Рішення № 57205603, 12.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1494/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сікан В. М.

Категорія 52 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 березня 2016 року

в с т а н о в и л а :

19.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не забрав її з дитиною з пологового будинку, участі у вихованні дитини та її матеріальному утриманні не приймає, життям доньки не цікавиться, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 березня 2016 року позов задоволено частково. Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки та покладено на орган опіки і піклування Попільнянського району Житомирської області контроль за виконання ним своїх обов'язків. Стягнуто з відповідача на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначила, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що він матеріально забезпечує та приймає участь у вихованні дитини. При цьому, до опікунської ради він звернувся лише після подання даного позову до суду, кошти перерахував тільки один раз. ОСОБА_2 до суду жодного разу не з'явився, що підтверджує його байдуже ставлення до дитини.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 15.06.2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4, батьком якої є відповідач (а.с. 5,6). Позивачка і дитина зареєстровані і проживають на даний час в АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10). Відповідач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 27).

Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 04.09.2015 року вбачається, що позивачка фактично проживала разом з відповідачем з 15.06.2013 року по 04.09.2015 року, отримала компенсацію за сумісне нажите майно та не має претензій майнового характеру (а.с. 42).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції правильно виходив із недоведеності позивачем факту свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по виховуванню дочки ОСОБА_4.

Так, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що внаслідок погіршення стосунків між сторонами та з врахуванням віку дитини (8 місяців на день подання позову), ОСОБА_2 не мав можливості вільно спілкуватися з дочкою, проте намагався це робити. Крім того, він двічі звертався до органу опіки і піклування із заявами про визначення способу його участі у вихованні дитини, 21.11.2015 року надіслав позивачці кошти в сумі 1000 грн. на утримання дочки. Також, представник відповідача зазначив, що на даний час ОСОБА_2 намагається у добровільному порядку вирішити питання про сплату аліментів, надіслав позивачці пропозицію укласти нотаріально посвідчений договір.

Суд правильно не погодився з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є необґрунтованим, винесений тільки на підставі пояснень сторін, та суперечить інтересам дитини (а.с. 30).

Крім того, позивачкою не доведено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а позбавлення його батьківських прав буде сприяти інтересам дитини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із тим, що відповідач не втратив інтересу до дочки, намагається виконувати свої батьківські обов'язки, проте не в достатній мірі. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність попередження ОСОБА_2 про зміну ставлення до виховання дочки та покладення на орган опіки і піклування Попільнянського району Житомирської області контролю за виконання ним своїх обов'язків.

Разом з тим, судом помилково відібрав дитину у відповідача, оскільки малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю, а відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 березня 2016 року скасувати в частині відібрання у ОСОБА_2 малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді