Рішення № 57209788, 18.04.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7613/15-ц

(2/199/342/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Лавріщевій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції та Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання (догляду), -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду).

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання від 07.07.2006 року, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий №8-1408, відповідно до якого позивачка передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а набувач зобовязався забезпечити її утриманням та доглядом довічно, щомісячне утримання сторонами було оцінено в 300 гривень.

Позивачка зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 належного догляду за нею не здійснює, за комунальні послуги не сплачує, належним чином не виконує свої зобовязання за договором довічного утримання від 07.07.2006 року, тому просила суд розірвати зазначений договір довічного утримання.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково зазначила, що вона не укладала з відповідачем жодного договору, оскільки усі домовленості стосовно її догляду та утримання були з його матір'ю ОСОБА_4, яка і привозила їй продукти харчування, речі, купувала ліки, прибирала. Однак позивачка вважає, що догляд за нею здійснювався неналежним чином, оскільки продукти харчування були придбані неналежної якості та купувалися у магазинах з ціновою знижкою, також ОСОБА_4 не звертала увагу на потреби позивачки: які саме продукти харчування, ліки та одяг насамперед були їй необхідні, не цікавилася станом здоров'я та брала гроші за надані послуги з догляду та підтримання гігієни.

Також позивачка пояснила, що відповідач лише декілька разів навідував її та привозив продукти харчування, а також визнала, що неодноразово він на власному автомобілі відвозив її до лікарні та за іншими потребами (на кладовище). На теперішній час вона не бажає отримувати будь-яку допомогу від відповідача та його матері ОСОБА_4, оскільки з липня 2015 року догляд за нею здійснюють квартирант ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_6, які уважно ставляться до її стану здоров'я, харчування та повноцінного догляду.

Представник позивачки ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, додатково зазначивши, що через неналежне виконання обов'язків за спірним договором, позивачка змушена здавати в найм житлову кімнату та пустити до себе на проживання ОСОБА_5, який останні шість років проживає разом з нею в квартирі та фактично постійно здійснює догляд.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та пояснив, що позивачка була близькою подругою його бабусі та після того, як залишилася самотньою, звернулася до нього та його матері ОСОБА_4 з приводу догляду за нею та укладання відповідного договору. Вказаний договір 07.07.2006 року був укладений між ним та позивачкою, однак за спільною домовленістю та за згодою ОСОБА_8, догляд за нею безпосередньо постійно протягом більше 10-ти років здійснювала його мати ОСОБА_4, якій він особисто давав гроші для придбання усіх необхідних ліків, їжі, предметів домашнього вжитку тощо. Мати відповідача кожного місяця закуповувала всі необхідні продукти харчування, прибирала у позивачки у квартирі, за надані відповідачем кошти сплачувала комунальні послуги за квартиру, відвідувала позивачку в лікарні, готувала та відвозила їй їжу, придбавала ліки, що підтверджується відповідними чеками.

Представник відповідача ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала, зазначивши, що з моменту укладання між сторонами договору довічного утримання від 07.07.2006 року, ОСОБА_2 належним чином виконував взяті на себе зобовязання в частині забезпечення позивачки усім необхідним (продуктами харчування, ліками, одягом тощо) в розмірі 300 грн. щомісяця та збереження за нею житла. Квартирант ОСОБА_5 винаймав житло у вигляді однієї житлової кімнати та проживав з позивачкою через її особисте бажання, оскільки вона була знайома з ним раніше та їй було зручно, коли в квартирі проживала б вона не одна. Ключів від квартири позивачка відповідачу не надала, тому він не міг приходити до неї самостійно у будь-який зручний час.

Незважаючи на те, що через зайнятість по роботі відповідач не міг часто відвідувати позивачку, догляд за нею постійно здійснювала його мати ОСОБА_4, яка, будучи жінкою та близькою людиною для позивачки, купувала їй усі необхідні речі, їжу, ліки, прибирала в квартирі, здійснювала догляд.

ОСОБА_8 ніколи не пред'являла жодних претензій до відповідача та його матері з приводу неналежного догляду з їх боку, багато років отримувала придбані ними продукти харчування, ліки та речі, користувалася наданими їй послугами та неодноразовим доглядом в лікарні.

З липня 2015 року в квартирі позивачки стала проживати сестра квартиранта ОСОБА_5 - ОСОБА_6, яка, як відомо, доглядає за позивачкою, та ОСОБА_8 відмовляється впускати відповідача та його матір ОСОБА_4 до квартири, не відчиняє двері та не бажає отримувати від них будь-яку допомогу.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, просив розглянути справу у його відсутність, про що надав письмову заяву.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 07.07.2006 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий №8-1408, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_2, а відповідач зобовязався забезпечити утримання та догляд позивачки довічно.

Згідно з п.8 вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечувати її харчуванням, приписаними лікарями ліками, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберігати у безоплатному довічному користуванні зазначену квартиру. Відповідно до п.10 договору, щомісячне матеріальне утримання сторонами було встановлено у розмірі 300 гривень.

Згідно зі ст. 57, 60-61 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За своєю природою договір довічного утримання є одностороннім оскільки за цим до говором з передачею житла основна функція відчужувача є виконаною, і з цього моменту в нього виникає право вимагати від набувача надання матеріального забезпечення, а набувач несе обовязок надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення; реальним тому, що договір вважається укладеним з моменту передачі речі за умови досягнення згоди сторін за всіма суттєвими умовами та набуває чинності з моменту його державної реєстрації і в цей же момент до набувача переходить право власності на будинок (інше майно); оплатним оскільки обовязок для набувача полягає в необхідності здійснювати майнове утримання замість отриманого житла, а для відчужувача - в тому, що після передачі у власність речі, він може вимагати від набувача вчинення певних дій - надання матеріального забезпечення або надання усіх видів догляду.

