Ухвала суду № 57204359, 05.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 року

справа № 804/14578/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року по справі №804/14578/15 за позовом Синельниківського об’єднаного управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" суму витрат за вересень 2015 року на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам, які працювали на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1 в розмірі 124773,07 грн. та за Списком № 2 в розмірі 28123,93 грн., які у добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Синельниківський ресорний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Списку № 2 за вересень 2015 року в розмірі 28123,93 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Списку № 2 за вересень 2015 року в розмірі 28123,93 грн. Апелянт вказує, що частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, яка передбачала обов'язок внесення плати, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, було виключено на підставі Закону N 1461-III від 17.02.2000р. Тобто, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV. Отже, до набрання чинності цим Законом (1058-IV), згідно з розділом XV «Прикінцеві положення» якого зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій (призначених за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України), вже був відсутній.

В частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Списку № 1 за вересень 2015 року в розмірі 124773,07 грн. постанова суду першої інстанції оскаржена не була.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.

Судом у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі - Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, позивача у справі, Синельниківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права. Просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Публічне акціонерне товариство "Синельниковський ресорний завод" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України м. Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів, “а”, “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та довідки-розрахунку суми позову щодо стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства “Синельниківський ресорний завод” по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пільгових пенсій за вересень 2015 року заборгованість підприємства складає по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 в сумі 124773,07 грн. та за списками № 2 в сумі 28123,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. При цьому, зберігається порядок витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 2 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що об’єктом оподаткування для збору податків, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю; філії, відділення та інші відокремлення підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташованої на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на доплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Статтею 4 вказаного Закону встановлено ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків відданого об’єкта оподаткування.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004 року.

Пунктом 6.1 Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов’язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов’язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунок цих витрат, який надсилається відповідачу.

Згідно з пунктами “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності як платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування мають сплачувати збір у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, якими є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Кожен роботодавець зобов’язаний відшкодовувати державі, в особі Пенсійного фонду України, фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, що зумовлюється шкодою, заподіяною здоров’ю працівників шкідливими та важкими умовами праці, відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 2 у загальному розмірі 28123,93 грн.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про те, що на дату набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, згідно з розділом XV «Прикінцеві положення» якого зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій (за списком N 2).

Так, частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, яка передбачала обов'язок внесення плати, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, було виключено на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 лютого 2000 року N 1461-III.

Однак, згідно з абзацом 4 пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (пункт 1 статті 2 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 1461-III від 17.02.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2613-IV від 31.05.2005) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року по справі №804/14578/15- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко