Ухвала суду № 57209515, 12.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № А 20/283-07/4 Головуючий у 1-й інстанції: Бабкіна В.М.

Суддя - доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дію, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воталі» звернулось до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило зобов'язати Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зарахувати ТОВ «Воталі» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 372 867,96 грн. в рахунок погашення зобов'язань ТОВ «Воталі» за виданими у грудні 2006 року та січні 2007 року податковими векселями, згідно переліку.

Постановою Господарського суду Київської області від 14 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ «Воталі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за період з 01 грудня 2005 року по 01 лютого 2006 року позивачеві було зменшено податковим органом суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 000 000 грн.

В результаті адміністративного оскарження висновків вказаної перевірки, рішенням заступника Голови Державної податкової адміністрації в Київській області від 03 листопада 2006 року заява платника податків (позивача) була повністю задоволена на його користь з 22 серпня 2006 року, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування в розмірі 4 000 000 грн. була фактично узгоджена.

В подальшому, ТОВ «Воталі» звернулось до Іванківської МДПІ Київської області із заявою № 5 від 18.01.2007 р., відповідно до якої просило зарахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення зобов'язань по податкових векселях, що були видані у грудні 2006 року та січні 2007 року, і, відповідно, поставити відмітки про погашення податкових векселів за грудень 2006 року та січень 2007 року.

Проте, Іванківська МДПІ Київської області листом № 1803/10/15-011 від 23.02.2007 р., відмовила позивачу у здійсненні такого зарахування, посилаючись на те, що згідно листа ДПА України від 29.08.2006 р. № 16071/7/16 про зміни до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів у відповідності з листом ДПА України від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517 (із змінами та доповненнями), суми бюджетного відшкодування, які не підтверджені перевіркою податкового органу (по яких тривають перевірки), та ті, що оскаржуються платником податку в адміністративному або судовому порядку чи є предметом розслідування у кримінальній справі, не приймають участі в погашенні податкових векселів.

Вважаючи вказану відмову податкового органу безпідставною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Абзацом четвертим п. 11.5 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Згідно абзацу п'ятого п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, який розроблений відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Наряду з достроковим погашенням податкових векселів за рахунок сум бюджетного відшкодування, що фактично можливо стосовно податкових векселів, строк погашення яких настає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку має право на погашення податкового векселя, строк сплати за яким настав, за рахунок сум бюджетного відшкодування з дотриманням вимог абзацу сьомого п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до абзацу 7 п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

При цьому, право на погашення зобов'язання за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобов'язання за векселем.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі і погашення податкових векселів, доведених листом ДПА України від 22.12.2005 № 25595/7/16-1517 підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки.

При цьому, згідно листа ДПА України від 29.08.2006 р. № 16071/7/16 про зміни до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів у відповідності з листом ДПА України від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517 (із змінами та доповненнями), суми бюджетного відшкодування, які не підтверджені перевіркою податкового органу (по яких тривають перевірки), та ті, що оскаржуються платником податку в адміністративному або судовому порядку чи є предметом розслідування у кримінальній справі, не приймають участі в погашенні податкових векселів.

Як вбачається з матеріалів справи, Іванківською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Воталі» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 грудня 2005 року по 31 січня 2006 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28 листопада 2006 року № 140-23/33130290, в якому зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що проявилося у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за грудень 2005 року ПДВ в сумі 5 155 182 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2006 на суму 4 000 000 грн.; заниження податку на додану вартість за грудень 2005 в сумі 1 153 808 грн., за січень 2006 в сумі 142 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Іванківською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.01.2007 р. № 0000012300/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2006 року на суму 4 000 000 грн., та № 0000022300/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 730 995 грн., у тому числі за основним платежем - 1 153 950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 576 975 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Іванківської МДПІ Київської області ДПС) про їх визнання протиправними та скасування.

Постановою Господарського суду Київської області від 06 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ТОВ «Воталі» було задоволено, постанову господарського суду Київської області від 06 серпня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.01.2007 р. № 0000012300/0 та № 0000022300/0.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ТОВ «Воталі» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, і висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка може бути зарахована в погашення векселів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість вчинених ним дій, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 14 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.