Рішення № 57207168, 15.04.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3207/15-ц

Номер провадження 2/541/204/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2016 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.

при секретарі Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 митної служби України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2015 року до Миргородського міськрайонного суду звернувся представник ОСОБА_1 митної служби України з позовною заявою до ОСОБА_2.

ОСОБА_1 вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до наказу ОСОБА_1 митної служби України від 13.08.2010 року № 609-с відповідачку зараховано на перший курс юридичного факультету, на заочну форму навчання. 20.08.2010 року між Академією та ОСОБА_2 укладено договір № 408 про навчання, підготовку, перепідготовку підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг Академією митної служби України.

Наказом по ОСОБА_1 від 19.06.2014 року № 315-кс відповідачку було відраховано за порушення умов договору, а саме пункту 3.1, створення заборгованості по оплаті за навчання в сумі 4079 грн. 58 коп., яку позивач просив стягнути. Також посилаючись на п. 5.2 договору, позивач просив стягнути неустойку в сумі 2731 грн. 51 коп., а на підставі ст. 625 ЦК України збитки від інфляції за час прострочення внесення плати у розмірі 2947 грн. 86 коп., три проценти річних в розмірі 255 грн. 15 коп. за період з моменту виникнення заборгованості 01.09.2013 року по день звернення до суду з позовною заявою 18.12.2015 року.

ОСОБА_3 митної служби України, будучи присутнім в судовому засіданні, підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила позовні вимоги та просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Суду пояснила, що вона вважає, що оплатила всі платежі за договором, однак надати підтверджуючих квитанцій не може. Окрім того, нею 12 грудня 2013 року було перераховано на рахунок позивача 4000 грн. в рахунок оплати по договору за 7 семестр навчання. Тобто заборгованість по договору, яку обліковує ОСОБА_3 митної служби України рахується за 6 семестр, строк оплати за який настав 1 лютого 2013 року, тому просила суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до наказу ОСОБА_3 митної служби України від 13.08.2010 року № 609-с відповідачку зараховано на перший курс юридичного факультету на заочну форму навчання. 20.08.2010 року між Академією та ОСОБА_2 укладено договір № 408 про навчання, підготовку, перепідготовку підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг Академією митної служби України. Відповідно до розділу 4 договору загальна вартість освітніх послуг за рік становить 7800 грн. Згідно умов договору оплату замовник проводити або одноразово за рік або частинами- по семестрах. Здійснення плати частково має відбуватись: за першу половину навчального року до 1 вересня, за другу половину навчального року до 1 лютого (а.с. 6).

Наказом по ОСОБА_3 від 19.06.2014 року № 315-кс відповідачку було відраховано за порушення умов договору, а саме пункту 3.1, створення заборгованості по оплаті за навчання. Відповідно до наказу заборгованість у відповідачки наявна за сьомий семестр 2013/2014 років.

Відповідно до бухгалтерських документів наданих суду представником позивача (а.с.51-53) рахується заборгованість у сумі 4079 грн. 58 коп. Відповідачкою не надано доказів належного виконання своїх зобовязання по договору в частині сплати коштів за період навчання, тому суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми. Оплата ОСОБА_2 12.12.2013 року послуг по договору на суму 4000 грн. (а.с. 39) обліковуються позивачем в бухгалтерських документах (а.с. 52). Однак на момент проведення даної оплати у відповідачки наявна заборгованість як за шостий, так і за сьомий семестри. Вказане свідчить про неповний розрахунок відповідачкою за надані освітні послуги за договором.

Наказом по ОСОБА_3 від 19.06.2014 року № 315 кс в пункті другому вказано про зняття нарахування коштів за навчання у восьмому семестрі 2013/2014 навчального року, що також було належним чином відображено в бухгалтерських документах (а.с. 53).

Відповідно до п. 5.2 договору від 20.08.2010 року № 408 за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг замовник за кожен день прострочення перерахування коштів сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд частково задовольняє вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення неустойки з відповідачки у вигляді пені передбаченої п. 5.2. договору на суму 1850 грн. 60 коп. в межах строку позовної давності за один рік з 23.12.2014 року по 24.12.2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Керуючись принципом диспозитивності, та у звязку із встановленням судом факту виникнення заборгованості відповідачки за договором станом на 1 вересня 2013 року з оплати за першу половину навчального року (2013/2014) в сумі 3700 грн., суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 збитки від інфляції за час прострочення грошового зобовязання (з 01.09.2013 року по 18.12.2015 року) в сумі 2947 грн. 86 коп. та три проценти річних -225 грн. 15 коп. за вказаний період.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 митної служби України до ОСОБА_2 частково на суму 9103 грн. 21 коп., що становить 94, 48 % від суми заявлених позовних вимог. Тому суд на підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог стягує з відповідачки на користь позивача 1154 грн. 66 коп. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 митної служби України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 митної служби України 9103 грн. 19 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 митної служби України судові витрати в сумі 1154 грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя: О.А. Городівський