Ухвала суду № 57209272, 11.04.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11451/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бабенко С.Ш.,

при секретарі Король А.О.,

за участю прокурора Цилюрика О.А.,

слідчого Гіріч Л.О.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Гіріч Л.О., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нижня Апша (попередня назва с. Діброва) Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Гіріч Л.О., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012090110000008 від 28.11.2012р.

26.01.2016 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та вручено у спосіб, визначений ст. 278 КПК України.

Для встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 останньому на адресу останнього відомого місця реєстрації направлені повістки про явку до ГСУ, направлені доручення слідчого до оперативного підрозділу щодо вчинення слідчих (розшукових) дій для встановлення його місцезнаходження, проте проведеними заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5, не виявилось можливим.

У зв'язку з тим, що фактичне місце знаходження підозрюваного ОСОБА_5 було невідоме, 09.03.2016 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук.

10.04.2016 о 04 год. 40 хв. року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2016 року ОСОБА_5 затримано.

Прокурор посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив клопотання задовольнити обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи, наполягав на його задоволенні.

Підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що стороною обвинувачення не доведена мета застосування запобіжного заходу, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованих кримінальних правопорушень та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Одночасно в судовому засіданні захисник зазначив, що висновки органу досудового розслідування з приводу обґрунтованості підозри не відповідають фактичним обставинам справи та є передчасними, жодних вагомих доказів, які б вказували на вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень в матеріалах клопотання не має. Підозрюваний виключно позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має міцні соціальні зв'язки, з приводу чого відсутні будь-які ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Крім того, в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що з приводу законності придбання ним спірного нежитлового майнового комплексу у вигляді готельного комплексу, його реєстрації як нерухомого майна, ще не закінчені слухання в адміністративних судах, оскільки він вважає, що законно та обґрунтовано переоформив право власності на спірне нерухоме майно на себе, оскільки його родич ОСОБА_6 заборгував йому значно суму грошових коштів, та не віддав, з приводу чого він з урахуванням добровільної згоди ОСОБА_6 переоформив нерухоме майно за договором суперфіції на своє ім'я. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 намагається незаконно забрати у нього зазначене нерухоме майно шляхом зобов'язання його відмовитися від майнових прав на це нерухоме майно, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 тривалий час погрожує йому, він постійно має переховуватися, не проживати за постійним місцем своєї реєстрації, виїздити для проживання на тривалий час за кордон, оскільки він побоюється за своє життя. Одночасно в судовому засіданні також зазначив, що з грудня 2013р. він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але за цією адресою він не проживав з моменту реєстрації, а проживає на орендованих квартирах, в правоохоронні органи за весь цей час з заявами про погрози йому та його життю з боку ОСОБА_6, інших осіб, на його думку, найманих ОСОБА_6, він не звертався.

Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього стороною обвинувачення та захисту документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

ОСОБА_5 є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012090110000008 від 28.11.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

26.01.2016 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та направлено для вручення ОСОБА_5 у спосіб, визначений ст. 278 КПК України.

Для встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 останньому на адресу останнього відомого місця проживання та реєстрації направлені повістки про явку до ГСУ, направлені доручення слідчого до оперативного підрозділу щодо вчинення слідчих (розшукових) дій для встановлення його місцезнаходження, проте проведеними заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 не виявилось можливим.

09.03.2016 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук.

10.04.2016 о 04 год. 40 хв. року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2016 року ОСОБА_5 затримано.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2010 році у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах, належного його дядьку ОСОБА_6

З цією метою ОСОБА_5 в кінці 2010 року маючи на меті заволодіти майном в особливо великих розмірах ОСОБА_6, запропонував останньому побудувати за рахунок ОСОБА_6 комплекс для здійснення готельного бізнесу, право власності на який після завершення будівництва він мав намір оформити на себе. ОСОБА_6, знаючи ОСОБА_5 тривалий час, та перебуваючи з ним у родинних стосунках, у зв'язку з чим довіряючи йому, погодився на його пропозицію та надав згоду на фінансування будівництва готельного комплексу на земельній ділянці, що належала ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_2.

Для юридичного оформлення участі у здійсненні фінансування готельного комплексу та отримання у майбутньому права власності на частину майна ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_5 укласти договір суперфіції. ОСОБА_5 розуміючи, що без підписання запропонованого ОСОБА_6 договору йому не вдасться заволодіти його майном, погодився.

На виконання попередньої домовленості 27.12.2011 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір суперфіції, за умовами якого ОСОБА_5 (суперфіціар) передав ОСОБА_6 (суперфіціарію) у строкове безоплатне спільне з суперфіціаром користування земельну ділянку, площею 0,0968 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, Яремчанського району, Івано-Франківської області для розміщення готельно-ресторанного комплексу з метою здійснення на цій земельній ділянці будівництва і подальшої експлуатації об'єктів нерухомості згідно проекту будівництва. Завершене будівництво, на час дії зазначеного договору (30 років) мало бути розподілено в частинах 1/10 суперфіціара та 9/10 суперфіціарія. Також пунктом 9.1 зазначеного договору визначено, що право власності на зазначений об'єкт нерухомості зберігається за суперфіціарієм.

ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), 01.08.2012 всупереч договору суперфіції від 27.12.2011, після закінчення будівництва, яке було здійснено за рахунок ОСОБА_6, отримавши декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на своє ім'я, звернувся із заявою до виконавчого комітету Поляницької сільської Ради про оформлення права власності на готельно-ресторанний комплекс в АДРЕСА_2 на себе. Виконавчим комітетом Поляницької сільської ради рішенням № 167-22-2012р. від 23.08.2012 надано ОСОБА_5 дозвіл на оформлення права власності на готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1628,8 кв. м., житловою площею 1278,3 кв. м., який збудований в 2012 році в АДРЕСА_2.

В подальшому ОСОБА_5, діючи умисно, приховуючи факт укладення договору суперфіції від 27.12.2011, не повідомляючи про це ОСОБА_6, на підставі рішення Поляницької сільської ради №167-22-2012р. від 23.08.2012, отримав свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 30.08.2012 на увесь готельно-ресторанний комплекс за адресою: в АДРЕСА_2, вартістю 16 млн. грн, що більше ніж в 600 разів перевищує неподатковий мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Після затримання в порядку ст. 208 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено 10.04.2016р.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення (протоколи допиту свідків, потерпілого, огляду магнітного носія), у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 складає сукупність належних даних, які містяться в протоколах допиту потерпілого ОСОБА_6, протоколах допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,, ОСОБА_7, ОСОБА_10, висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, договорі суперфіції від 27.12.2011р.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи клопотання про застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, особу підозрюваного, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлено від вісімдесяти до трьохста розмірів мінімальної заробітної плати.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, задовільний майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі. Крім того, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_5, як альтернативу застосованому щодо нього запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою заставу, в розмірі 150 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 206 700,00 грн, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього такі обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту (м.Тернопіль), в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

Клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Гіріч Л.О., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 червня 2016р. до 04 год 40 хв.

Строк тримання під вартою відраховувати з моменту затримання з 10.04.2016р. з 04 год 40 хв.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 150 розмірів мінімальної заробітної плати, що дорівнює 206 700,00 (двісті шість тисяч сімсот) грн, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту (м.Тернопіль), в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Визначити строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення строком до 08 червня 2016р.

Визначити строк дії ухвали до 08 червня 2016 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Головне слідче управління Національної поліції України, Печерський районний суд міста Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.Ш.Бабенко