення трупа ОСОБА_6, оскільки до цього не було відомо про те, що ОСОБА_6 був вбитим.

Огляд сокири засвідчує, що з усіх боків на поверхні сокири та сокирища наявні нашарування іржі, ґрунту та плісняви, що свідчить про тривале перебування в колодязі.

При цьому будь-які сліди нашарувань не збереглися.

Це ж вбачається із протоколу огляду телефона, який був піднятий разом з мулом, даний телефон брудний, в місцях де є залізні контакти проржавілий, батарея окислилась, і підтверджується детальним знімком № 6 на а.с. 139 т. 1, що є свідченнями тривалого перебування в колодязі.

Також не знайшли підтвердження пояснення ОСОБА_3 про те, що вирок в суді першої інстанції постановлений судом під впливом сестри покійного, яка працює в даному суді помічником.

Дана обставина спростована потерпілою, яка пояснила, що її донька ніколи не була трудовлаштована в Хмільницькому міськрайсуді на жодній із посад, а лише була там на виробничій практиці на протязі нетривалого часу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні вбивства ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку, а зібрані докази є належними та допустимими, також в апеляційному суді спростовані твердження засудженого ОСОБА_3 і захисника щодо наявності доказів, які виключають винність ОСОБА_3 у скоєному вбивстві.

Зважаючи на заяву ОСОБА_3 про визнання вини апеляційний суд не бере до уваги явку з повинною, оскільки ОСОБА_3 від неї відмовився в ході розгляду справи судом першої інстанції і в апеляційному суді також стверджував, що вона написана під примусом, що не свідчить про добровільність повідомлення ним про скоєний злочин та каяття засудженого.

Також дана заява про визнання вини ОСОБА_3, на думку колегії суддів, написана після проведення часткового судового слідства в ході якого були спростовані наведені пояснення про непричетність до вбивства, з метою помякшення покарання, та виявились відсутні підстави для скасування вироку через істотні порушення норм КПК України.

Інших підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_3 також не встановлено.

Засудженим ОСОБА_3 також заявлено клопотання про перерахування йому строку попереднього ув'язнення з 15.03.11р., коли його було затримано за даною кримінальною справою по 20.02.15р., коли Апеляційним судом Вінницької області вирок залишено без змін, і 28.04.15р. його етапували до ВК-123 м. Літин, Вінницької області, а 03.08.15р. етапували до Київського СІЗО для розгляду справи ВСС України з цивільних і кримінальних справ і 23.09.15р. зазначеним судом було скасовано ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20.02.15р.

Ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, судова колегія вважає, що дане клопотання підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, ОСОБА_3 дійсно після затримання 15.03.11р. перебував під вартою до 20.02.15р. після чого вирок суду набрав законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області, тобто закінчилось його попереднє увязнення.

Також після скасування зазначеної ухвали ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, була винесена постанова про етапування ОСОБА_3 з Літинської ВК-123, де він відбував покарання, і був доставлений до Вінницького слідчого ізолятора 03.11.2015р. для перегляду апеляційних скарг засудженого ОСОБА_3

З цієї дати до винесення даної ухвали також необхідно зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення.

Разом з тим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення час, коли засудженого ОСОБА_3 етапували після набрання вироком законної сили для перегляду касаційної скарги та час коли ОСОБА_3 етапували після скасування ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 20.02.15р. до Літинської ВК-123.

На підставі викладеного та керуючись ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960р.)

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, апеляції з доповненнями засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

В порядку ст. 72 КК України клопотання засудженого ОСОБА_3 задовільнити частково і зарахувати ОСОБА_3 в строк попереднє увязнення із розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі з 15.03.2011р. по 20.02.2015р., з 03.11.2015р. по 05.04.2016р.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Судді:

В.П. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Олексієнко

З оригіналом вірно: