Ухвала суду № 57209564, 12.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/86/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя - доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Лелеки Г.О., Браної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Примат», Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Примат» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 08 вересня 2015 року № 000073/10-02-22-05/23240407/932 та № 000074/10-02-22-05/23240407/933, податкової вимоги від 12 листопада 2015 року № 1397-23/198.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 12 листопада 2015 року № 1397-23/198.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач та відповідач звернулися із апеляційними скаргами. Позивач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Примат» з питань додержання встановлених законодавством України вимог при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 14 квітня 2015 року № 582/10-36-21/23240407, відповідно до якого під час перевірки встановлено факт реалізації пляшки коньяку України ординарного «чотири зірочки» «Кримський» 0,5 л., 40 % об., виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 01 жовтня 2013 року розливу (МАП 01 АААМ 085793 05/13 5,800 грн.) по ціні 63,00 грн., у той час коли Постановою КМ України №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна на такий товар і у такій тарі встановлена у розмірі 64,02 грн. Також встановлено, що на зберіганні у позивача виявлено пляшку вина ординарного столового напівсухого білого «Сов'є Блан» 0,75 л., 9,0-13,0 % об., виробництва ТОВ «КД Коктебель», 02.09.2013 розливу, по ціні 30,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст.ст. 11, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято рішення від 08.09.2015: № 000074/10-02-22-05/23240407/933, яким на підставі абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано до позивача фінансові санкції за роздрібну торгівлю коньяком за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, у сумі 10 000,00 грн., та № 000073/10-02-22-05/23240407/932, яким на підставі абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано до позивача фінансові санкції за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка у сумі 17 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несплатою позивачем у добровільному порядку суми фінансових санкцій, визначених вказаними рішеннями, Білоцерківською ОДПІ винесено податкову вимогу від 12.11.2015 № 1397-23/198.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача та правомірність рішень про застосування фінансових санкцій від 08 вересня 2015 року № 000073/10-02-22-05/23240407/932 та № 000074/10-02-22-05/23240407/933.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність передбачену Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, маркування алкогольних напоїв здійснюється в порядку визначеному ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конь'ячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 14.1.109 вказаної статті Податкового кодексу України передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Питання щодо виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями статті 226 ПК України.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 226.5, п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць.

Відповідно до пункту 226.6 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

1) алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

2) алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

3) алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Пунктом 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 закріплено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів. У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки було встановлено факт зберігання пляшки вина ординарного столового напівсухого білого «Сов'є Блан» 0,75 л., 9,0-13,0 % об., виробництва ТОВ «КД Коктебель», 02.09.2013 розливу, по ціні 30,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до доводів позивача, марка акцизного податку відклеїлась від пляшки та на час проведення перевірки знаходилась поруч з нею, на підтвердження чого до матеріалів справи надано фотознімки виявленої в ході перевірки пляшки вина.

Проте, колегія суддів зазначає, що з наданих фотознімків не вбачається будь-яких слідів відклеєної (відірваної) акцизної марки.

Крім того, позивачем зазначено, що виявлена в ході перевірки пляшка вина ординарного столового напівсухого білого «Сов'є Блан» 0,75 л., 9,0-13,0 % об., виробництва ТОВ «КД Коктебель», 02.09.2013 розливу без марки акцизного збору зберігалась не в магазині з метою її реалізації, а поза його межами - у службовому приміщенні. При цьому, вказана пляшка вина була знята з реалізації (списана) та підлягала подальшій утилізації у зв'язку із закінченням строку придатності до реалізації, про що складено Акт списання від 01.04.2015.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що продавцем ОСОБА_3, яка зазначена членом комісії в Акті списання, не вказано про такі обставини під час проведення фактичної перевірки, акт перевірки був підписаний нею без зауважень.

Також, у відповідності до абзаців 21, 22 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) це перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно з частиною 36 статті 15 вказаного Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

При цьому, підпунктом 2.1 п.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого Наказом ДПА України від 28.05.2008 № 251 визначено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів наявності місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від місця роздрібної торгівлі в магазині за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 178.

Не містять матеріали справи також доказів закінчення строку придатності до реалізації виявленої в ході перевірки пляшки вина ординарного столового напівсухого білого «Сов'є Блан» 0,75 л., 9,0-13,0 % об., виробництва ТОВ «КД Коктебель», 02.09.2013 розливу.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абз. 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення від 08.09.2015 № 000073/10-02-22-05/23240407/932.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 08 вересня 2015 року № 000074/10-02-22-05/23240407/933 від 18.02.15р. № 0000371720, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття даного рішення є встановлений в ході перевірки факт реалізації пляшки коньяку України ординарного «чотири зірочки» «Кримський» 0,5 л., 40 % об., виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 01.10.2013 розливу (МАП 01 АААМ 085793 05/13 5,800 грн.) по ціні 63,00 грн.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

Вказаною постановою запроваджені мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Приписами абз. 17 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відтак, необхідною умовою підтвердження факту оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, є наявність відповідного розрахункового документу.

Так, на підтвердження виявлених порушень відповідачем надано копію фіскального чеку від 14.04.2015 про реалізацію позивачем пляшки коньяку України ординарного «чотири зірочки» «Кримський» 0,5 л., 40 % об., виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 01.10.2013 розливу (МАП 01 АААМ 085793 05/13 5,800 грн.) по ціні 63,00 грн., при розрахунковій мінімальній вартості 64,02 грн.

Відповідно до абзацу 13 ч. 2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі - оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

Відтак, за умови наявності належних доказів допущеного правопорушення ТОВ «Примат», податковим органом правомірно винесено рішення від 08 вересня 2015 року № 000074/10-02-22-05/23240407/933.

Стосовно доводів позивача про те, що оскільки ПК України не передбачено таку форму рішення податкового органу як рішення про застосування фінансових санкцій, тому оскаржувані рішення прийняті не у спосіб, передбачений законом, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

З 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Разом з тим, слід зазначити, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за вказаною формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб'єкт господарювання вчинив порушення вимог неподаткового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року по справі № К/800/30097/15 та від 11 серпня 2015 року по справі № К/800/18215/15.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем терміну складання рішень про застосування фінансових санкцій, колегія суддів зазначає, що окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового рішення не нівелюють факту порушення платником податків податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Відтак посилання позивача на порушення строків винесення оскаржуваних рішення, враховуючи доведеність під час судового розгляду факту порушення позивачем норм податкового законодавства, не можуть бути самостійною підставою для висновку про неправомірність спірних податкового рішень.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ТОВ «Примат» не спростовують висновків суду першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12 листопада 2015 року № 1397-23/198, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 59.1, 59.3 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно змісту 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання 11 вересня 2015 року наведених вище рішень про застосування фінансових санкцій ТОВ «Примат» оскаржено їх в адміністративному порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Примат» звернулось до ГУ ДФС у Київській області зі скаргою від 18 вересня 2015 року.

За наслідками розгляду вказаної скарги, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 19 листопада 2015 року № 3051/10/10-36-01-04 її залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

У подальшому ТОВ «Примат» звернулось зі скаргою від 02 грудня 2015 року № 33 до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 17 грудня 2015 року № 26939/6/99-99-10-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на 12 листопада 2015 року тривала процедура адміністративного оскарження ТОВ «Примат» рішень про застосування штрафних санкцій, визначена ними сума грошового зобов'язання не була узгоджена, тому у податкового органу було відсутнє право надіслання позивачу податкової вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова вимога від 12 листопада 2015 року № 1397-23/198 є протиправною та підлягає скасуванню.

Підстав для задоволення апеляційної скарги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року в порядку ст. 88 КАС України відповідачу відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги він в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 1 515 грн. 80 коп.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь відповідача, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515 грн. 80 коп. підлягає стягненню з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Примат», Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 18 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.