Вирок № 57209764, 30.03.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9791/15-к

(1-кп/199/54/16)

ВИРОК

іменем України

2016 року березня місяця 30 дня м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - Дяченко І.В.,

секретар судового засідання - Войнової В.К.

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12015040630002603 від 18.11.2015, відносно:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Дніпропетровську, громадянина України, українця, не одруженого, із повною середньою освітою, офіційно не працюючого, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних не маючого, проживаючого і зареєстрованого у АДРЕСА_1 раніше судимого:

-23.02.1983 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 215-3 ч.1, 140 ч.2, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

-19.12.1985 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 215-3 ч.2, 140 ч.2, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

-23.05.1989 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 140 КК України до покарання у виді виправних робіт строком 2 роки;

-19.10.1989 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 206 ч.1, 188-1 ч.2, 42, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з приєднанням невідбутого строку покарання за вироком від 23.05.1989 року загальний строк до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

-05.01.1994 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 140 ч.2, 215-3 ч.2, 145 ч.1, 17, 140 ч.2, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки із конфіскацією майна;

-27.08.1996 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 215-3 ч.2, 42 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з приєднанням невідбутого покарання по вироку від 05.01.1994 року загальний строк до відбуття 4 роки позбавлення волі;

-02.07.2010 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.1, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

-10.01.2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяця;

-30.10.2012 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді виправних робіт строком 1 рік із утриманням на користь держави 15%;

-29.05.2013 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст. 71,72 УК України частково приєднанний невідбутий строк покарання 50 днів по вироку від 30.10.2012 року до відбуття покарання у виді позбавлення волі 3 роки 50 днів, 03.07.2014 року звільнений від відбуття покарання відповідно до ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»;

-17.06.2015 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком 3 місяця;

за участі:

прокурора - Федика О.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі і за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, повторно скоїв аналогічний, умисний, корисливий злочин.

ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, скоюючи злочин повторно, 02.10.2015 року приблизно о 01:00 годині, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, та реалізуючи його, в вищезазначений час, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, самостійно, невстановленим слідством предметом відкрив багажник автомобіля марки «Опель Вектра» д\з НОМЕР_2, який знаходився за вказаною адресою. Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з багажнику автомобіля марки «Опель Вектра» д\з НОМЕР_2 майно, належне ОСОБА_3, а саме: - ліхтар підствольний марки «Power Style», вартість якого згідно судової товарознавчої експертизи №70/34-239 від 15.12.2015 року могла складати 169,66 гривень;- крісло марки «Dazzlers» вартість якого згідно судової товарознавчої експертизи №70/34-239 від 15.12.2015 року могла складати 285,80 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1, повторно, таємно викрав чуже майно, належне потерпілому ОСОБА_3, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду згідно судової товарознавчої експертизи №70/34-239 від 15.12.2015 року на загальну суму 455,46 гривень, після чого, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, з викраденим з місця вчинення злочину втік.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі, заявив про щиросердне каяття у вчиненому і пояснив, що дійсно він при вищевикладених обставинах, місці і часу, таємно викрав з багажнику автомобіля марки «Опель Вектра» д\з НОМЕР_2 майно, а саме: ліхтар та крісло, якими розпорядився на власний розсуд.

Ухвалою суду згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім пояснень ОСОБА_1, із визнанням винуватості, його вина знайшла своє підтвердження в ході судового слідства та підтверджується:

- протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення, згідно якого громадянин ОСОБА_3 просить прийняти заходи до невідомої особи, яка 01.10.2015 в нічний час з належного йому автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, який знаходився біля будинку АДРЕСА_3 здійснила крадіжку належного йому майна;

- протоколом огляду місяця події від 17.11.2015, згідно якого оглянутий автомобіль марки «Опель Вектра», р/н НОМЕР_1, чорного кольору, розташований неподалік будинку АДРЕСА_2, який має видимі пошкодження, а саме: відсутня частина замку на лівій водійській двері; пошкоджений центральний замок;

- протоколом огляду предмету від 08.12.2015, згідно якого оглянуте добровільно надане ОСОБА_1 розкладне крісло та чохол від нього, яке він таємно викрав приблизно у жовтні місяці 2015 з автомобілю марки «Опель», який був розташований по АДРЕСА_2

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3, відповідно до якого автомобіль марки «Опель Вектра», р/н НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2015 з фото-таблицею до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 в присутності понятих вказав на те, як він 02.10.2015 приблизно о 01:00 годині, знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_2, таємно заволодів майном, належним потерпілому ОСОБА_3, яке знаходилось в автомобілі марки «Опель Вектра», р/н НОМЕР_1, а саме: ліхтарем під ствольним марки «Power Style»; розкладним кріслом «Dazzlers» та чохлом від нього;

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 70/34-239 від 15.12.2015, відповідно до якого, ринкова вартість ліхтаря під ствольного марки «Power Style», в період з 01.10.2015 по 02.11.2015, без урахування зносу експлуатації, втрати товарного виду та умов в яких він зберігався, могла складати 169.66 гривень. Ринкова вартість крісла «Dazzlers», в період з 01.10.2015 по 02.11.2015, без урахування зносу експлуатації, втрати товарного виду та умов в яких він зберігається, могла складати 285.80 гривень.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів проти власності, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні щиро визнав, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, хворіє ВІЛ інфекцією, 1У клінічна стадія, іммуносупресія, Хронічний вірусний гепатит «В+С», розповсюджений кадідоз.

Суд відносить хворобу ОСОБА_1, а також його визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину до обставин що пом'якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України, обвинувачений просив суд суворо не карати. Крім вказаного, суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді саме позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, проте без його реального відбування, на підставі вимог ст.ст. 75, 76 КК України., оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним злочинів.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК. При складанні покарань у порядку, передбаченому зазначеною статтею, загальний його розмір не може бути більшим за максимальну межу, встановлену для цього виду покарання в Загальній частині КК. Якщо за знову вчинений злочин призначено передбачене законом максимальне покарання, невідбута частина покарання за попереднім вироком підлягає поглиненню.

Відповідно до п.26 вказаного Пленуму, маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

З огляду на зазначене, хоча ОСОБА_1 після постановлення вироку 17.06.2015 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, та до повного відбуття покарання вчинив новий злочин за даним вироком 02.10.2015, суд наразі приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки станом на день розгляду справи в суді, а саме 30.03.2016, ОСОБА_1 покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2015, у виді арешту повністю відбув, звільнившись 17.03.2016 з місць позбавлення волі, а саме із Жовтоводської виправної колонії №26, тобто у нього відсутня невідбута частина покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2015, яку би необхідно було враховувати при застосування вимог ст. 71 КК України.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи (ЄДРПОУ 37989274 номер рахунку 31118115700004МФО 805012 ГУДКСУ у Дніпропетровській області , висновок експерта № 70/34-239 від 15.12.2015) в сумі - 245.52 гривень.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи (ЄДРПОУ 37989274 номер рахунку 31118115700004МФО 805012 ГУДКСУ у Дніпропетровській області , висновок експерта № 70/34-239 від 15.12.2015) в сумі - 245.52 гривень.

Речовий доказ: крісло марки «Dazzlers» , що передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3, залишити за належністю за останнім.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В. Дяченко

30.03.2016