В ході судового розгляду ОСОБА_8 визнала, що мати відповідача ОСОБА_4 постійно щомісяця привозила їй у необхідній кількості продукти харчування та речі, відвідувала в лікарні та купувала ліки, готувала та привозила туди їжу, прибирала в квартирі, однак особисто відповідач лише декілька разів навідував її, на особистому автомобілі відвозив до лікарні та за власними потребами (на кладовище). На теперішній час вона не бажає отримувати будь-яку допомогу від відповідача та його матері ОСОБА_4, оскільки з липня 2015 року догляд за нею здійснюють квартирант ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_6, які більш уважно ставляться до її стану здоров'я, харчування та повноцінного догляду, у зв'язку з чим вона краще почувається, у неї нормалізувався тиск та цукор у крові.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що він є мешканцем м.Павлограда та через працевлаштування у м.Дніпропетровську потребував житла, у зв'язку з чим близько п'яти років винаймає житлову кімнату у позивачки ОСОБА_1, за що сплачує їй щомісячно 600 гривень. У липні 2015 року він запросив свою сестру ОСОБА_6 надати допомогу по догляду за ОСОБА_8, яка себе погано почувала та потребувала за станом здоров'я сторонньої допомоги, тому з цього часу вони почали за нею доглядати.

Свідок ОСОБА_6, яка є сестрою ОСОБА_5, суду пояснила, що у липні 2015 році їй зателефонував брат, попросив приїхати до м.Дніпропетровська та надати допомогу власниці квартири, де він винаймає житлову кімнату, оскільки в неї розпухла нога, вона не могла сама рухатися, підніматися з ліжка, погано себе почувала та скаржилася на біль. З цього часу вони з братом проживають у квартирі та доглядають за ОСОБА_8, якій нещодавно проведено операцію по видаленню катаракти ока, у зв'язку з належним доглядом та харчуванням у неї зменшився вміст цукру в крові, нормалізувався тиск.

Свідок ОСОБА_10, яка є дільничним лікарем-терапевтом, суду пояснила, що за час проживання та догляду за позивачкою ОСОБА_6, вона стала себе краще почувати, нормалізувався вміст цукру в крові, у неї з'явився глюкометр та манометр для вимірювання тиску. Раніше вона не бачила людей, які б здійснювали за ОСОБА_8 догляд.

З показань свідка ОСОБА_4, яка є матір'ю відповідача, вбачається, що за домовленістю між нею та ОСОБА_8, договір довічного утримання мав бути укладений саме з нею, але за сімейними обставинами він був укладений з її сином ОСОБА_2, проти чого позивачка ОСОБА_8 не заперечувала, оскільки відносилася до нього, як до свого рідного онука. Вона протягом усього часу з моменту укладання договору привозила позивачці усі необхідні продукти харчування, купувала ліки та допомагала по господарству, відвідувала та доглядала в лікарні, готувала та привозила їй туди їжу, гроші на що давав виключно відповідач ОСОБА_2. Комунальні послуги за квартиру вона також сплачувала за гроші, які їй надавав син.

Ключів від квартири вона та син ніколи не мали, тому з липня 2015 року вони не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_8 та виконувати умови договору, де проживають її квартирант ОСОБА_5 з сестрою ОСОБА_6, оскільки останні не впускають їх до квартири.

Також свідок зазначила, що позивачка ніколи не висловлювала будь-яких претензій з приводу неналежного з її боку чи з боку сина догляду за нею, якості придбаних продуктів чи ліків, та не вимагала особистого догляду з боку саме ОСОБА_2.

До нотаріально посвідчених письмових пояснень свідка ОСОБА_11 суд відноситься критично, оскільки допит свідка за цією формою не передбачений нормами ЦПК України.

Згідно зі ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Надаючи оцінку усім зібраним по справі доказам, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти невиконання чи неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору довічного утримання, укладеного між сторонами 07.07.2006 року, які б давали підстави для його розірвання відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.755 ЦК України.

Так, невиконання або неналежне виконання обовязків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі предявити позов про відшкодування збитків до суду, розмір яких визначається у відповідності до грошової оцінки, вказаної у договорі. Також за загальними правилами існує можливість звернення до суду з позовом не про розірвання договору довічного утримання, а про обовязок набувача виконати обовязки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі.

Оскільки в ході судового розгляду позивачкою не було доведено факту неналежного виконання або невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обовязків за договором довічного утримання від 07.07.2006 року, зокрема суду не було надано доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_2 будь-яких вимог позивачки згідно із умовами оспорюваного договору, на протязі десяти років позивачка не зверталась до нього з вимогами про зобов'язання виконувати умови договору повністю або в частині, чи про відшкодування їй збитків через невиконання умов договору, а навпаки, отримувала усі види матеріального забезпечення та допомоги від його матері ОСОБА_4 за кошти відповідача ОСОБА_2, тому суд вважає ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду), - відмовити.

Пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не спростовують висновків суду та не доводять обставини, на які посилається позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 77, 88, 169, 209, 212-215, 218, 234, 256 ЦПК України, ст.ст. 744, 755, 756 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, треті особи Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції та Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання (догляду), - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: